Ухвала суду № 64656686, 06.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 р. Справа № 876/9709/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання:Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року у справі № 803/1126/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ звернулося в суд з позовною заявою до Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2016 року № НОМЕР_1, №0000401410, №0000391410.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року у справі № 803/1126/16 позовні вимоги ТзОВ ВОГ РІТЕЙЛ задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 02 вересня 2016 року № НОМЕР_1, №0000401410, №0000391410.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Уманська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ ВОГ РІТЕЙЛ відмовити в повному обсязі.

Апелянт - Уманська ОДПІ будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Позивач в надісланих до суду письмових поясненнях заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає таку необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Одночасно зазначає про розгляд без участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу та письмові пояснення відповідача на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 02.03.2016 року №52, відповідно до направлень від 14.03.2016 року №49/28-06-22-20, №50/28-06-22-20, №51/28-06-22-20, №52/28-06-22-20, №53/28-06-22-20, №54/28-06-22-20, №55/28-06-22-20 та від 01.04.2016 року №313, посадовими особами СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ВОГ РІТЕЙЛ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27.07.2011 року по 31.12.2015 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпунктів 215.3.4, 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 530 030 582,32 грн., про що складено акт перевірки від 04.07.2016 року №203/28-06-14-00/37821544.

На підставі вищевказаного акта перевірки 22.07.2016 року Уманською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000381410, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «акцизний податок» на суму 5 660 017,47 грн., з яких: 3 773 344,98 грн. за основним платежем та 1 886672,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000401410, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «акцизний податок» на суму 2 358 099,45 грн., з яких: 1 572 066,30 грн. за основним платежем та 786 033,15 грн. за штрафними санкціями; №0000391410 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «акцизний податок» на суму 9 804 327,39 грн., з яких: 6 536 218,26 грн. за основним платежем та 3 268 109,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний податок непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платниками акцизного податку є, зокрема, особа субєкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно положень п. 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обовязковою умовою реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Згідно із підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що субєктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до національного стандарту України ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 року №130, роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Згідно положення підпункту 4.5 пункту 4 ДСТУ 4303:2004, оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Разом з тим, відповідно до ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство» партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 3 статті 265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Пунктом 22 статті 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника

Відтак, колегія судів апеляційного суду вважає, що для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не повязане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обовязків найманого працівника.

Відповідно до частини 1 статті 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобовязується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не повязаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його.

Поруч і цим, статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що продаж нафтопродуктів субєктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» протягом 2015 року подало до Уманської ОДПІ декларації акцизного податку за січень-грудень 2015 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (постачальник, продавець) та контрагентами (покупець) ТзОВ «Дітрейд», ТзОВ «Центр-Євро-Транс Плюс», ТзОВ «Петрус-Алко», ДП «Український державний центр радіочастот», ТзОВ «Кібер Дайнемікс», ТзОВ «Ім. КЛ Петровського», Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», ТзОВ «Профільтех», ТзОВ «Профіль Пласт», ПАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», ТзОВ «Фаетон Транс», ТзОВ «Антарес», ТзОВ «Платан Сістем Трейд Україна», ТзОВ «Європа Транс ЛТД», ТзОВ «Люксонн», ТзОВ «Продекспорт-2009», ТзОВ «Торговий дім «Ренесанс-Трейд», фізична особа-підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 укладались договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС та договори поставки нафтопродуктів.

За умовами вказаних договорів продавець зобовязується передати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України з використанням старт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобовязується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Також умовами даних договорів передбачено наступне: товар за цими договорами постачається частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з РОS-терміналу, або спеціальній відомості. Поставка товару оформляється актами прийому-передачі ПММ. Відпуск ПММ покупцю здійснюється на підставі предявлення старт-карти оператору АЗС з використанням РОS-терміналу шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця в кількості та асортименті, обраних покупцем самостійно в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на старт карті, що підтверджується договорами поставки нафтопродуктів, купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт на АЗС та картками-рахунками 3611 за 2015 рік (том 5), з яких вбачається факт здійснення оплати за товар (ПММ), її дату та дату видаткової накладної, яка підтверджує перехід права власності на товар.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що аналіз вказаних вище договорів купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів дає підстави для висновку про здійснення позивачем продажу ПММ шляхом передачі покупцям карток на пальне, талонів та старт - карток, на підставі яких покупці в подальшому отримували ПММ на АЗС. Згідно умов договорів поставки нафтопродуктів право власності на ПММ переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Крім цього з вищевказаних договорів вбачається, що фактичне придбання ПММ покупцями відбулося в момент отримання карток на пальне, талонів та смарт-карток, а на АЗС здійснювався фізичний відпуск пального, дата якого не співпадала з датою переходу права власності на ПММ.

Відтак колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що аналізуючи подані позивачем документи, можна дійти висновку, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» згідно вищезазначених договорів було реалізовано своїм контрагентам оптову партію нафтопродуктів, відпуск яких за умовами поставки здійснювався по довірчим документам через АЗС.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496).

Згідно із пунктом 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1)за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Положення п. 216.9 статті 216 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням вищевказаних висновків щодо сутності операцій субєктів господарювання, їх різновиду, кваліфікуючих ознак кінцевих споживачів та обєкта оподаткування акцизним податком з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, - сам по собі відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами, смарт - картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не завжди є операцією з реалізації нафтопродуктів.

При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами апелянта, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливно-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, оскільки позивачем не заперечується факт здійснення через мережу АЗС роздрібного продажу (відпуску) нафтопродуктів кінцевому споживачу. Разом з тим, виникнення обєкту оподаткування акцизним податком повязане з наявністю передбачених підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України умов, а саме здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, про що вказувалось вище.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє позивача права здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зауважено, що у період, який перевірявся, пункт 14.1.212 Податкового кодексу України діяв у такій редакції: реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших субєктах господарювання громадського харчування..

Разом з тим, лише 24.12.2015 року абзац другий підпункту 14.1.212 ПК України замінено двома абзацами такого змісту: Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших обєктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Колегія суддів апеляційного суду, на підставі аналізу вказаних змін до Податкового кодексу України, приходить до висновку про розмежування законодавцем до 01.01.2016 року порядку сплати акцизного податку з операцій роздрібної торгівлі ПММ та фактичного відпуску ПММ на АЗС субєктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ, а вітак судом першої інстанції їх задоволено правильно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У ХВ А Л И В:

Апеляційну скаргу Уманської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року у справі № 803/1126/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ.І. Запотічний

СуддіО.І.Довга

ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2017 року.