Постанова № 64656684, 06.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Справа № 876/8786/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання:Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 345/3375/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання здійснити перерахунок і виплату щорічної одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

28.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Калуської міської ради щодо нарахування йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII за 2016 рік; зобовязати Управління соціального захисту населення Калуської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат; зобовязати відповідача провести виплати у розмірі 4730 грн.

Позов обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, передбачені законодавством, а саме: згідно зі статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач у 2016 році неправомірно виплатив йому грошову допомогу, як учаснику бойових дій, в меншому розмірі, ніж це визначено законом.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано бездіяльність Управління соціального захисту населення Калуської міської ради щодо здійснення перерахунку та нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік протиправною; зобовязано Управління соціального захисту населення Калуської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило УСЗН Калуської міської ради, яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що нарахування та виплату позивачеві щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснено у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України.

Позивач повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак конверт повернувся в суд з відміткою відділення звязку «закінчення терміну зберігання», що відповідно до ч.11 ст. 35 КАС України вважається належним повідомленням.

Апелянт повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АБ № 026621 від 04.05.2015 р. та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно до довідки УСЗН Калуської міської ради № 795 від 26.09.2016 р. відповідач виплатив ОСОБА_1 разову грошовому допомогу до 5 травня у розмірі 920,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії управління щодо нарахування позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Постанови № 141 є протиправними, оскільки нарахування такої допомоги повинно здійснюватись відповідно до частини пятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

Виплата разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій врегульована статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком.

Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України частину пяту статті 12 Закону Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наведені норми визнані неконституційними.

Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року, відновлено дію частини пятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій мав становити пять мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (далі Закон № 79-VІІІ), яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно із яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Визначаючи питання пріоритетності закону, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із Рішення Конституційного Суду України від 03.10.97 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, де зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон № 79-VІІІ був прийнятий пізніше за Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Отже, виходячи з наведеного, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закон України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 141 Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі Постанова № 141) передбачено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі органи соціального захисту населення), які через відділення звязку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій 920 гривень.

Щодо доводів позивача про те, що конституційні права та свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні Конституційного суду України від 25 січня 2012 року №3-рп (у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з окремими положеннями Конституції України) вказано, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, повязується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

З наведеного видно, що Кабінет Міністрів України наділений правом регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному звязку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобовязання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної одноразової грошової допомоги позивачу до 5 травня 2016 року в належному розмірі, оскільки відповідач правомірно здійснив позивачу нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в розмірі визначеному Постановою № 141.

З приводу заявленого клопотання апелянта про повернення судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що позивач як учасник бойових дій, відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справ, повязаних з порушенням його прав в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року Управлінням соціального захисту населення Калуської міської ради сплачено судовий збір у розмірі 606,32 грн. згідно платіжного доручення № 453 від 30 листопада 2016 року, відтак дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь управління соціального захисту населення Калуської міської ради.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята судом з порушенням норм матеріального права та за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, через що підлягає скасуванню та слід прийняти нову постанову, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 345/3375/16-а скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь управління соціального захисту населення Калуської міської ради сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ.І. Запотічний

СуддіО.І. Довга

ОСОБА_2

Повний текст постанови складений 09.02.2017 року.