Ухвала суду № 64656613, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

08 лютого 2017 року К/800/3174/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017

у справі № 820/1049/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕСНО»

до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

2. Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

3. Відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Харківського міського управління юстиції Міністерства юстиції України

4. Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Головного управління юстиції у м. Києві

треті особи 1. Державна фіскальна служба України

2. Державна казначейська служба України

про скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2017 у справі № 820/1049/16.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Як встановлено суддею-доповідачем, у касаційній скарзі не зазначено вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції (зокрема, в частині наслідків розв'язання спору).

Відповідно до ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»).

Як вбачається з наявних матеріалів, скаржником не додано до касаційної скарги копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Проте, відповідачем-1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору із посиланням на загальні норми, які регулюють правовідносини щодо сплати судового збору, розстрочення, відстрочення, зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати.

Положеннями ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція щодо обов'язку контролюючого органу сплачувати судовий збір на умовах, визначених Законом України «Про судовий збір» в чинній редакції, висловлена Верховним Судом України (ухвала від 24.12.2015 у справі № 477/2598/14-а, ухвала від 09.11.2015 у справі №810/2302/15).

Таким чином, клопотання відповідача-1 про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне.

Реквізити рахунку для зарахування судового збору: отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва; рахунок отримувача 31210255700007; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код класифікації доходу бюджету - 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Виходячи з наведеного суддя-доповідач вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення згаданих вище недоліків до 01.03.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

У зв'язку з цим скаржнику слід усунути вищезазначені недоліки у визначений судом касаційної інстанції строк.

Керуючись статтями 108, 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.

3. Встановити скаржнику строк до 01.03.2017 для усунення вказаних недоліків шляхом надання суду копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та документу про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також уточнень касаційної скарги із зазначенням вимог до суду касаційної інстанції щодо наслідків розв'язання спору.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України (п І.В. Борисенко