Ухвала суду № 64656422, 07.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ К/800/32533/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі №820/1465/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Харківської ОДА в якому просила: визнати дії відповідача, що полягають у відмові передати автомобіль у власність ОСОБА_1 і продовжити строк викупу автомобіля протиправними; зобов'язати відповідача передати автомобіль у власність ОСОБА_1 та продовжити строк викупу автомобіля.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано відмову Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про передачу у власність ОСОБА_1 гуманітарного автомобіля, яка викладена у вигляді листа від 04.02.2013 року №01-36/06/776. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації розглянути питання щодо надання у власність позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобіля ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_2, який надійшов в якості гуманітарної допомоги інваліду ІІ групи ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Департамент соціального захисту населення Харківської ОДА, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується наявними у справі матеріалами, у 2005 році інваліду ІІ групи ОСОБА_2 передано в якості гуманітарної допомоги автомобіль ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року гр. ОСОБА_2 помер.

29.08.2012 року позивач (дружина померлого ОСОБА_2.) звернулася із письмовою заявою до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Харківській обласній державній адміністрації з проханням розглянути питання залишення у сім'ї зазначеного автомобіля.

Листом від 13.09.2012 року за №01-39/05/6310 Комісія з питань гуманітарної допомоги при Харківській обласній державній адміністрації звернулась до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України із клопотанням про розгляд питання щодо передачі позивачу у власність вищезазначеного автомобіля.

Відповідно до протоколу засідання від 22.11.2012 року, Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України не заперечила проти надання дозволу на передачу позивачу у власність автомобілю в зв'язку із смертю набувача.

Копія вищенаведеного протоколу була отримана Харківською обласною державною адміністрацією 29.11.2012 року та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації 04.12.2012 року, що підтверджується відповідними відмітками про отримання вхідної кореспонденції.

11.12.2012 року Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації звернулось до Харківської обласної митниці із письмовим запитом №01-39/06/8465, в якому просило здійснити розрахунок податків та зборів, діючих на день здійснення митного оформлення автомобіля.

Листом від 08.01.2013 року №11/01-08/166 Харківська обласна митниця надала розрахунок, відповідно до якого загальна сума митного оформлення складає 68157, 16 грн.

Однак, листом від 04.02.2013 року №01-36/06/776 відповідач відмовив позивачу у передачі у власність автомобіля, з посиланням на те, що у листопаді 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями", зокрема пунктом 41 визначено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Оскільки станом на 14.12.2012 року (термін викупу гуманітарного автомобіля) позивачем в порушення вимог Порядку не було сплачено суму викупу, то останній не мав встановленого права на отримання автомобілю.

Вказуючи на протиправність вказаних дій відповідача, суд першої та апеляційної інстанцій правомірно вказували про таке.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" після смерті інваліда, дитини-інваліда, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" (в редакції, яка діяла на час смерті інваліда та звернення позивача із відповідною заявою про передачу автомобіля) визначено, що забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення автомобілями інвалідів, дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (далі - Порядок № 999).

Пунктом 6 Порядку №999 визначено, що інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.

Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту. Вилучення автомобіля здійснюється відповідно до абзацу тринадцятого пункту 16 цього Порядку.

Як вірно враховано судами попередніх інстанцій, в спірних правовідносинах не ставиться під сумнів наявність у позивача права на отримання автомобіля ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_2, який надійшов в якості гуманітарної допомоги чоловіку - інваліду ІІ групи ОСОБА_2 Крім того, Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України також не заперечила проти надання дозволу на передачу позивачу у власність даного автомобілю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання у власність вищезазначеного автомобілю за умови виконання останнім вимог п.41 Порядку № 999, а саме сплати останнім податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. При цьому, позивач, як під час звернення до відповідача, так і під час розгляду справи не заперечував проти сплати необхідних податків і зборів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057 було внесено зміни до Порядку №999, зокрема, абз. 7 п. 41 було доповнено обов'язком члена сім'ї інваліда сплати необхідні податки та збори протягом шести місяців з дня смерті інваліда.

Колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що на час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, були чинними норми п. 41 Порядку №999 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року №35, які не встановлювали обов'язку членів сім'ї інваліда у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплатити суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів.

Тому, застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п. 41 Порядку №999, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057, якими встановлено обов'язок членів сім'ї інваліда саме у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплатити суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів, є неправомірними та погіршують становище даних осіб, що є недопустимим.

Крім того, гр. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто встановлений п. 41 Порядку №999, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №1057, строк сплати необхідних для оформлення автомобілю податків та зборів припадав на 14.12.2012 року.

В свою чергу, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації звернулось до Харківської обласної митниці із відповідним письмовим запитом про надання розрахунку податків та зборів 11.12.2012 року, на що останнім відповідний розрахунок було складено лише 08.01.2013 року, тобто вже з порушенням шестимісячного строку.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли правильного висновку про неправомірність відмови відповідача в передачі у власність спірного автомобілю з посиланням на норми п. 41 Порядку №999, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Ю.К. Черпак