Ухвала суду № 64655943, 08.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2847/16 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 р. у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

07.09.2016 р. Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 11500 грн. 00 коп. та пені у розмірі 799 грн. 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем недотримані нормативи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 р. у позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зазначені вимоги законодавства щодо працевлаштування інвалідів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції самовільно визначив в якості відповідача «фізичну особу-підприємця ОСОБА_3», коли позивач в позовній заяві визначив відповідачем ОСОБА_3.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули. За приписами ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у серпні 2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 році становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII - 1 особа.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2015 році, оскільки у нього повинно бути створено 1 робоче місце, яке призначене для забезпечення працевлаштування інваліда, проте не працює жодна особа.

З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 11500 грн. 00 коп., виходячи з розміру половини середньої річної заробітної плати штатного працівника роботодавця у 2015 році та 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого ним (184000,00 грн. : 8 : 2 х 1 = 11500,00 грн.).

Оскільки відповідач самостійно в термін адміністративно-господарські санкції не сплатив, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 799 грн. 25 коп.

Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв'язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»(надалі Закон № 875) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Статтею 17 Закону № 875 визначено, що метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875; підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на повідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, зайняте інвалідом.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

За приписами ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Цим же Порядком визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" від 31.05.2013 № 316 затверджено певний перелік форм звітності, зокрема, форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

За своїм змістом вказана звітність є актом інформування органів працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення до роботодавця інвалідів для їх працевлаштування.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місцезнаходження: 08800, АДРЕСА_1) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 07.11.2003, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач є працедавцем, який відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Також встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 протягом 2015 року звітність форми 3-ПН до районного центру зайнятості не подавалась, що підтверджується листом Миронівського районного центру зайнятості від 16.09.2016 № 950/04 (а.с. 23).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов'язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції самовільно визначив в якості відповідача «фізичну особу-підприємця ОСОБА_3», коли позивач в позовній заяві визначив відповідачем ОСОБА_3, не заслуговує на увагу з наступних підстав.

По-перше, відповідач є фізичною особою-підприємцем.

По-друге, з Листа ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2016 № 1330/К/26-15-12-02-14 вбачається, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Кодексом.

Разом з тим, так як в матеріалах справи відсутні докази зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з податкового обліку, то не зазначення податковим органом ОСОБА_3 як фізичну особу-підприємця може бути лише опискою.

Таким чином, враховуючи те, що грошове зобов'язання відповідачем не сплачено, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2017 р.

Керуючись ст. 41, 195 ч.1, ст. 196 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 р. у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.