Ухвала суду № 64655647, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2036/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюк В.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТ» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАСТ», звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2016 року №0009461203.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу, на підставі пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, в приміщенні Чернігівської ОДПІ, проведена перевірка ТОВ «РАСТ» з питання своєчасності сплати орендної плати за 2016 рік, з граничним терміном сплати 30.05.2016, 30.06.2016, 30.07.2016 та 30.09.2016.

У висновку Акту перевірки від 08.11.2016 № 641/12-03-26 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: ст. 287, ст. 288 Податкового кодексу України.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 року №0009461203, яким позивачу нараховано штрафні санкції за платежем орендна плата за землю в сумі 2871,91 грн..

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесене податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 року №0009461203 є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 228.1 ст. 288 ПК України).

У відповідності до п. 288.2 та 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

В силу положень п. 286.1, 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом па 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

При цьому, згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем подано до Чернігівська ОДПІ податкові декларації з плати за землю за 2016 рік, в яких визначені щомісячні обов'язкові платежі для вказаного товариства з вказаного виду податку. Так, ТОВ «РАСТ» здійснено оплату за орендовану земельну ділянку по вул. Попова в м. Чернігові до березня 2016 року (включно) в повному обсязі.

Листом від 29.02.2016 року ТОВ «РАСТ» за два місяці попередив орендодавця - Чернігівську міську раду про відмову від права подальшого користування вищевказаною земельною ділянкою та бажання припинити дію договору оренди землі від 30.10.2013 року.

Так, вищезазначене клопотання позивача було винесено на розгляд пленарного засідання сесії міської ради, однак у зв'язку із тим, що вказане питання не набрало необхідної кількості голосів знято з розгляду, що підтверджується листами Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 14.03.2016 та 31.03.2016 року.

В подальшому, починаючи з квітня 2016 року позивач припинив сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку, у зв'язку із передачею житлових будинків по вул. Попова в м. Чернігові Комунальному підприємству «Новозаводське», та як наслідок, припиненням права фактичного користування земельною ділянкою, про що орендодавця листом було попереджено за два місяці.

В обґрунтування правомірності висновків податкового органу щодо порушення позивачем норм ПК України, Чернігівська ОДПІ посилається на той факт, що відповідно до даних облікової картки платника податку, ТОВ «РАСТ» і після березня 2016 року продовжував сплачувати орендну плату за земельну ділянку по вул. Попова.

Так, колегія суддів не бере до уваги такі посилання відповідача з огляду на те, що із вищевказаних декларацій з плати за землю та договору оренди земельної ділянки вбачається, що позивач орендує у Чернігівської міської ради іншу земельну ділянку площею 0,0079 га., саме за вказану земельну ділянку, ТОВ «РАСТ» і здійснювало орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями (рядок: призначення платежу).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (ст. 141 ЗК України).

Припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації (ст. 142 ЗК України).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що у випадку коли законом встановлено підстави припинення договору оренди, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці, то договір не потребує його припинення шляхом розірвання сторонами, оскільки він і так є припиненим відповідно до закону.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки позивачем було передано житлові будинки по вул. Попова в м. Чернігові КП «Новозаводське», то саме з цього моменту ТОВ «РАСТ» припинив користування зазначеною вище земельною ділянкою, а тому він не є суб'єктом, на якого Податковим кодексом України покладено обов'язок зі сплати земельного податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи. А отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 року №0009461203 підлягає до скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

В.В. Файдюк

Повний текст складено 10.02.2017 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Файдюк В.В.