Ухвала суду № 64655390, 01.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" лютого 2017 р. справа № 808/860/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2016 р. у справі №808/860/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 23.02.2016р. №0000042203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 4 668 234,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3 778 823,00 грн. та за штрафними санкціями - 889411,50 грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, зокрема, в частині здійснення розрахунків вартості міжнародного перевезення товару як експортної операції; включення до податкового кредиту здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентом позивача ТОВ "Транс-Транзіт"; позивач не має нести негативні наслідки за порушення податкового законодавства його контрагента .

Відповідач з постановою суду не погодився та оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що під час проведення позапланової виїзної перевірки встановлені порушення, які відображені в акті від 11.02.2016р. № 8/28-04-22-03/00186536. Зазначає, що на порушення абз. "а" п.п. 195.1.13 п. 195.1 ст. 195 ПК України ПАТ "Дніпроспецсталь" безпідставно віднесено до складу операцій, що оподатковуються ПДВ за

ставкою 20%, послуги з міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, а саме транспортно-експедиторське обслуговування 20-футових та 40-футових контейнерів по взаємовідносинам з ТОВ "Транс-Транзіт" на підставі укладених договорів-доручень.

Зазначає, що у відповідності до умов вказаних договорів-доручень розмір винагороди (плати) агентові ТОВ "Транс-Транзіт" за експедиторські послуги і вартість окремого перевезення вказується в разових заявках, які є невідємною частиною цього договору і не можуть бути змінені в одностороньому порядку. В наданих до перевірки заявках не визначено суму агентської винагороди, а визначена лише вартість ТЕО по доставці вантажу.

До складу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО 20-футових контейнерів та 40-футових контейнерів), наданих ТОВ "Транс-Транзіт", включено вартість міжнародного перевезення вантажів ПАТ "ЕМЗ "Дніпроспецсталь" морським транспортом на адресу нерезидентів.

Зазначає, що міжнародні морські перевезення здійснювались перевізниками-нерезидентами, що підтверджується коносаментами. Посилаючись на положення абз. "а" п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України, ст.9 Закону України №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", Наказ ДПСУ №610 від 06.07.2012 року, яким затверджено узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган вважає, що послуги, які надані позивачу ТОВ "Транс-Транзіт" в частині послуг з міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 0%. При цьому, зазначає, що норми ст.195 ПК України поширюються не лише на перевізників.

Вважає, що податкові накладні ТОВ "Транс-Транзіт" по операціях з ТЕО контейнерів виписано з порушенням норм наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної". Посилаючись на п.198.6 ст.198 ПК України, ст.201 ПК України, податковий орган зазначає, що позивач неправомірно відніс до складу операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, податкові накладні на вартість послуг міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 3 778 823 грн.

Також, відповідач зазначає, що позивач помилково посилається на порушення податковим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, оскільки він втратив чинність згідно наказу міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727.

Також зазначає, що посилання позивача на безпідставність проведення перевірки є помилковими, оскільки у відповідності до п.78.2 ст.78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Зазначає, що суд безпідставно зазначив, що відповідачем не наданого достатніх та переконливих доказів завищення позивачем відємного значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту, оскільки надані всі належні докази та наведено нормативне обґрунтування порушення позивача.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, також надав суду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи. Просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі ухвали, постановленої слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва Селюковим О.Г. у межах кримінального провадження №32015110000000003 27.11.2015р. по справі №760/19841/15-к, призначено та проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання позивачем податкового законодавства України по проведених фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України ПДВ та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Транс-Транзіт".

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Транс-Транзіт" за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. відповідачем було складено акт від 11.02.2016р. №8/28-04-22-03/00186536, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 23.02.2016р. №0000042203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 4 668 234,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3778823,00 грн. та за штрафними санкціями - 889 411,50 грн.

Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за висновками відповідача, стало завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 3 778 823,00 грн., а також завищення ним суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 3 778 823,00 грн. через порушення позивачем абз. "а" п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, ст. 201 ПК України. Суть порушення, на думку відповідача, полягала в тому, що ТОВ "Транс-Транзіт" при визначенні податкових зобов'язань з послуг міжнародного перевезення морським транспортом вантажів, що належать позивачу, (ТЕО 20'-футових контейнерів та ТЕО 40'-футових контейнерів) повинен був застосувати ставку ПДВ у розмірі 0%, як того вимагає ст. 195 ПК України, однак застосував іншу ставку ПДВ, а саме, у розмірі 20%. Як результат, позивач неправомірно, на переконання відповідача, відніс до складу операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, податкові накладні на вартість послуг міжнародного перевезення вантажів морським транспортом, складені ТОВ "Транс-Транзіт", що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 3 778 823,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ "Транс-Транзіт" та позивачем було укладено договори-доручення №19120841 від 20.10.2012р., № 19130204 від 12.03.2013р., №19130620 від 09.08.2013р., зміст яких є ідентичним, відповідно до умов яких ТОВ "Транс-Транзіт" зобов'язується за плату і за рахунок позивача виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з ТЕО, а саме: забезпечення оптимального транспортного обслуговування; пошук перевізника по заявці позивача; укладення договору перевезення; забезпечення оптимізації руху вантажів з метою мінімального рівня витрат; організація перевезення морським та змішаним транспортом; організація перевезення і перевалки вантажів автомобільним транспортом по території України і в міжнародному сполученні; організація перевезень зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту (у тому числі у багатотонних контейнерах) по території зарубіжних країн; страхування вантажів по заявці позивача; організація мультимодальних перевезень; забезпечення підготовки і додаткового устаткування транспортних засобів і вантажів; забезпечення збереження вантажів при мультимодальних перевезеннях і перевалки і зберігання в портах; надання в установленому порядку транспортним підприємствам, залученим до виконання цього договору, заявки на відправлення експортних, транзитних і реекспортних вантажів і наряди на відвантаження імпортних, транзитних і знятих з експорту вантажів; складання обмірних ескізів на вантажі негабаритів і надважких, організація фумігації вантажів при заявці позивача; фрахтування національних, іноземних судів і залучення інших транспортних засобів, забезпечення їх подання в порти, на залізничні станції, станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасної відправки вантажів; здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведення обліку прибуття і відправки вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організація експертизи вантажів по заявці позивача; забезпечення виконання комплексу заходів по відправці вантажів, які поступили в некондиційному стані, з браком, в пошкодженій, нестандартній упаковці, в упаковці, яка не відповідає вимогам перевізників по заявці позивача; оформлення документів і організація робіт згідно з митними карантинними і санітарними вимогами.

У період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. ТОВ "Транс-Транзіт", за результатами наданих позивачу послуг, виписав останньому податкові накладні на загальну суму 26 482 061,34 грн., у т.ч. ПДВ - 4 413 676,88 грн. на таку номенклатуру товарів/послуг: ТЕО 20'-контейнера, ТЕО 40'-контейнера; стафіровка контейнера, сортування, ремонт пачок, навантаження контейнера на судно, льодовий збір, кріплення, компенсація витрат на паливо, компенсація витрат за кур'єрську доставку документів по Україні, зберігання контейнерів, заїзд автомашин, експедирування контейнерів, доставка контейнера на ППК6 та вивезення на ППК1, видання коносамента, що відображено також у коносаментах, рахунках-фактурах та актів про надані послуги.

На підставі виписаних ТОВ "Транс-Транзит" податкових накладних позивачем за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. було сформовано податковий кредит по операціях з ТОВ "Транс-Транзит", з яких: 3 778 823,00 грн. - послуги з ТЕО 20'-контейнера, ТЕО 40'-контейнера; 634853,88 грн. - послуги щодо стафіровки контейнера, сортування, ремонту пачок, навантаження контейнера на судно, льодовий збір, кріплення, компенсація витрат на паливо, компенсація витрат за кур'єрську доставку документів по Україні, зберігання контейнерів, заїзд автомашин, експедирування контейнерів, доставка контейнера на ППК6 та вивезення на ППК1, видання коносамента.

Судом першої інстанції зазначено, що у досліджуваному відповідачем періоді позивачем було укладено договори-доручення від 20.10.2012р. № 19120841, від 12.03.2013р. № 19130204, від 09.08.2013р. № 19130620, предметом яких є послуги, пов'язані з ТЕО вантажів. За своїм правовим змістом вказані договори-доручення є змішаними, оскільки містять окремі елементи інститутів доручення та підряду.

Господарські операції позивача, пов'язані з ТОВ "Транс-Транзіт", відповідають меті діяльності позивача та підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Транс-Транзіт" у власному бухгалтерському обліку самостійно оподаткував операції з міжнародного перевезення позивачу вантажів морським транспортом, а саме: ТЕО 20'-контейнера, ТЕО 40' - контейнера за ставкою 20%, та виписав позивачу податкові накладні і сплатив ПДВ у розмірі 3 778 823,00 грн. Отже, у позивача, на переконання суду, були всі законні підстави для включення ПДВ до складу податкового кредиту.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту пов'язане виключно з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних), та не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. При цьому, податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит (у даному випадку позивача) в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тому у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цього суб'єкта господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та зазначає наступне.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, вона відтворює зміст акта перевірки та фактично не містить обґрунтування, чому заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду першої інстанції та в чому полягають порушення норм процесуального і матеріального права, на які він посилається. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з тлумаченням відповідачем норм Податкового кодексу України, наведених на обґрунтування своїх висновків в акті перевірки та в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

У відповідності до підпункту "ж" п. 186.3. ст. 186 ПК України, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. Оскільки позивач, який є замовником-резидентом, за договорами-дорученнями, укладеними з ТОВ "Транс-Транзит", отримав від останнього саме транспортно-експедиторські послуги, які є комплексними послугами та включають в себе послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів, а також допоміжні послуги у транспортній діяльності, місцем постачання таких послуг є місце реєстрації позивача.

Посилання відповідача на положення абз. "в" п.п. 186.2.1. п. 186.2 ст. 186 ПК України також не можна прийняти до уваги, оскільки в цьому пункті йдеться про фактичне місце постачання послуг, повязаних із перевезенням пасажирів та вантажу, у тому числі з постачання продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання. Із змісту вказаної норми вбачається, що вона поширюється саме на послуги, повязані з перевезенням, тобто не визначає місце надання послуг з перевезення, а також транспорто-експедиторських послуг, оскільки це регулюється окремою нормою п.п. "ж" п.186.3 ст. 186 ПК України.

Отже, доводи відповідача щодо неможливості застосування норм статті 186 ПК України з огляду на абз. "е" п.п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги та вважає їх хибними.

Таким чином, з огляду на те, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг є митна територія України, слід застосувати норми статті 208 Податкового кодексу України, яка встановлює правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту.

Зазначеною нормою передбачається, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу, тобто такі послуги є обєктом оподаткування за ставкою 20%.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Відповідач виходив з того, що у відповідності до абз. "а" п.п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України послуги з міжнародного перевезення пасажирів, вантажів морським транспортом мають оподатковуватись за нульовою ставкою.

Разом з тим, у відповідності до норм ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку. Отже, якщо перевізником, якого залучив до участі в транспортно-експедиторській діяльності експедитор, є нерезидент, тобто не платник податку, податкові зобовязання у експедитора на вартість послуг з перевезення не виникають. Як вбачається з акта перевірки (стор.21), міжнародні морські перевезення здійснювались перевізниками-нерезидентами, які, вочевидь, не є платниками ПДВ, а тому, операції з постачання таких послуг не підпадають під обєкт оподаткування податком на додану вартість. Отже, доводи податкового органу щодо необхідності оподаткування послуг, наданих перевізниками-нерезидентами, за ставкою 0% викликають сумніви.

Податковий орган не враховує наведених положень податкового законодавства, хоча про це згадується в узагальнюючий податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України 06.07.2012 року № 610, на яку він посилається в своїй апеляційній скарзі.

З іншого боку, необхідно звернути увагу на те, що позивач, у відповідності із укладеними договорами з ТОВ "Транс-Транзіт", є отримувачем транспортно-експедиційних послуг, а не окремих послуг з міжнародного перевезення вантажів.

Колегія суддів враховує положення п.56.21. ст. 56 ПК України, яке передбачає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, слід зазначити, що позивач не має функцій контролюючого органу і не повинен надавати оцінку податковим накладним на предмет дотримання правомірності їх заповнення контрагентом.

При цьому, безпосередньо визначена відповідачем вартість міжнародного перевезення належного позивачу товару ТОВ "Транс-Транзит", як експортної операції, не зазначена ані у договорах-дорученнях від 20.10.2012р. №19120841, від 12.03.2013р. №19130204, від 09.08.2013р. №19130620, ані у податкових накладних, коносаментах, рахунках-фактурах і актах про надані послуги. З огляду на це, податковим органом помилково ототожнюються ТЕО (транспортно-експедиторське обслуговування) контейнерів, до складу якого входить як вартість перевезення, так і власно експедиторські послуги, з вартістю послуг з міжнародного перевезення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума завищення податкового кредиту вирахувана безпідставно, не ґрунтується на належних доказах, оскільки відсутні дані стосовно вартості послуг з міжнародного перевезення, сплачених експедитором ТОВ "Транс-Транзіт" перевізникам.

Колегія суддів також вважає, що доводи апеляційної скарги, в яких відповідач посилається на Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПС України 06.07.2012 року № 610, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкова консультація не може підмінювати закон.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). В даному випадку, відсутні підстави вважати, що з боку позивача в справі були допущені зловживання, оскільки сума ПДВ, віднесена ним до податкового кредиту, була сплачена ним у складі покупної ціни ТОВ "Транс-Транзит". Інші відносини між цими підприємствами виходять за межі даної адміністративної справи та є предметом дослідження в межах кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (справи "Михайлюк та Петров проти України", "Полторацький проти України"). Складовими цього принципу є, зокрема, законність, правова визначеність та заборона довільності в прийнятті рішень.

Отже, на думку колегії суддів, перекладання на платника податків тягаря негативних наслідків, що мають місце через неузгодженість законодавства, не відповідає означеному принципу.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність порушення процедури проведення перевірки, колегія суддів погоджується з цим, але зазначає, що це не впливає на висновки суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, які могли привести до неправильного вирішення справи або питання, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2016 р. у справі №808/860/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:В.Є. Чередниченко