Постанова № 6465508, 12.10.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" жовтня 2009 р. Справа № 14/6 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/6

за адміністративним позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до відповідача: державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2,

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

Секретар судового засідання - Адаменко А.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.01.08р.;

від відповідача - Максимчук О.А., довіреність № 104 від 09.04.09р.

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0003081710\0 від 08.10.2007 р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 79 417,17 грн.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо порушення ним статті 13 декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наслідком чого є донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 79 417,17 грн.

Відповідач позов заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Спеціалістами ДПІ у м. Кіровограді проведена планова виїзна документальна перевірка ПП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2007 р. № 118\1710\2307806933, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 79 417,17 грн., в тому числі 2 півріччя 2004 року в сумі 7 219,05 грн., за 2005 рік в сумі 29 266,73 грн., за 2006 рік в сумі 26 584,03 грн., 1 півріччя 2007 року в сумі 16 347,36 грн.

Державна податкова служба прийшла до висновку, що за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року ПП ОСОБА_1 здійснювалась підприємницька діяльність, що не була зазначена в Свідоцтвах платника єдиного податку та отримано дохід від надання торгових місць в оренду суб'єктам господарської діяльності за 2 півріччя 2004 року в сумі 70 943,75 грн., в тому числі за 3-й квартал 2004 року в сумі 33 543,75 грн., за 4-й квартал 2004 року в сумі 37 400,00 грн.; за 2005 рік в сумі 231 221,67 грн., в тому числі за 1 квартал 2005 року в сумі 54 031,67 грн., за 2 квартал 2005 року в сумі 58 320,00 грн., за 3 квартал 2005 року в сумі 60 550,00 грн., за 4 квартал 2005 року в сумі 58 320,00 грн. Від діяльності стоянок для автомобілів за 2005 рік отримано дохід в сумі 435,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2005 року в сумі 105,00 грн., за 3 квартал 2005 року в сумі 230,00 грн., за 4 квартал 2005 року в сумі 100,00 грн.

Перевіркою повноти декларування доходів за період діяльності на загальній системі оподаткування податковою службою встановлено заниження позивачем валового доходу за 2006 рік на суму 2 102,00 грн., та 1 півріччя 2007 року на суму 965,00 грн., а саме на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1 647,00 грн., з призначенням платежу “за послуги автостоянки”, які ПП ОСОБА_1 не включено до складу валових доходів у відповідних періодах, а саме 2 квартал 2006 року у сумі 197,00 грн., 3 квартал 2006 року в сумі 203,50 грн., 4 квартал 2006 року в сумі 281,50 грн., 1 квартал 2007 року в сумі 509,00 грн., 2 квартал 2007 року в сумі 456,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що отримані позивачем доходи від надання торгових місць в оренду суб'єктам господарської діяльності на ринку автозапчастин, діяльності стоянки для автомобілів та послуг по ремонту автомобілів на станції технічного обслуговування в перевіряємому періоді становлять у 2 півріччі 2004 року 70 943,75 грн., у 2005 році 231 656,67 грн., у 2006 році 221 657,00 грн., у 1 півріччі 2007 року 116 180,00 грн., тоді як валові витрати, фактично понесені позивачем, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів від надання торгових місць в оренду на критому ринку автозапчастин “Авто-Ленд”, діяльності стоянки автомобільного транспорту, надання послуг по ремонту автомобілів на СТО за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року становлять за 1 півріччя 2004 року 15 412,56 грн., 2005 рік 6 962,97 грн., 2006 рік 10 530,48 грн., 1 півріччя 2007 року 4 930,62 грн.

За зведеною таблицею №6 акту перевірки податковим органом проведено остаточний розрахунок сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період в розрізі фактично здійснюваних позивачем видів діяльності та донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 79 417,17 грн., в тому числі за 2 півріччя 2004 року по виду діяльності надання торгових місць в оренду 7 219,05 грн., за 2005 рік по виду діяльності надання торгових місць в оренду 29 210,18 грн., діяльність стоянки автотранспорту 56,55 грн., за 2006 рік по виду діяльності надання торгових місць в оренду 26 310,77 грн., діяльність стоянки автотранспорту 88,66 грн., послуги по ремонту автомобілів 184,60 грн., за 1 півріччя 2007 року по виду діяльності надання торгових місць в оренду 16 202,61 грн., діяльність стоянки автотранспорту 144,75 грн.

Акт перевірки став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 08.10.2007 р. №0003081710\0 про нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 79 417,17 грн.

Господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_1 в 2004, 2005, першому півріччі 2006 роках здійснювач підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування та сплачував єдиний податок.

Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 18.12.2003 р. приватний підприємець ОСОБА_1 за спрощеною системою оподаткування здійснював слідуючі види діяльності послуги (СТО, автомийка, ринок “Автоленд”), торгівля, згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 14.12.2004 р. приватний підприємець ОСОБА_1 за спрощеною системою оподаткування здійснював надання послуг на ринку “Автоленд”.

З представлених відповідачем доказів по справі вбачається, що 15.12.2005 р. позивач подав до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік, з зазначенням видів діяльності надання послуг на ринку “Автоленд”, торгівля (т.1, а.с.121), але Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2006 рік не отримав.

Доказів надання позивачу протягом десяти робочих днів письмової мотивованої відмови в видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2006 рік відповідач суду не надав.

14.06.2006 р. позивач подав до податкового органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік, з зазначенням видів діяльності надання послуг на ринку “Автоленд”(т.1, а.с.119), на яку отримав письмову відмову з 01.07.2006 р. у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку в зв'язку з недотриманням вимог статті 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства” (т.1, а.с.118).

Відповідно до статті 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства” для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

З урахуванням приписів вищезазначеної норми та наданих суду доказів, а саме поданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування в 2006 році та відсутності письмової відмови податкового органу у видачі приватному підприємству Свідоцтва по сплату єдиного податку, суд приходить до висновку, що протягом першого півріччя 2006 року позивач перебував на спрощеної системі оподаткування щодо здійснення підприємницької діяльності по наданню послуг на ринку “Автоленд” та торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2004-2006 років укладалися договори про надання послуг по організації торгового місця на критому ринку автозапчастин “Автоленд” (т.1, а.с.44-46), предметом даних договорів є організація та надання торгового місця на критому ринку, що розташований за адресою м. Кіровоград, вул. Автолюбителів,2.

Отже дохід, який отримував позивач за надання послуг по організації торгового місця на ринку “Автоленд” протягом 2 півріччя 2004 року, 2005 року, першого півріччя 2006 року є доходом приватного підприємства платника єдиного податку від здійснення підприємницької діяльності по наданню послуг на ринку “Автоленд”.

Відповідно частини 8 статті 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства” доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

За таких обставин, донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб за період з 2 півріччя 2004 року по перше півріччя 2006 року за надання торгових місць на критому ринку “Автоленд” є необґрунтованим та безпідставним.

В той же час суду не надано доказів, що під час перебування на спрощеної системі оподаткування у позивача було право на застосування даної системи при здійсненні діяльності по ремонту автомобілів, організації стоянки автотранспорту, а тому донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб з 2 півріччя 2004 року по перше півріччя 2006 року за ремонт автомобілів та стоянку автотранспорту є правомірним.

З 2 півріччя 2006 року по остаточну дату перевіряємого періоду позивач перебував на загальної системі оподаткування.

Посилаючись на порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а також описи №№1,2,3 документів, наданих ПП ОСОБА_1 на перевірку, податкова служба стверджує про відсутність під час перевірки документів, які б свідчили про правомірне віднесення до задекларованих валових витрат в деклараціях про отримані доходи 42 754,05 грн. за 3 квартал 2006 року, 49 388,13 грн. за 4 квартал 2006 року, 47 465,58 грн. за 1 квартал 2007 року, 59 586,80 грн. за 2 квартал 2007 року, що призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб за даний період.

При розгляді справи позивач заперечив твердження відповідача щодо особистого підпису опису документів, що надавалися на перевірку , наполягав на існуванні на час перевірки первинних документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат та просив суд врахувати висновок Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №12\02 від 08.05.2009 р. по справі №14\7.

Предметом розгляду по справі №14\7 є визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0003121710\0 від 08.10.2007 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість. Як податкове повідомлення-рішення №0003121710\0 від 08.10.2007 р. так і спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 06.09.2007 р. №118\1710\2307806933, який є результатом дослідження податковим органом документів, що надавалися позивачем на перевірку за описами №1 від 21.08.2007 р., №№2,3 від 22.08.2007 р.

Отже, господарський суд вважає за можливим при розгляді даної справи прийняти до уваги висновок Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №12\02 від 08.05.2009 р., згідно якого підписи на описах №1 від 21.08.2007 р., №№2,3 від 22.08.2007 р. документів, що надавалися на перевірку виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Позивачем до суду подано належним чином посвідчені копії накладних на придбання товарів, квитанції до прибуткових касових ордерів, акти виконаних робіт за період з липня 2006 р. по червень 2007 р. (т.1, а.с.130-145), які свідчать про здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товару та отриманню послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач не довів суду, що під час перевірки у позивача не існувало первинних документів, які підтверджують правомірне формування валових витрат за 2 півріччя 2006 року в сумі 95 456,47 грн., що на 2 444,53 грн. менше ніж задекларовано позивачем за даний період (95 456,47 грн.), а також за 1 півріччя 2007 року 111 983,00 грн.

Твердження відповідача про сумнівність господарських операцій, по яких позивачем формувалися валові витрати не може бути прийнято судом до уваги, оскільки на час перевірки висновок щодо завищення валових витрат позивачем базувався на інших доказах, а саме відсутність у позивача документів, які підтверджують валові витрати, що спростовано висновком Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №12\02 від 08.05.2009 р.

За таких обставин, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги та визнає нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Кіровоградської області №0003081710\0 від 08.10.2007 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем “податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності” в розмірі 76 972,64 грн.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Кіровограді № 0003081710/0 від 08.10.2007р. в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності" в розмірі 76 498,08 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Кіровограді (25009, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2, ідентифікаційний код 34249388) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по справі в розмірі 1,70 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя