Ухвала суду № 64648788, 09.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22ц/790/184/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2010/4846/12 Жорняк О.М.

Категорія: спори, що виникають із земельних правовідносин Доповідач - Міненкова Н.О

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Кокоші В.В.

Пономаренко Ю.А.

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - відділ Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2 га, вартістю 239 600, 00 гривень, яка розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області серії НОМЕР_2 від 15.12.2009 (кадастровий номер НОМЕР_1) та зобов'язання ОСОБА_3 звільнити та повернути земельну ділянку у володіння та користування Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 11.07.2008 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запас) для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Рішенням ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 05.03.2009 року, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вищевказаній громадянці передано у приватну власність земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Відповідно до розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок рішень ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 05.03.2009 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2 га, що розтвшована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Харківською регіональною філією «Центр ДЗК» зареєстровано державний акт на право власності ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 15.12.2009 року на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.06.2013 року, який набрав законної сили 20.06.2013 року, встановлено факт підроблення Черкасько-Лозівським сільським головою ОСОБА_5 вищевказаних рішень сільської ради (а саме неприйняття рішення на пленарному засіданні сільської ради).

Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що рішення сільської ради, яке б установлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем відсутнє, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушенням вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України - недійсним.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року позов заступника прокурора Харківської області задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з моменту видачі державного акту на право власності громадянці ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2 га, вартістю 239600,00 гривень, яка розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, серії НОМЕР_2 від 15.12.2009 року (кадастровий номер НОМЕР_1).

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити та повернути земельну ділянку (кадастровий номер № НОМЕР_1) у володіння та користування Черкасько-Лозівської сільської ради Дергаічвського району Харківської області.

Не погоджуючись з рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм п. 7 ст. 207, ст. 212-215 ЦПК України, ст. ст. 21,55, 140, 143, 145, 152, 155 ЗК України, ст. ст. 203, 215, 378, 387, 388 ЦК України. Апелянт зазначає, що визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено; право власності має абсолютний характер та є непорушним; вважає, що наявність обвинувального вироку відносно іншої особи, а не відповідачів, на сьогоднішній день не може бути підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та позбавлення його права на земельну ділянку. В вважає, що судом безпідставно не прийняті заперечення, що громадяни не зобов'язані контролювати роботу органу місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад щодо порядку розгляду клопотань громадян про надання земельних ділянок. Апелянт також зазначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено з дотриманням загальних вимог, визначених ст. 203 ЦК України; судове рішення не містить жодного висновку щодо того, що саме ОСОБА_4 вчинялися дії, які призвели до незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази в сукупності, керуючись нормами матеріального права, а саме ст. ст. 118, 212 ЗК України, ст. ст. 378, 387, 388 ЦК, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 11.07.2008 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запас) для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Рішенням ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 05.03.2009 року, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вищевказаній громадянці передано у приватну власність земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Відповідно до розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок рішень ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 05.03.2009 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2 га, що розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Харківською регіональною філією «Центр ДЗК» зареєстровано державний акт на право власності ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 15.12.2009 року на земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.06.2013 року, який набрав законної сили 20.06.2013 року, встановлено факт підроблення Черкасько-Лозівським сільським головою ОСОБА_5 вищевказаних рішень сільської ради (тобто неприйняття сільською радою вказаних рішень на пленарних засіданнях).

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про місцева самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі народовладдя, законності, гласності, колегіальності.

Згідно з вимогами ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засідання ради, і враховується його голос.

У відповідності до норм ст. 118 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України затвердження проекту землеустрою у даному випадку мало відбуватися шляхом прийняття Черкасько-Лозівською радою відповідних рішень з урахуванням норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно вимог ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі ст. 373 ЦК України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороню держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Таким чином, рішення ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 11.07.2008 року та рішення ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 05.03.2009 року є актами органу місцевого самоврядування, що породжують набуття прав та обов'язків землекористувачів з питань володіння землею, і тому відсутність вказаних рішень компетентного органу місцевого самоврядування не породжують правових наслідків у вигляді вилучення земельної ділянки з власності держави.

Також, відповідно до інформації управління Держкомзему у Дергачівському районі встановлено, що власником спірної земельної ділянки на сьогодні є ОСОБА_3, який набув право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі- продажу від 18.01.2012 року.

Спірна земельна ділянка, згідно довідки начальника відділу Держгеокадастру у Дергачівському районі Харківської області від 23.11.2015 року, розташована в межах населеного пункту.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч вимог закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею.

Факт незаконності набуття відповідачами права власності на земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах.

Відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Згідно зі ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після отримання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державну реєстрацію.

Частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом місцевого самоврядування на підставі неіснуючого рішення про передачу земельної ділянки, тобто без законних на те підстав. Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом виконавчої влади рішення про її передачу в приватну власність.

Згідно із частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Виходячи з положень статей 387, 388 ЦК України спірна земельна ділянка підлягає витребуванню та поверненню правомірному власнику спірної земельної ділянки територіальній громаді.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.06.2013 року, який набрав законної сили 20.06.2013 року, встановлено факт підроблення Черкасько-Лозівським сільським головою ОСОБА_5 рішення ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 11.07.2008 року та рішення ХХХІІІ сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 05.03.2009 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у з в'язку із тим, що рішення сільської ради, яке б встановлювало право власності на земельну ділянку за відповідачем відсутнє, видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (частиною першою статті 116 ЗК України) підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушенням вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України, - недійсним, та, з огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула без відповідної правової підстави з власності держави, вказана земельна ділянка повинна бути повернута за вимогою власника.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - В.В. Кокоша

Ю.А. Пономаренко