Рішення № 6464784, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/244 18.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 157524,16 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Петрухнов В.І., за дов. № 53/09 від 20.07.2009 р.

від відповідача ОСОБА_3, за дов. б/н від 30.05.2009 р.

У судовому засіданні 18.09.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 110 384,50 грн. основного боргу, 13 824,97 грн. інфляційних втрат, 15 638,45 грн. штрафу, 15 711,95 грн. пені та 1 964,29 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором купівлі-продажу № 91/08 від 25.11.2008 р.

Ухвалою суду від 19.06.2009 р. порушено провадження у справі № 54/244, розгляд справи призначено на 22.07.2009 р.

Представником позивача разом із позовом заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача в межах ціни позову. Розглянувши заявлене клопотання по суті, суд відмовив у його задоволенні, оскільки ст. 67 ГПК України не передбачено такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на банківські рахунки.

Представник відповідача у судове засідання 22.07.2009 р. не зявився, витребуваних документів суду не надав. Телеграмою повідомив суд про неможливість явки представника та просив відкласти розгляд справи.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У звязку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 18.09.2009 р.

У поданому відзиві відповідач визнав позов в частині стягнення суми основного боргу і просив розстрочити виконання рішення. Також відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу № 91/08, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобовязався передати у власність відповідача цукровий пісок, далі по тексту "Товар", а відповідач, як покупець, зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість по договірних цінах (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору 27.11.2008 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 156384,50 грн. Факт передачі-приймання товару підтверджується видатковою накладною № Ц-0000250 від 27.11.2008 р., підписаною належним чином представниками обох сторін.

Як визначено п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю суворої звітності серії ЯОТ № 916731 від 25.11.2008 р. зі строком дії до 04.12.2008 р.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи, що факт отримання товару відповідачем не заперечується, суд вважає доведеним факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2.4. договору відповідач повинен був оплатити товар не пізніше 4 банківських днів з моменту відвантаження кожної партії товару. Завантаження товару, згідно з п. 2.4. договору, підтверджується накладною і являється підставою для оплати.

Виходячи з викладеного, відповідач повинен був оплатити товар у строк до 03.12.2008 р.

Як свідчать надані позивачем акт звірки взаєморозрахунків, виписки з банківського рахунку позивача та пояснення відповідача, відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 46000,00 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 110 384,50 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обовязок для субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК неустойка застосовується у вигляді штрафу, пені.

Позивач просить стягнути з відповідача 15 711,95 грн. пені за період з 27.11.2008 р. по 31.05.2009 р. та 15 638,45 грн. штрафу, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п.п. 6.1., 6.2. договору, якими передбачено, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення платежу більше 10 днів, відповідач, крім пені, сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, ст. 3 зазначеного Закону визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з положеннями п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 15 004,68 грн. за нижчевикладеним розрахунком суду:

Період, за який нараховується пеня Сума здійсненого платежу, грн. Сума простроченого платежу, грн. Кількість днів прострочення Розмір подвійної облікової ставки НБУ, % Розмір пені, грн.

04.12.08 - 25.12.09 - 156384,50 22 24% 2 256,04

26.12.09 - 08.01.09 4000,00 152384,50 15 1398,94

09.01.09 - 11.01.09 10000,00 142384,50 3 280,87

12.01.09 - 19.01.09 4000,00 138384,50 8 727,94

20.01.09 - 27.01.09 5000,00 133384,50 8 701,64

28.01.09 - 12.02.09 5000,00 128384,50 16 1350,68

13.02.09 - 12.03.09 5000,00 123384,50 28 2271,63

13.03.09 - 13.04.09 3000,00 120384,50 32 2533,02

14.04.09 - 31.05.09 10000,00 110384,50 52 3483,92

Всього 46000,00 15 004,68

Відповідно до п. 6.2. договору за прострочення платежу більше 10 днів відповідач, крім пені, сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Виходячи зі змісту п. 2.4. договору, поставлений товар відповідач повинен був оплатити у строк до 03.12.2008 р. Станом на 14.12.2008 р. заборгованість відповідача за поставлений товар становила 156 384,50 грн.

Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Підписанням договору відповідач визнав обовязковим застосування штрафних санкцій у визначеному договором порядку та розмірах.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню у сумі 15 638,45 грн. за нижченаведеним розрахунком:

156 384,50 грн. х 10% = 15 638,45 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 964,29 грн. відсотків річних за період з 27.11.2008 р. по 31.05.2009 р. та 13 824,97 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2008 р. по травень 2009 р.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 1925,61 грн. за нижченаведеним розрахунком суду:

Період, за який нараховуються проценти Сума здійсненого платежу, грн. Сума простроченого платежу, грн. Кількість днів прострочення Розмір процентів річних, % Сума процентів річних, грн.

04.12.08 - 25.12.09 - 156384,50 22 3% 282,77

26.12.09 - 08.01.09 4000,00 152384,50 15 187,87

09.01.09 - 11.01.09 10000,00 142384,50 3 35,10

12.01.09 - 19.01.09 4000,00 138384,50 8 90,99

20.01.09 - 27.01.09 5000,00 133384,50 8 87,70

28.01.09 - 12.02.09 5000,00 128384,50 16 168,83

13.02.09 - 12.03.09 5000,00 123384,50 28 283,95

13.03.09 - 13.04.09 3000,00 120384,50 32 316,62

14.04.09 - 31.05.09 10000,00 110384,50 52 471,78

Всього 46 000,00 1 925,61

Позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 009,74 грн., виходячи з розрахунків, викладених нижче:

Період нараховування Сума простроченого платежу, грн. Індекс інфляції Сума інфляційних втрат.

04.12.08 - 08.01.09 (грудень 2008 р.) 152384,50 102,1 3 200,07

09.01.09 - 27.01.09 (січень 2009 р.) 133384,50 102,9 3 868,15

28.01.09 - 12.03.09 (лютий 2009 р.) 123384,50 101,5 1 850,76

13.03.09 - 31.05.09 (березень травень 2009 р.) 110384,50 102,8 3 090,76

Всього 12 009,74

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обовязку його оплатити.

У поданих запереченнях на позовну заяву відповідач просив розстрочити погашення основного боргу щомісячними платежами рівними частинами по 10 000,00 грн., а також просив зменшити суму штрафних санкцій на суму пені та штрафу. В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан, велику суму дебіторської заборгованості, а також на те, що неналежним виконанням зобовязання позивачу не було завдано істотної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено пунктами 3, 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п. 3.9.2. Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача складає 110 384,50 грн., що становить 70 % вартості поставленого товару; останнє часткове погашення боргу було здійснене відповідачем 14.04.2009 р. і за час розгляду справи жодної оплати боргу відповідачем не здійснено; прострочення оплати товару становить близько 10 місяців, а розмір неустойки не перевищує суму боргу відповідача.

Крім цього, позивачем всупереч вимогам, передбаченим ст. 33 ГПК України, не надано доказів тяжкого фінансового стану, заборгованості перед відповідачем з боку його контрагентів та не доведено інші обставини, на які він посилається в обґрунтування зменшення розміру неустойки та розстрочення виконання рішення.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє відповідачеві у зменшенні розміру неустойки та у розстроченні виконання рішення суду.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 154 962,98 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у ЗАТ "Прокредитбанк", МФО 320984, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Єсеніна, буд. 1/1, ідентифікаційний код 19417174, п/р 26005698142533 у КРД ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 322904) 110 384 (сто десять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 50 коп. основного боргу, 15 004 (пятнадцять тисяч чотири) гривні 68 коп. пені, 15 638 (пятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 45 коп. штрафу, 1 925 (одну тисячу девятсот двадцять пять) гривень 61 коп. відсотків річних, 12 009 (дванадцять тисяч девять) гривень 74 коп. інфляційних втрат, 1 549 (одну тисячу пятсот сорок девять) гривень 62 коп. державного мита та 307 (триста сім) гривень 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині у позові відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 21.10.2009 р.