Ухвала суду № 64647811, 10.02.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/349/17

Номер провадження 1-кс/623/60/2017

УХВАЛА

іменем України

10 лютого 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Квітчатого К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі Харківської області клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2, погодженого з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_3, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 28.12.2016 року за № 12016220320002210 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

1) 06.03.2009 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

2) 09.07.2010 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71, 72 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з УВП 18.09.2013 у звязку з відбуттям строку покарання,

який фактично проживає за адресами: Харківська область, Зміївський район, с. Таранівка, вул. Зоряна (2-й вїзд Свердлова, 1) буд.11 та м. Харків, вул. Бугріменко, буд. 121,

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125, ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2017 року слідчий СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з клопотанням, погодженим з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст.186 КК України.

Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилався на те, що в провадженні слідчого відділу Ізюмського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12016220320002210 від 28.12.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125, ч.2 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в ніч з 27.12.2016 на 28.12.2016, знаходячись в будинку №11 по вул. Українська в с. Камянка Ізюмського району Харківської області, в ході конфлікту з ОСОБА_4, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень, наніс не менше 8 ударів в область обличчя та голови останнього, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани, підшкірної гематоми і саден волосистої частини голови, синців на обличчі, синців та забійних ран на верхній та нижній губах, синців на обох вушних раковинах, саден на правій кисті, синців на лівому стегні, які згідно висновку судово-медичної експертизи №626-ІЗ/16 від 29.12.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень.

Крім того встановлено, що ОСОБА_1, раніше судимий за корисливі злочини проти власності, звільнившись з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, в ніч з 27.12.2016 на 28.12.2016, ОСОБА_1, знаходячись в будинку №11 по вул. Українська в с. Камянка Ізюмського району Харківської області, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи з умислом, спрямованим на відкрите протиправне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4, вихопив з лівої руки останнього гаманець та заволодів грошовими коштами в сумі 300 грн., які знаходились в ньому, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно.

У сукупності, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчий вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.186 КК України повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами: протоколом огляду речей від 28.12.2016, речовими доказами, показаннями потерпілого ОСОБА_4, протоколом предявлення особи для впізнання від 28.12.2016, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, висновком судово-медичної експертизи №626-ІЗ\16 від 29.12.2016, протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 від 29.12.2016, висновком додаткової судово-медичної експертизи №627-ІЗ\16 від 29.12.2016.

09.02.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, та ч. 2 ст. 186 КК України, грабежі, тобто відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно.

Таким чином, у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, не працюючий, ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. раніше судимий: 1) 06.03.2009 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 2) 09.07.2010 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ст. 71, 72 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з УВП 18.09.2013 у звязку з відбуттям строку покарання.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 90 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 до теперішнього часу має не зняту та не погашену судимість за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.07.2010.

За ч. 3,4 ст. 12 КК України, вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення злочини є невеликої тяжкості та тяжким злочином відповідно, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років.

Слідчий вважає, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, маючи незняту та непогашену судимість, вчинив нові злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від 4 до 6 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, виїхавши за межі Харківської області, а також незаконно вплинути на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, не має постійного місця проживання, має звязки у кримінальному середовищі, протягом року вчинив два кримінальні правопорушення, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 більш мякого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання в повному обсязі та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив застосувати до нього більш мякий запобіжний захід, не повязаний з позбавленням волі.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, дослідивши копії матеріалів, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що 28 грудня 2016 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12016220320002210 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст. 186 КК України.

09.02.2017 року в порядку ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під варто є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.186 України, що підтверджується матеріалами проведення досудового розслідування, а саме: протоколом огляду речей від 28.12.2016, речовими доказами, показаннями потерпілого ОСОБА_4, протоколом предявлення особи для впізнання від 28.12.2016, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, висновком судово-медичної експертизи №626-ІЗ\16 від 29.12.2016, протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 від 29.12.2016, висновком додаткової судово-медичної експертизи №627-ІЗ\16 від 29.12.2016.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного увязнення.

Крім того, необхідність задоволення клопотання слідчого вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондуються з положеннями ч.2 ст.8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, маючи незняту та непогашену судимість, вчинив нові злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від 4 до 6 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, виїхавши за межі Харківської області, а також незаконно вплинути на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, не має постійного місця проживання, має звязки у кримінальному середовищі, протягом року вчинив два кримінальні правопорушення, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 більш мякого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1

Разом з тим, обставини, які зазначені підозрюваним не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України незаконно вчиняти вплив на потерпілих, свідків, переховуватися від суду та органів досудового розслідування, вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - в розмірі 40 (сорока) мінімальних заробітних плат в сумі 64 000,00 грн. (1600 х 40 = 64 000 грн.).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 177,178,182,183,184,192-194,196,197,395 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Москаленко проти України», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі, проти Сполученого Королівства», ст. 5, 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд.-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 на 60 днів, а саме: з 14 години 30 хвилини 10 лютого 2017 року до 14 години 30 хвилин 10 квітня 2017 року.

Визначити суму застави у розмірі 64 000,00 (шістдесят чотири тисячі) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок: р/р № 37318098006674 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 623/349/17

н/п 1-кп/623/60/2017 від ОСОБА_1 або його рідних.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1, наступні обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_1 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Т.Д. Бєссонова