Рішення № 6464669, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/265 19.10.09 За позовом Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер» про стягнення 30415,59 грн. Суддя Гумега О.В. Представники:

Від позивача:. Філіпчук Н.М. (довіреність № 1424 від 10.08.2009 року)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерного товариства «Альба Україна»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»(відповідача) про стягнення 30415,59 грн. заборгованості за Договором купівлі - продажу № 747-08/09 від 03.06.2009 р., з яких 29610,00 грн. основний борг, 96,66 грн. 3% річних за період з 19.06.2009 р. по 07.08.2009 р. та 708,93 грн. пені за період з 19.06.2009 р. по 07.08.2009 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/265 та призначено справу до розгляду на 28.09.2009 р. о 14:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.09.2009 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2009 р.

Крім того, в судовому засіданні 28.09.2009 р. представник позивача подав Заяву про зменшення позовних вимог № 1753 від 24.09.2009 р. (надалі –Заява), відповідно до якої зменшив позовні вимоги в частині основного боргу на 7935,48 грн. з огляду на здійснення відповідачем часткової оплати основного боргу за Договором купівлі - продажу № 747-08/09 від 03.06.2009 р., на підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 592 від 11.08.2009 р., № 659 від 25.08.2009 р., № 675 від 27.08.2009 р., № 692 від 31.08.2009 р. № 725 від 07.09.2009 р., № 779 від 17.09.2009 р. на загальну суму 7900,00 грн. Таким чином, з урахуванням наведеного, позивач визначив основний борг за Договором купівлі - продажу № 747-08/09 від 03.06.2009 р. у сумі 21674,52 грн., а в іншій частині позовні вимоги стосовно стягнення 96,66 грн. 3% річних та 708,93 грн. пені залишив без змін.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 28.09.2009 р. Заяву позивача до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначено, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у Заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 22480,11 грн., з яких: 21674,52 грн. - основний борг, 96,66 грн. - 3% річних та 708,93 грн. - пеня.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.09.2009 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 10.09.2009 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009 р. о 10:20 год.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 19.10.2009 р., повторно не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 10.09.2009 р. та від 28.09.2009 р. не подав і не надіслав.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/265 від 10.09.2009 р. та 28.09.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 18-А) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/6888-3 від 01.10.2009 р., який доданий представником позивача до матеріалів справи у судовому засіданні 19.10.2009 р.. Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цих ухвал.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/265 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 19.10.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2009 р. подав копію Витягу з Протоколу № 48 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Альба Україна»від 20.07.2009 р. щодо зміни назви Закритого акціонерного товариства «Альба Україна»на Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»та затвердження Статуту товариства у новій редакції. На підтвердження зміни назви позивача до позовної заяви додана Довідка АА № 166489 з ЄДРПОУ станом на 21.07.2009 р., відповідно до якої найменуванням позивача зазначено Приватне акціонерне товариство «Альба Україна». Крім того, представник позивача залучив до матеріалів справи письмові пояснення № 1880а від 19.10.2009 р. щодо здійснення відповідачем часткових розрахунків за накладною № 5756566 від 03.06.2009 р. у розмірі 294,28 грн. та надав копію банківської виписки на підтвердження зазначеного.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 19.10.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.06.2009 року між Закритим акціонерним товариством «Альба Україна», визначеним як Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ментер», визначеним як Покупець (відповідач) був укладений Договір купівлі - продажу № 747-08/09 (надалі –Договір).

Зміна назви Закритого акціонерного товариства «Альба Україна»на Приватне акціонерне товариство «Альба Україна»(позивач) підтверджується Витягом з Протоколу № 48 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Альба Україна» від 20.07.2009 р. щодо зміни назви позивача, а також даними Довідки АА № 166489 з ЄДРПОУ щодо Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»станом на 21.07.2009 р. (копії названих документів знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язувався передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі –Товар) у власність відповідача, а відповідач зобов’язувався приймати Товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 1.2 Договору Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної та ціни відпускної, що описуються в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Сума даного договору складає загальну суму Товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій, визначених у видаткових накладних (п. 2.5 Договору)

Згідно п. 4.2 Договору визначений обовЧязок Покупця (відповідача) прийняти Товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору, а саме:

- Покупець проводить оплату Товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (позивача) (п. 5.1 Договору);

- оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на таких альтернативних умовах: попередня оплата, або відстрочення платежу. Конкретні умови оплати вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2 Договору);

- у розрахункових документах Покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений Товар та номер і дату даного договору (п. 5.5 Договору);

- у разі невиконання вимог п. 5.5 Договору, сторони домовились, що оплата поставленого Товару проводиться відповідно до послідовного порядку його отримання (п. 5.6. Договору).

Сторону погодили, що Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію (п. 6.1 Договору). При цьому, як зазначено у п. 6.2 Договору, право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання видаткових накладних, ризик випадкової втрати чи пошкодження Товару несе його власник.

Суд звертає увагу, що згідно п. 6.3 Договору Продавець передає Товар Покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання Товару, а саме довіреності на отримання товарно –матеріальних цінностей, оформленої у відповідності до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін за порушення його умов, зокрема, відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення Покупцем (відповідачем) п. 5.2, він виплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Сторони також домовились, що зміни та доповнення до даного договору вносяться за спільною їх згодою та оформлюються як додаток до нього за підписом обох сторін (п. 10.1 Договору).

Так, 03.06.2009 р. сторони уклали Додаткову угоду до договору купівлі - продажу № 747-08/09 від 03.06.2009 р. (надалі –Додаткова угода), відповідно до якої домовились, що поставка здійснюється централізовано – кільцевими перевезеннями Товару транспортом Постачальника (п. 1 Додаткової угоди), при цьому Покупець повідомив адреси доставки та матеріально - відповідальних осіб, що приймають Товар за відповідними адресами поставки, та зразки печаток (штампів), якими матеріально - відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на Товар (накладних, тощо) (п. 2 Додаткової угоди).

По матеріалам справи встановлено, що на виконання умов Договору за період з 03.06.2009 р. по 19.06.2009 р. позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 29904,28 грн., що підтверджується накладними згідно переліку, наведеному позивачем на стор. 1 позовної заяви (копії накладних знаходяться в матеріалах справи) (надалі –Накладні).

Факт прийняття Товару відповідачем у відповідності до пункту 6.3 Договору, п. 1, 2 Додаткової угоди та абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі –Інструкція) підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача, завірених відбитком печатки (штампу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»на Накладних.

Так, згідно абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано –кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З огляду на п. 5.2 Договору оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на альтернативних умовах: попередня оплата або відстрочення платежу. Конкретні умови оплати вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Судом встановлено, що згідно Накладних відповідач зобов’язаний сплатити за поставлений Товар протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту його отримання і відповідна дата до сплати міститься у кожній з спірних накладних.

З урахуванням положень п. 5.2 Договору та конкретних умов оплати, вказаних у Накладних, строк виконання зобов’язань щодо оплати Товару переданого згідно Накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав. Зокрема, останню поставку Товару позивачем було здійснено 19.06.2009 р., розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту отримання Товару - 04.07.2009 р., а з 05.07.2009 р. починається прострочення грошового зобов’язання за відповідною поставкою Товару (за відповідною накладною).

Зібрані у справі докази свідчать, що зобов‘язання по оплаті поставленого Товару відповідачем було виконано лише частково у розмірі 294,28 грн., що підтверджується банківською випискою (копія знаходиться в матеріалах справи), та з порушенням умов пунктів 1.1, 4.2, 5.2 Договору.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла основна заборгованість за поставлений Товар у сумі 29610,00 грн. (29904,28 грн., загальна сума поставленого Товару відповідно до спірних Накладних –294,28 грн., сума часткових розрахунків за поставлений Товар = 29610,00 грн.), у звЧязку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва.

Станом на час слухання справи в суді основна заборгованість відповідача по спірним Накладним становить 21674,53 грн. (з урахуванням Заяви про зменшення позовних вимог № 1753 від 24.09.2009 р.) відповідач станом на час слухання справи в суді не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару (п.п. 1.1, 4.2, 5.2 Договору).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 747-08/09 від 03.06.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 21674,52 грн. на підставі Договору купівлі –продажу № 747-08/09 від 03.06.2009 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 96,66 грн. 3% річних за період з 19.06.2009 р. по 07.08.2009 р. та 708,93 грн. пені за період з 19.06.2009 р. по 07.08.2009 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом п. 7.2 Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем (відповідачем) п. 5.2, він виплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Фактично позивач здійснив розрахунок 3% річних та пені за період, визначений по кожній зі спірних Накладних, та вказаний позивачем у Розрахунку позовних вимог (додаток № 7 до позовної заяви)

Отже, враховуючи вищезазначені правові норми та здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 96,66 грн. 3% річних за період з 19.06.2009 р. по 07.08.2009 р. та 708,93 грн. пені за період з 19.06.2009 р. по 07.08.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому суд враховує, що відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Згідно положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення позивачем на 7935,48 грн. вимог щодо стягнення основного боргу, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (29610,00 грн., основний борг за позовною заявою –22480,11 грн., основний борг за Заявою про зменшення позовних вимог № 1753 від 24.09.2009 р. = 7935,48 грн.). За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита лише в розмірі 224,80 грн.

Стосовно витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем у сумі 315,00 грн. платіжним дорученням № 6145 від 10.08.2009 р. суд враховує наступне:

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14.04.2009 року "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", яка вступила в законну силу з 27.04.2009 року, було передбачено, що розмір витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ для всіх позивачів складає 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.          

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 693 "Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361", яка набула чинності з дня її опублікування (з 14.07.2009 р.), відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, повЧязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розміром" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361, т.т. розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, повЧязаного з розглядом господарських справ, з 14.07.2009 р. становить 118,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" (далі - Постанова № 825) внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361). Постанова № 825 набула чинності з дня її опублікування. Вперше Постанову № 825 опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 13.08.2009 № 146(4052).

З позовних заяв, поданих після набрання Постановою № 825 чинності, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються в розмірі, визначеному цією постановою - за ставкою 236 грн.

Таким чином, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом господарських справ щодо позовних заяв, поданих з 01.07.2009 року до 13.07.2009 року складав 315, 00 грн., з 14.07.2009 р. по 12.08.2009 р. –118,00 грн., а з 13.08.2009 року –236,00 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.08.2009 № 01-08/479 “Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Фактично позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 03.09.2009 р. згідно реєстраційного штампу суду.

Позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано до позовної заяви платіжне доручення № 6145 від 10.08.2009 р. на суму 315,00 грн., тобто у більшому розмірі розмірі, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.) повернення оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачеві зайво сплачених витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в розмірі 79,00 грн. (315,00 грн. –236,00 грн. = 79,00 грн.).

Враховуючи приписи абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині зменшення позивачем на 7935,48 грн. вимог щодо стягнення основного боргу, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу лише в розмірі 174,43 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 265 ГК України, п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18 - А; ідентифікаційний код 32308197; рахунок № 26006037675100 АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, ідентифікаційний код 22946976; рахунок № 26006010025849 в ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України»м. Київ, МФО 322313) 21674,52 грн. (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят чотири гривні 52 коп.) основного боргу, 96,66 грн. (дев’яносто шість гривень 66 коп.) 3% річних, 708,93 (сімсот вісім гривень 93 коп.) пені, 224,80 грн. (двісті двадцять чотири гривні 80 коп.) держмита та 174,43 грн. (сто сімдесят чотири гривні 43 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Альба Україна»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, ідентифікаційний код 22946976; рахунок № 26006010025849 в ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України»м. Київ, МФО 322313) 21674 з Доходу державного бюджету 79,00 грн. (сімдесят девЧять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням № 6145 від 10.08.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/265.

4.          Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.10.2009 р.