Постанова № 64645300, 08.02.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2016 Справа №607/19424/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 22 грудня 2015 року пред'явила до суду адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити перерахунок її пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19 квітня 2011 року їй призначено пенсію державного службовця. 06 жовтня 2015 року вона дізналась, що при призначенні їй пенсії Управлінням пенсійного фонду України в м. Тернополі районі не були взяті до уваги суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року, з яких сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що суттєво вплинуло на розмір її пенсії та звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок її пенсії з врахуванням сум вищезазначених виплат. Однак, Управління пенсійного фонду України в м. Тернополі листом №295/В-11 від 12 жовтня 2015 року в перерахунку пенсії їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що зазначені виплати не входять до складу заробітної плати державного службовця, а тому підстав для включення вказаних сум до складових заробітної плати державного службовця для призначення пенсії немає. Вважає відмову відповідача у перерахунку їй пенсії незаконною та необґрунтованою, що суперечать нормам діючого законодавства, тому просить зобов"язати відповідача провести перерахунок пенсії в розмірі 85 відсотків із заробітної плати з включенням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року, а також просить стягнути з відповідача в її користь суму сплаченого нею судового збору.

Від відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі районі надійшли до суду письмові заперечення проти задоволення позову, в яких відповідач покликається на те, що 19 квітня 2011 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу» в розмірі 85% суми заробітної плати. Розмір пенсії обчислено на підставі довідок, виданих Тернопільським обласним центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді. В дані довідки не були включені інші виплати, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація пенсії. Згідно ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, грошові винагороди та суми індексації не відносяться до інших надбавок, тому вони не враховуються до заробітної плати, з якої обчислюється розмір пенсії державного службовця. Оскільки допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, грошові винагороди та суми індексації не відносяться до інших надбавок, тому вони не враховуються до заробітної плати, з якої обчислюється розмір пенсії державного службовця. Крім того, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як слідує із довідки, виданої 10 травня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі позивачці ОСОБА_1 з 19 квітня 2011 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно довідки №564 виданої 17 грудня 2015 року Тернопільським обласним центром соціальних служб дітей та молоді за період з серпня 2009 року по серпень 2010 року ОСОБА_1 нараховано матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 11381, 46 гривень та індексацію заробітної плати в сумі 6364,93 гривень. На всі виплати нараховано єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

06 жовтня 2015 року, дізнавшись про порушення свого права, позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок її пенсії державного службовця з врахуванням виплачених їй сум матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації заробітної плати на підставі довідки №564 від 17 грудня 2015 року.

На звернення ОСОБА_1 листом №295/В-11 від 12 жовтня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі відмовлено позивачці в перерахунку пенсії державного службовця з посиланням на те, що суми допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, грошові винагороди та суми індексації не відносяться до інших надбавок, таким чином, немає можливості провести перерахунок пенсії із врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати. Крім того, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VШ від 02.03.2015 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України ", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу" (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачці) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно ч.2 ст.33 вищевказаного Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Частиною 6 статті 33 зазначеного вище Закону передбачено, що державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частина 7 ст. 33 Закону України Про державну службу встановлює, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.37-1 Закону № 3723 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У частині 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться й в п.п.2.2.2 п.2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно п.п.2.3.3 п.2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Також, згідно частини 2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки,премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Згідно частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, соціально-побутові потреби та індекасація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів заробітної плати й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження, таким чином відмова відповідача щодо перерахунку пенсії є неправомірною, тому необхідно зобовязати Управління пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням усіх виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від сукупного оподатковуваного доходу, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації заробітної плати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 20 лютого 2012 року справа №21-430а11, постанова від 28 травня 2013 року справа №21-97а13), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, приймаючи до уваги дату подачі позивачем до пенсійного органу заяви про перерахунок пенсії, а саме 06 жовтня 2015 року, суд приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивачу повинен бути здійснений з врахуванням дати подачі нею відповідної заяви.

З огляду на зазначене, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в частині відмови позивачу у перерахунку пенсії, з урахуванням усіх виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від сукупного оподатковуваного доходу, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати, необхідно визнати неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок з 01 жовтня 2015 року.

Щодо вимоги позивачки про поновлення пропущеного строку, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує із матеріалів справи, позивачка дізналася про порушення свого права 06 жовтня 2015 року, до суду із адміністративним позовом звернулася 22 грудня 2015 року, тобто у визначені ст. 99 КАС України строки.

Також суд ураховує, що конституційні принципи на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, 3, частиною 2 ст.6, ст. 8, частиною 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи із принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає і вирішує справи в адміністративних судах на засадах змагальності сторін, свободи і надання ними суду доказів і у доведені перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю, а саме визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» - неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок та виплатити пенсію з 01 жовтня 2015 року з розрахунку 85 відсотків заробітку з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески, з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, позивачкою були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487, 20 гривень, які слід відшкодувати позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 10, 11, 69, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 у включенні сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати до розрахунку заробітної плати державного службовця для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 жовтня 2015 року з розрахунку 85 відсотків заробітку з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески, з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України «Про державну службу».

Судовий збір в розмірі 487, 20 гривень відшкодувати ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М. Сливка