Рішення № 6464520, 23.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/17-54/220 23.10.09 За позовом                     Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" до                     Антимонопольного комітету України третя особа           Закрите акціонерне товариство "Транс Оіл" про                    визнання частково недійсним рішення

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                    Мамуня О.С., за дов. № б/н від 02.10.2008 р.

Беляневич В.Е., за дов. б/н від 16.10.2008 р.

від відповідача           Дубчак О.О., за дов. № 21-122/02-6996 від 10.08.2009 р.

від третьої особи           Дубинський М.І., за дов. № 1-11.10.05 від 11.10.2005 р.

Коваль А.М., за дов. № 1-11.10.05 від 11.10.2005 р.

Рішення прийняте 23.10.2009 р. у зв’язку з оголошеною перервою в судовому засіданні 09.09.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Компанія "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (далі –Компанія) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі –Комітет) про визнання недійсним рішення № 88-р від 14.02.2008 р. у справі № 27-26.4/12-07 (далі –Рішення № 88-р) в частині визнання дій Компанії порушенням, передбаченим статтею 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності; визнання недійсним Рішення № 88-р в частині накладення на Компанію штрафу у розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спеціалізованому виданні "Агробізнес сьогодні" № 8(93) за квітень 2006 року було опубліковано статтю "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?", у якій поширені відомості стосовно прав позивача як власника патенту України № 4200 та попередження про можливі порушення його прав третіми особами на території України.

Компанія стверджує, що не здійснювала розповсюдження у зазначеній публікації інформації щодо можливості порушення її прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 4200. Зокрема, позивач зазначив, що Компанія є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством США, господарської діяльності в Україні не здійснює, а також не має на території України зареєстрованого представництва. Оскільки позивач не здійснював та не ініціював видання вищезгаданої публікації, відповідно він не поширював інформації стосовно порушення в Україні його прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 4200. Разом з тим, Комітет в оспорюваному рішенні, всупереч встановленим фактичним обставинам, дійшов висновку про те, що позивач здійснював розповсюдження певної інформації у вказаній статті, чим вчинив дії у конкуренції, які суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Таким чином, з точки зору позивача, викладений у рішенні Комітету висновок про поширення позивачем певної інформації в опублікованій статті, що є діями у конкуренції, не відповідає обставинам справи і є необґрунтованим.

Також позивач зазначив, що розповсюдження у публікації інформації стосовно можливості порушення прав інтелектуальної власності на винахід за патентом України № 4200 не суперечить торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Посилаючись на ч. 2 ст. 462 та ч. 1 ст. 464 ЦК України, позивач вказав, що він як власник виключних прав на винахід за патентом України № 4200 має виключне право використовувати, дозволяти використовувати та перешкоджати неправомірному використанню способу боротьби з небажаною рослинністю шляхом обробки її або ґрунту, на якому вона росте, хімічною речовиною –трибенуром метилом у кількості 8-125г/га, а також забороняти таке використання.

Компанія, поширивши відомості про власні права власника патенту України № 4200 та повідомивши свою позицію щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, що має характер попередження, реалізувала своє право власника патенту перешкоджати неправомірному використанню винаходу, а також право на самозахист прав власника вказаного патенту. Такі дії не можуть бути визнані діями у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, а отже, не можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". При цьому позивач послався на статті 19, 464 ЦК України та статті 28, 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Крім того, позивач звернув увагу на те, що відповідач, визначивши у Рішенні № 88-р дії позивача такими, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, не конкретизував яким саме звичаям суперечать вищенаведені дії позивача та за якими ознаками такі дії були кваліфіковані відповідачем як недобросовісна конкуренція.

З огляду на зазначене, Компанія вважає викладений у Рішенні № 88-р висновок про те, що вона вчинила дії у конкуренції, які суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, таким, що не відповідає обставинам справи і є необґрунтованим.

Додатково позивач вказав на те, що Рішенням № 88-р були порушені його майнові права, оскільки його було зобов’язано виплатити грошову суму (у формі штрафу) за порушення, якого він не вчиняв. Оскарженим рішенням були порушені також немайнові права позивача, оскільки визнанням його дій недобросовісною конкуренцією була принижена ділова репутація Компанії.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки висновки Антимонопольного комітету, викладені в оспорюваному позивачем рішенні, повністю відповідають обставинам, встановленим Комітетом за результатами розгляду справи.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 02.04.2008 р. до участі у справі залучено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство "Транс Оіл", яке у наданих суду письмових поясненнях зазначило, що оспорюване позивачем рішення Антимонопольного комітету України ґрунтується на всебічному та повному з’ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи, і відповідає фактичним обставинам та матеріальним нормам права.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2008 р. у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 р. зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12.05.2009 р. судові рішення у справі скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 05.06.2009 р. справа № 21/17 прийнята суддею Демченко Т.С. до свого провадження, справі присвоєно № 21/17-54/220, її розгляд призначено на 10.07.2009 р.

На виконання вимог ухвали суду від 05.06.2009 р. сторонами надані суду пояснення у справі з урахуванням вказівок, викладених у постанові ВСУ від 12.05.2009 р., які долучені судом до матеріалів справи.

У наданих суду письмових поясненнях від 10.07.2009 р. позивач, крім підстави для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України у вигляді невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи, послався також на те, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, норми ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, зокрема, в частині законності накладення та обґрунтованості розміру штрафу; порушення процесуальних норм розгляду справ про захист від недобросовісної конкуренції, що призвело до прийняття неправильного рішення, зокрема, в частині неприйняття відповідачем розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та, відповідно, не проведення належного розслідування за ознаками його вчинення позивачем.

У судових засіданнях 10.07.2009 р. та 09.09.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви для надання можливості сторонам подати додаткові пояснення по суті спору.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2006 р. до Антимонопольного комітету України надійшла заява Закритого акціонерного товариства "Транс Оіл" про захист прав від дій недобросовісної конкуренції з боку Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані", яка, на думку заявника, вчиняє дії, що суперечать чесним звичаям у підприємницькій діяльності, в тому числі, передбачені ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (дискредитація суб’єкта господарювання).

За результатами аналізу даної заяви, доданих до неї матеріалів, а також інформації, отриманої на запити державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, службовою запискою № 27/256 від 10.11.2006 р. було запропоновано розглянути питання щодо наявності або відсутності у діях Компанії Дюпон ознак порушень, передбачених статтями 8 та/або 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поданням № 27/17 від 26.12.2006 р. про початок розгляду справи було запропоновано призначити державного уповноваженого для прийняття рішення про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю у діях Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (США) ознак порушень, передбачених статтями 1 і 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поданням № 27/2 від 08.02.2007 р. про початок розгляду справи було запропоновано прийняти рішення про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю у діях Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (США) ознак правопорушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Розпорядженням Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 09/22-р від 12.02.2007 р. про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у справі № 27-26.4/12-07 постановлено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Компанією "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (м. Уілмінгтон, США) порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поданням № 27-26.4/12-07/39-спр від 29.01.2008 р. про попередні висновки у справі № 27-26.4/12-07 запропоновано визнати дії групи компаній "Дюпон" в особі представництва Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А." (м. Київ) порушенням, передбаченим статтею 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

14.02.2008 р. Антимонопольним комітетом України за наслідками розгляду справи № 27-26.4/12-07 було прийнято рішення № 88-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу". Зазначеним Рішенням Комітет закрив провадження в частині вчинення Компанією порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", та, водночас, визнав дії Компанії порушенням, передбаченим статтею 1 цього ж Закону, у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницький діяльності, наклавши на Компанію штраф у розмірі 20000,00 грн.

Рішення Комітету обґрунтовано наступним.

Позивач є власником патенту України № 4200 "Спосіб боротьби з небажаною рослинністю" зі строком дії до 08.07.2009 р. З опису вищезазначеного патенту вбачається, що формулою винаходу є спосіб боротьби з небажаною рослинністю із застосуванням трибенурон метилу з діапазоном концентрацій від 8 до 125 г/га.

Компанія "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А", як дочірнє підприємство позивача, є виробником хімічних препаратів захисту рослин у широкому асортименті і має на території України зареєстроване представництво.

З 1992 р. на території України реалізується хімічний препарат для боротьби з небажаною рослинністю "Гранстар 75 в.г.", виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, діючою речовиною якого є хімічна сполука трибенурон метил.

У спеціалізованому друкованому виданні "Агробізнес сьогодні" № 8 (93), квітень 2006 р. за ініціативою представництва Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" і в інтересах Компанії (позивача) було опубліковано статтю "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?"

За змістом зазначеної публікації представництво як автор від імені та в інтересах Компанії, посилаючись на патент України № 4200, вважає незаконною діяльність підприємств –учасників ринку хімічних препаратів для захисту рослин, які виробляють і пропонують до продажу препарати, в яких активною речовиною є трибенурон метил.

У свою чергу, ЗАТ "Транс Оіл" є власником патенту України № 62858 на винахід "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г." і здійснює серед іншого діяльність з виробництва пестицидів та агрохімікатів, оптову та роздрібну торгівлю цими товарами. З 2005 року третя особа реалізує гербіцидний препарат із назвою "Атлант, в.г.", в якому діючою речовиною є трибенурон метил (75 відсотків маси). Після виходу публікації позивача обсяги закупівель препарату "Атлант, в.г." у третьої особи її постійними споживачами суттєво знизилися.

За результатами розгляду та аналізу зібраних доказів у справі № 27-26.4/12-07 Комітетом були зроблені наступні висновки.

Поширення відомостей щодо прав позивача як власника патенту № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю", яке здійснено з метою сприйняття саме учасниками ринку хімічних препаратів захисту рослин і носить характер попередження, є діями у конкуренції.

Враховуючи, що у тексті публікації відсутнє посилання на будь-яку конкретну особу, зокрема, на третю особу (ЗАТ "Транс Оіл") або товар третьої особи, дії представництва щодо поширення у статті зазначених відомостей не можуть бути кваліфіковані як дискредитація суб’єкта господарювання у розумінні ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв’язку з недоведенням вчинення правопорушення, передбаченого ст. 8 вищезгаданого Закону.

Разом з тим, на момент здійснення публікації третя особа мала чинний патент України на винахід "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г.", про існування якого не міг не знати позивач. Таким чином, третя особа мала всі права, що випливають із патенту на винахід, передбачені ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", зокрема, право на виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування його до продажу та інше введення його в цивільний оборот.

Одним із факторів, які могли негативно вплинути на обсяг закупівель гербіциду "Атлант в.г." споживачами третьої особи, поряд із кон’юнктурою ринку та фінансовою спроможністю покупців, може бути поширення представництвом інформації, спрямованої, зокрема, на продавців –патентовласників препаратів на основі трибенурон метилу, оскільки у такий спосіб представництво, в інтересах Компанії, висловило позицію щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності.

За таких умов, дії Компанії щодо розповсюдження у публікації "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?" ("Агробізнес сьогодні", (№ 8 (93), квітень 2006 р.) інформації стосовно порушення прав інтелектуальної власності Компанії на патент № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю", у частині відповідальності суб’єктів господарювання, які мають право власності на відповідні патенти щодо хімічних засобів захисту рослин, визнано порушенням, передбаченим ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. На Компанію накладено штраф у розмірі 20000,00 грн.

На думку позивача, рішення Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 р. підлягає визнанню недійсним частково, оскільки викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; при прийнятті рішення Комітетом порушені процесуальні норми розгляду справ про захист від недобросовісної конкуренції, що призвело до прийняття неправильного рішення; при прийнятті рішення Комітетом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

І. При прийнятті рішення недоведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Рішенням Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 р. встановлено, що публікація у спеціалізованому друкованому виданні "Агробізнес сьогодні" була здійснена за ініціативою представництва Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" (Швейцарія) в інтересах Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (США). Поширення у досліджуваній публікації відомостей щодо прав позивача як власника патенту № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю" є діями у конкуренції.

Судом встановлено, що висновок Комітету стосовно здійснення публікації представництвом Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" в інтересах позивача як власника патенту України на винахід № 4200 ґрунтується на наявному у матеріалах справи листі самого представництва Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" від 02.08.2006 р., в якому представництво вказало, що Компанія "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" є дочірньою компанією позивача і має повноваження представляти інтереси Компанії перед державними установами України, а також на письмових поясненнях представників позивача (зокрема, відповіді позивача на подання з попереднім висновками від 13.02.2008 р.).

Жодними іншими доказами факт здійснення публікації в інтересах позивача представництвом його дочірньої компанії не підтверджується. За результатами розгляду справи № 27-26.4/12-07 Комітетом не було встановлено, зокрема, якою саме юридичною особою підготовлено та надано до спеціалізованого друкованого видання відповідну статтю; не з’ясовано, чи може діяти представництво дочірньої компанії позивача від імені та в інтересах самого позивача; не визначено характер відносин (зокрема, наявність відносин контролю) між позивачем (Компанією "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (США) та Компанією "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" (Швейцарія).

Отже, відповідачем не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, зокрема, відповідачем не доведено, що поширення попередження учасникам ринку хімічних препаратів захисту рослин було здійснено саме позивачем або іншою особою саме від імені та в інтересах позивача.

ІІ. При прийнятті рішення порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Як передбачено ч. 1 статті 35 Закону "Про захист економічної конкуренції", розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Порядок розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції, визначений Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 р. (з наступними змінами та доповненнями).

Пунктом 21 вказаного Порядку передбачено, що розгляд справи розпочинається відповідно до статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 1 ст. 37 Закону визначено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розгляд справи може бути розпочатий, як за заявами суб’єктів господарювання, так і за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України (ст. 36 Закону).

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2006 р. до Антимонопольного комітету України із заявою про захист прав від дій недобросовісної конкуренції звернулося Закрите акціонерне товариство "Транс Оіл". Як зазначено раніше, дана заява містить посилання на порушення ст. 1 та ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

За результатами проведеного розслідування державному уповноваженому спочатку було запропоновано почати розгляд справи за ознаками правопорушень, передбачених ст.ст. 1, 8 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", а пізніше –лише за ст. 8 вищезгаданого Закону.

12.02.2007 р. Розпорядженням державного уповноваженого Комітету № 09/22-р розпочато розгляд справи № 27-26.4/12-07 за ознаками вчинення Компанією порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

За результатами проведеного розслідування відповідно до п. 22 Правил було складене подання з попередніми висновками, яким запропоновано визнати дії групи Компанії "Дюпон" в особі представництва компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А." порушенням, передбаченим ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій, що суперечать торговим звичаям у підприємницькій діяльності. При цьому, в ході проведеного розслідування порушення Компанією ст. 8 Закону не було доведено.

Вищезазначені висновки щодо недоведення вчинення Компанією правопорушення, передбаченого ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", та визнання дій Компанії порушенням, передбаченим ст. 1 вищезгаданого Закону, покладені в основу оспорюваного рішення Комітету № 88-р від 14.02.2008 р.

Як передбачено п. 37 Правил, розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті відповідно до статті 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Статтею 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що однією із підстав для закриття розгляду справи без прийняття рішення по суті є недоведеність вчинення порушення.

Таким чином, встановивши, що у діях Компанії відсутнє порушення, передбачене ст. 8 Закону, за яким було порушено розгляд справи, Комітет мав закрити розгляд справи без прийняття рішення.

Водночас, з огляду на передбачене ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" право Комітету за власною ініціативою розпочати розгляд справи, Комітет мав у передбаченому ст. 37 Закону порядку винести розпорядження про розгляд справи за ознаками виявленого порушення ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Однак, в порушення вищенаведених норм, розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення Компанією порушення, передбаченого статтею 1 Закону, Комітетом не приймалося.

У додаткових поясненнях у справі відповідачем вказано на те, що за результатами розгляду справи позивачу відповідно до Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було надіслано копію подання з попередніми висновками, яке містило уточнену кваліфікацію порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а саме за ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". У відповідь на зазначене подання Комітету позивачем були надані заперечення, які були враховані під час прийняття Комітетом відповідного рішення.

Зазначені заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки законодавством України не передбачено можливості уточнювати кваліфікацію правопорушення в процесі розгляду органами Антимонопольного комітету України справ про захист від недобросовісної конкуренції. Надання позивачем своїх заперечень на уточнену кваліфікацію правопорушення не усуває факту непроведення Комітетом належного розслідування стосовно порушення позивачем саме ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та, як наслідок, прийняття Комітетом неправильного рішення.

ІІІ. При прийнятті рішення неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи.

ІІІ.І. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у редакції, що діяла на дату прийняття Рішення № 88-р, недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2-4 цього Закону.

Таким чином, із вищезазначеного формулювання ст. 1 Закону вбачається, що главами 2-4 Закону передбачені конкретні види дій у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. При цьому, оскільки перелік дій, передбачених главами 2-4 Закону, не носить вичерпного характеру, інші дії, які не передбачені главами 2-4 Закону, але при цьому все-таки суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності, можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією.

За відсутності в діях особи ознак правопорушень, визначених главами 2-4 Закону, наявність в діях такої особи ознак дій у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності, підлягає окремому доказуванню.

Антимонопольний Комітет України, приймаючи оспорюване Рішення, яким закрив провадження у справі стосовно порушення позивачем ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та водночас визнав позивача винним у вчиненні порушення, передбаченого статтею 1 Закону, не зазначив конкретних правил, торгових або інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, що були порушені позивачем, не встановив їх зміст та зазначив доказів існування таких правил, як звичаю.

У своїх запереченнях відповідач посилається на той факт, що при встановленні порушення позивачем загальної норми ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" Комітетом були застосовані норми ст. 10bis Паризької конвенції та ч. 2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", зі змісту яких і було зроблено висновок про порушення позивачем торгових чесних звичаїв у підприємницькій діяльності.

Заперечення відповідача відхиляються судом з двох підстав.

Так, згідно з частиною 1 статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Оскільки Паризька конвенція та Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" є актами цивільного законодавства, норми прямої дії, закріплені у вищезазначених нормативних документах, не можуть бути визнані такими, що закріплюють усталені правила поведінки (звичаї) у певній сфері цивільних відносин.

Крім того, оскаржуване рішення Антимонопольного комітету не містить висновків Антимонопольного комітету щодо застосування до дій позивача положень ст. 10bis Паризької конвенції та ч. 2 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Вищезазначені роз’яснення власного рішення зроблені відповідачем вже під час розгляду судової справи про визнання рішення Комітету № 88-р від 14.02.2008 р. частково недійсним.

ІІІ.ІІ. Оспорюваним Рішенням № 88-р на позивача було накладено штраф у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" зі змінами і доповненнями від 15.05.2003 р. вчинення господарюючими суб’єктами –юридичними особами та їх об’єднаннями дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта неможливе або виручка відсутня, штрафи, зазначені у частині першій цієї статті, накладаються у розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У наданих суду запереченнях відповідач звернув увагу на те, що позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав доказів того, що в разі отримання Комітетом інформації про виручку від реалізації товарів Компанії "Дюпон" в світі і застосуванні під час визначення Комітетом розміру штрафу частини першої ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладений розмір штрафу був би менший, ніж розмір штрафу в сумі 20000, 00 грн., накладений відповідно до частини другої ст. 21 зазначеного Закону.

Однак, як свідчать матеріали справи, рішення про накладення штрафу було прийнято відповідачем за відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості розміру штрафу, зокрема, відомостей про дохід (виручку) Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані". Комітетом також жодним чином не було обґрунтовано неможливість обчислення виручки Компанії. Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що Комітетом взагалі вживались якісь заходи щодо отримання інформації про дохід (виручку) Компанії.

Виходячи з викладеного, вказані заперечення відповідача судом відхиляються.

Враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З огляду на повне задоволення позовних вимог витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 р. у справі № 27-26.4/12-07 в частині визнання дій Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" порушенням, передбаченим ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

3.          Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 р. у справі № 27-26.4/12-07 в частині накладення на Компанію "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" штрафу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

4.          Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, ідентифікаційний код 00032767) на користь Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер, 19898, США) 85 (вісімдесят п’ять) гривень 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко