Рішення № 6464459, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/57 13.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф "Україна" доЗакритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком"

простягнення 2531930,13 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Пляс С.А. –дов. № б/н від 02.09.09

від відповідача –Кузьменко М.В. –дов. № 394 від 06.07.09

В судовому засіданні 13.10.09 за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

12.06.09 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф "Україна" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 2531930,13 грн.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у сумі 25319,30 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 312,50 грн. –витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

18.06.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/57 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 02.07.09.

З 02.07.09 розгляд справи неодноразово відкладався, через часткове виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та був призначений на 13.10.09.

У судовому засіданні 30.09.09 представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 217745,99 грн., три відсотки річних у сумі 55563,73 грн., пеню у сумі 424323,74 грн.

13.10.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

В ході розгляду справи позивач подав заяви про збільшення позовних вимог, а саме просив додаткового стягнути з відповідача пеню 424323,74 грн., три проценти річних 55563,73 грн. та інфляційні втрати 217745,99 грн. проте господарським судом такі вимоги не були прийняті до розгляду, оскільки подані всупереч вимог ст.22 ГПК України, у заяві до первісної вимоги про стягнення суми боргу додану новий предмет пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, що є одночасною зміною предмету і підстави позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та зазначав що позивачем не було дотримано умов договору, а саме відповідно до п. 4.1 договору у позивача відсутні замовлення на поставку товарного бутону, а відповідно до п. 5.2 договору визначений порядок розрахунків виключно 100% передоплата, а тому не може бути заборгованості за поставлений товарний бетон. Крім того відповідач зазначив, що з зведених видаткових накладених наданих позивачем не вбачається кількість та ціна поставленого товарного бетону.

Клопотання позивача про призначення експертизи для встановлення ціни і вартості поставленого бетону залишене без задоволення як безпідставне та необґрунтоване, оскільки немає необхідності у застосуванні спеціальних знань для здійснення арифметичних дій та логічних розрахунків на підставі вихідних даних розрахункових документів (накладні, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, договір).

В ході розгляду справи відповідач надав витребувані судом податкові накладні та виписку по рахунку і письмові пояснення до неї з яких в сукупності вбачається, що між сторонами наявні довготривалі господарські правовідносини поставки бетону на підставі договору купівлі-продажу № 065/ПС.

Позивач пояснив, що первісно сторони декілька раз застосовували положення п. 4.1 договору щодо надання письмових замовлень, однак у подальшому такі замовлення надавались усно, телефоном, факсом тощо, і на час виникнення спору їх примірники не збереглись, проте незалежно від наявності цих замовлень як таких, відповідач товар одержував, про що складались поточні документи, які в процесі поставок оформлювались звідними накладними за певний період (7-10 днів) відповідно до вимог законодавства.

За погодженим клопотанням сторін 12.08.09 строк вирішення спору був продовжений господарським судом, оскільки це передбачає ст.69 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

30.09.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф "Україна" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 065/ПС (надалі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати бетон, а покупець зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором приймати бетон і оплатити його вартість.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Додатків № 2 та № 3 до договору визначається асортимент бетону, що постачається за цим договором та його ціна.

Кількість бетону, який поставляється за цим договором визначається сторонами виходячи із наданих Покупцем замовлень (п. 2.1 Договору).

Вартість транспортування бетону за цим Договором визначається в Додатку до договору № 065/ПС від 30.10.05 та згідно з п.п. 5.3 та 5.4 не включається в ціну бетону та зазначається в рахунку окремим рядком і сплачується Покупцем одночасно з оплатою вартості бетону.

Згідно з п. 5.2 покупець зобов’язується сплачувати вартість кожної партії бетону 100% предоплатою, на підставі рахунку, наданого постачальником, відповідно до замовлення покупця.

На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 7417200,50 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи, та прийнято відповідачем відповідно до довіреностей на отримання цінностей копії яких належним чином засвідчені також наявні у матеріалах справи, доказів неналежної якості чи зауважень щодо кількості отриманого товарного бетону відповідачем не надано.

Позивачем проводилась поставка за відсутності попереднього замовлення відповідача, але відповідачем товар приймався, про що свідчать підписи та відтиски печаток на зведених видаткових накладних.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписи ч. 2 ст. 9 цього Закону визначають, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений бетон розрахувався лише частково на суму 4885270,27 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача та відповідача, крім того представник відповідача у своєму поясненні зазначив що між сторонами існує тільки один договір і оплата проводилась тільки по ньому. Отже Господарський суд вважає, що розрахунки за договором поставки товарного бетону, проводились відповідачем на підставі рахунків виставлених позивачем.

Матеріалами справи встановлено, що 30.12.08. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за договором № 065/ПС від 30.09.05. у сумі 2531930,13 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф "Україна" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Оцінюючи з урахуванням положень норм цього закону первинні бухгалтерські документи подані на підтвердження поставки бетону позивачем господарський суд виходить з того, що частина документів оформлена із точним дотриманням вимог закону, а у деяких накладних виявлено дефекти оформлення (відсутні печатки відповідача, номери довіреностей на отримання ТМЦ, дати видачі цих довіреностей, тощо) проте інформація, що міститься у наданих позивачем документах відображена у наданих відповідачем податкових накладних, що свідчить про прийняття до обліку первинних документів і підтверджує поставки товару.

Крім того, посилання відповідача на неможливість встановити ціну за якою поставлявся бетон та його вартість спростовуються матеріалами справи.

Так, сторони погодили ціни на бетон у додатках №2 - №4 до договору №065/ПС від 30.09.05.

Відповідно до ч.2 , ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Ціна є істотною умовою договору купівлі - продажу (поставки).

Різниця Ціни на бетон сторонами визначена в залежності від його якості і такі бетони поділяються на класи, водночас бетон одного і того ж класу має різну ціну в залежності від його складових.

У накладних продавцем вказано клас бетону і вказано його ціну. Товар за вказаною ціною покупцем прийнятий без застережень по якості ціни, кількості тощо.

В той же час сторони обумовили (п.5.3-5.4Договору), що ціна транспортування не є складовою ціни бетону і включається окремим рядком і сплачується одночасно з оплатою вартості поставленого бетону.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що строк оплати вартості отриманого товару, з урахуванням терміну поштового обігу та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, закінчився 10.01.09, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2531930,13 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 2531930,13 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивачем подана заява про збільшення позовних вимог у якій він просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 217745,99 грн., три відсотки річних у сумі 55563,73 грн., пеню у сумі 424323,74 грн.

Вищезазначена заява не прийнята судом, враховуючи, що при поданні первісної позовної заяви такі вимоги були відсутні, а отже подана заява не є заявою про збільшення позовних вимог, а містить нові позовні вимоги, що є одночасно зміною предмету та підстав позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не були предметом цього спору тому внесене державне мито понад 1% від суми предмету позову підлягає поверненню.

Ціна позову становить 2531930,13 грн., державне сплачено платіжним дорученням №19474 25319,30 грн. та платіжним дорученням №22270 180,70 грн., тому зайво внесене державне мито в розмірі 180,70грн. підлягає поверненню з державного бюджету України відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито".

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (01103, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф "Україна" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31029255) 2531930 (два мільйони п’ятсот тридцять одна тисяча дев’ятсот тридцять) грн. 13 коп. основного боргу, 25319 (двадцять п’ять тисяч триста дев’ятнадцять) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф "Україна" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31029255) внесене державне мито в більшому розмірі у сумі 180 (сто вісімдесят),70грн. платіжним дорученням №22270 від 30.09.09, оригінал якого зберігається у матеріалах справи №13/57 у Господарському суді міст Києва.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                 .Д. Курдельчук

Рішення підписане 26.10.09