Ухвала суду № 64642462, 03.02.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/24/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М. Провадження № 22-ц/789/54/17 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Ходоровський М. В., Хома М. В.,

секретар судового засідання - Панькевич Т.І. , Романюк Х.Ю.

за участі - представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

15.01.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі Банк) звернулося до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що за кредитним договором №б/н від 01.12.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит - 7200.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .

Зобов'язання за договором ОСОБА_1 не виконала і станом на 30.11.2015 року заборгованість за договором становить 18994,79 грн., яку Банк просить стягнути.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.11.2016 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.12.2011 року в сумі 17801 (сімнадцять тисяч вісімсот одну) грн. 93 коп., яка складається з:

-6662.13 грн. - заборгованість за кредитом,

-9759.10 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом,

-штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. (штраф - фіксована частина), 880.70 грн. (штраф - процентна складова).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що сторонами не погоджено усіх істотних умов договору, договір укладений з недодержанням письмової форми, а Памятка клієнта і Умови та правила надання банківських послуг не містять її підпису.

Вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в скарзі.

Вказав, що заява про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції не подавалась, оскільки було не зрозуміло, як банк здійснював нарахування.

Представник ОСОБА_5, апеляційну скаргу заперечила і вказала, що між сторонами укладено договір приєднання і ОСОБА_1 своїм підписом в заяві підтвердила, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами ОСОБА_5 складають договір.

В судове засідання - 03.02.2017 року, сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не з'явились.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено доказами наявність заборгованості за кредитним договором. Суд відмовив в стягненні пені і комісії, оскільки позивач не надав розрахунку нарахованої пені і комісії.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується оскільки він достатньо вмотивований і грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 01.12.2011 року між ПАТ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір і вона отримала - 7200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом - 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8-33 т.1).

Відповідно до заяви позичальника від 01.12.2011 року ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно п.2.1.1.12.6 «Умов користування кредитною карткою», Банк нараховує відсотки за користування кредитом та овердрафтом в розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.

При укладенні кредитного договору сторони погодили, що позичальник дає згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку (п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, Умов та правил надання банківських послуг).

Відповідно до п.п.2.1.1.5.5, 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісії.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав - надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 6-7 т.1), станом на 31.11.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 01.12.2011 року становить 18994,79 грн., яка складається з:

заборгованість за кредитом - 6662,13 грн.,

заборгованість по процентам за користування кредитом - 9759.10 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1192.86 грн.,

штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. (штраф - фіксована частина), 880.70 грн. (штраф - процентна складова).

З 04.2014 року ОСОБА_5 були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_5 в частині розрахунку відсотків, які затверджені Наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов'язань відсотки нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості. Як вбачається з матеріалів справи, була змінена також відсоткова ставка (а.с. 233-235 т.1).

Згідно Наказу №СП-2015-6530356 від 05.02.2015 року, відбулося збільшення відсоткової ставки за кредитною карткою «Універсальна» у зв'язку зі зміною ринкової ситуації в країні.

В заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку (а.с. 8 т.1).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. ОСОБА_5, за винятком випадку зміни розміру надання кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови .

Відповідно до п. 2.1.1.5.4 при незгоді зі змінами Правил або ОСОБА_5, клієнт зобов'язаний звернутися до ОСОБА_5 для розірвання договору і погасити заборгованість, яка утворилася перед банком, в тому числі і заборгованість , яка створилася протягом 30 днів з моменту повернення карти. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово інформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, ч.1 ст 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлені судом обставини, докази наявні в матеріалах справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що сторонами не погоджено усіх істотних умов договору і договір укладений з недодержанням письмової форми, з наступних підстав:

кредитний договір укладено шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України);

згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому;

відповідно до заяви позичальника від 01.12.2011 року ОСОБА_1 підтвердила підписом свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між нею і банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8 т.1);

у заяві ОСОБА_1 підтвердила підписом і те, що вона ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» і такі були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді;

вказане спростовує і доводи апеляційної скарги про те, що їй такі документи для ознайомлення не надавались.

Колегією критично оцінюються і доводи, що суду не надано доказів про тарифи кредитування, а відповідач підписала лише анкету де визначено тільки ліміт. Як вбачається з анкети-заяви (а.с. 8) відповідач вказувала про оформлення платіжної картки кредитка Універсальна, а позивачем додано до матеріалів справи саме умови кредитування з використанням кредитки Універсальна (а.с. 9).

Крім вказаного, позивачем долучено приклади використання кредитних коштів кредитки Універсальна з розрахунком загальної суми видатків клієнта (а.с. 9-10).

Колегією суддів критично оцінюється посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-1341цс15, яка висловлена у справі про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, оскільки ОСОБА_1 не зверталася в суд з позовом про визнання кредитного договору недійсним і захисту її прав, як споживача.

Крім вказаного, Верховним судом у справі на яку посилається апелянт встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору.

Вказане, відповідає зокрема і тим обставинам, які встановив суд першої інстанції у даній справі.

Критично оцінюються і доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не повідомлено про зміну процентної ставки, з наступних підстав:

пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків;

одностороння зміна відсоткової ставки банком відповідає зокрема і положенням ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», про що вказано і в правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-1341цс15, на яку посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі;

згідно анкети-заяви ОСОБА_1 зобов'язалася регулярно ознайомлюватися зі змінами на сайті ПриватБанку;

ОСОБА_1 не представлено доказів, що такі зміни не були опубліковані сайті ПриватБанку, як і не представлено доказів, що вона зверталася у банк за наданням роз'яснень і їй було у них відмовлено.

Крім вказаного умовами договору передбачено збільшення відсоткової ставки у разі неналежного виконання кредитного договору.

Як встановлено судом першої інстанції і як підтверджують матеріали справи ОСОБА_1 не зверталася до банку для розірвання договору.

Після збільшення процентної ставки ОСОБА_1 продовжувала користуватись кредитними коштами, сплачувати заборгованість за користування кредитом і з її карток здійснювалося автоматичне погашення заборгованості (а.с. 162-163).

Критично оцінюються доводи апеляційної скарги щодо порушення банком строку позовної давності з наступних підстав:

згідно інформації банку (а.с. 150 т.1) строк дії картки, яка видана ОСОБА_1 - до 04.2015 року;

банк звернувся з позовом 15.01.2016 року в межах трирічного строку позовної давності;

згідно виписки по картковому рахунку (а.с. 160-163) перше списання коштів з картки ОСОБА_1 відбулося 18.01.2013 року з врахуванням пільгового періоду перший платіж за заборгованістю мав бути здійснений до 25 числа місяця наступного за датою виникнення заборгованості. ОСОБА_5 звернувся з позовом 15.01.2016 року в межах трирічного строку позовної давності.

Крім вказаного, колегія суддів зауважує, що заява про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції не подавалась, що підтвердив і представник ОСОБА_1 при розгляді справи апеляційним судом.

Вказаний висновок колегії суддів апеляційного суду щодо строків позовної давності відповідає зокрема і висновкам Верховного Суду України висловлених у постановах від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді