Ухвала суду № 64635550, 08.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1979/14-ц Головуючий у І інстанції Закаблук О. В.Провадження № 22-ц/780/174/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 4 08.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Кагарлицької РДА в Київській області, про визнання права власності на 1/4 обов'язкову частку спадкового майна та позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_8, третя особа, - Стайківська сільська рада Кагарлицького району Київської області, про визнання права на спадкове нерухоме майно, позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини,-

встановила:

у жовтні 2014 року ОСОБА_7. звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим що, позивач народився та виріс в селі Стайки Кагарлицького району в сім'ї ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Окрім позивача у вищезазначеної сім'ї було ще троє дітей: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1. у другому шлюбі - ОСОБА_11, померла у віці 63 роки; ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2. у шлюбі - ОСОБА_12, померла у віці 60 років та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла у віці 57 років.

На весні 1959 року почалась перебудова старої батьківської хати, яка була закінчена восени 1962 року.

В 1964 році помер ОСОБА_9., в 1979 році померла ОСОБА_10. Після смерті останньої, в родинній хаті залишилася господарювати наймолодша сестра ОСОБА_13, але в 1998 році вона померла і домоволодіння фактично залишилося без господаря та без постійних мешканців.

З весни 2004 року в даному будинку поселився та почав утримувати будинок за свій рахунок племінник - ОСОБА_3

У жовтня 2011 року діти ОСОБА_13. звернулися до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про прийняття спадщини та визнання права власності тільки за ними.

Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2012 року позов ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності за кожним на 1/3 частку житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 задоволено.

Як зазначали позивачі, даний будинок перейшов у їхнє спільне володіння по заповіту, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_13. в 1998 році.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2012 року скасовано, в задоволені позову ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7. про визнання права власності за кожним на 1/3 частку житлового будинку та господарських споруд - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року залишено без змін.

Просив визнати за ОСОБА_7 право власності на ? домобудівництва АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_10

В свою чергу у жовтні 2014 року ОСОБА_5 також подала позов до Кагарлицького районного суду Київської області, в якому просила визнати за ОСОБА_5., ОСОБА_7. та ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_13. права власності за кожним на 1/3 частку спадкового нерухомого майна, а саме: будинку за адресою - АДРЕСА_1 із господарськими спорудами; земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути із ОСОБА_7. на користь ОСОБА_5. сплачений судовий збір.

Вищезазначений позов мотивувала тим, що ОСОБА_9. та ОСОБА_10. являється позивачу дідом та бабою. Вони побудували приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживали до смерті.

Будівництво спадкового будинку було закінчене у 1962 році, що підтверджується відповідним записом у по господарській книзі цього будинку.

Записи у погосподарських книгах підтверджуються, що після смерті ОСОБА_9 власником спадкового будинку стала його дружина ОСОБА_10.

На час смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно із нею проживала її дочка ОСОБА_13. разом з трьома своїми синами - ОСОБА_7., ОСОБА_6. та ОСОБА_14.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13. померла.

На той час спільно з нею проживали її діти ОСОБА_6 і ОСОБА_5, інші діти ОСОБА_14 та ОСОБА_7 проживали окремо, але постійно допомагали їм.

Отже, ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_14. та ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_13., яка складається із спадкового будинку та земельної ділянки площею 0,25 га, адже вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 помер.

У березні 2015 року ОСОБА_4. та ОСОБА_1. звернулися кожен окремо до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Стайки в родині ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася мати позивачів - ОСОБА_12.

ОСОБА_9. помер у 1964 році, а ОСОБА_10. у 1979 році.

14 червня 1958 року ОСОБА_12. вийшла заміж за ОСОБА_15 Після одруження, батьки мешкали в м. Києві, але ніколи не залишали без підтримки свою родину.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 померла і в оспорюваному домі та присадибній ділянці відкрилася спадщина, у тій частині, яка дісталася їй від матері та батька.

З часом в будинку лишився проживати лише ОСОБА_14, однак у 2010 році він помер і в будинку не залишилось жодного зареєстрованого мешканця.

Починаючи з березня 2006 року в будинку оселився ОСОБА_3 за усною домовленістю усіх співвласників та нащадків, з однією умовою доглядати за будинком, підтримувати його та сплачувати за комунальні послуги.

Позивач лише в 2013 році дізнався про заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2012 року.

Просили встановити факт прийняття спадщини, яка складається із житлового будинку та господарських споруд вартістю 22 321 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2; за померлою ОСОБА_12. на ? всього майна, визнати право власності на 1/8 житлового будинку та господарський споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 - за ОСОБА_4. та ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_3 також, подав позов до суду, мотивуючи його тим що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_11 - мати позивача.

Після одруження ОСОБА_11 проживала в родині свого чоловіка, але ніколи не залишала без підтримки свою родину. А після її смерті в цьому домі та присадибній ділянці відкрилася спадщина, у тій частині, яка дісталася їй після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Після смерті останніх, в будинку залишилася проживати ОСОБА_13. із своїми дітьми. Діти останньої лишили родинну хату, крім ОСОБА_14, однак, останні роки він перебував на заробітках в іншій місцевості.

В жовтні 2010 року помер ОСОБА_14 і з того часу в домі ніхто не зареєстрований.

Починаючи з 2009 року позивач оселився в вищезазначеному будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Наприкінці 2013 року ОСОБА_3 випадково дізнався про заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2012 року.

Оскільки, а ні ОСОБА_9., а ні ОСОБА_10. свого часу не укладали ніякого заповіту на будинок, то все спадкове майно за адресою: АДРЕСА_2 унаслідувалося, після їх смерті їхнім дітям, як наслідувачами першої черги.

Просив визнати факт прийняття спадщини, яка складалася із житлового будинку та господарських споруд вартістю 22 321 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, за померлою ОСОБА_11 на ? всього майна, визнати права власності на ? житлового будинку та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - сектор державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Кагарлицької РДА в Київській області, про визнання права власності на 1/4 обов'язкову частку спадкового майна, - відмовлено.

Позов ОСОБА_5., ОСОБА_7., ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа, - Стайківська сільська рада Кагарлицького району Київської області, - задоволено частково:

Визнано за ОСОБА_5., в порядку спадкування за законом після смерті матері, - ОСОБА_13., право власності на 1/3 частку спадкового нерухомого майна, - будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7., в порядку спадкування за законом після смерті матері, - ОСОБА_13., право власності на 1/3 частку спадкового нерухомого майна, - будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6., в порядку спадкування за законом після смерті матері, - ОСОБА_13., право власності на 1/3 частку спадкового нерухомого майна, - будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позову, - відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_1., про встановлення факту прийняття спадщини, - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що спірне майно, а саме житловий будинок та господарська споруда яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було утворено ОСОБА_9 1903 р.н. та ОСОБА_10 1907 р.н., що підтверджується записами в погосподарчих книгах Стайківської сільської ради, у 1960 році.

В їх сім'ї було четверо дітей: ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_1. (у першому шлюбі - ОСОБА_11, за другим шлюбом - ОСОБА_11), ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_2.(у шлюбі - ОСОБА_12), ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_3., та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_9

У 1964 році помер ОСОБА_9., у 1979 році ОСОБА_10. На момент її смерті були ще живі всі четверо дітей.

Але створювачі спадкового спірного майна, не завершили документальне оформлення забудови, не отримали акту введення будинку в експлуатацію та навіть довідки на право власності. Тим більше після їх смерті, ніхто з живих на момент їхньої смерті доньок, не намагався переоформлювати право власності особисто, бо всі знали волю діда - «цей будинок, сина».

За згодою сім'ї в будинку залишилась із трьома синами наймолодша з сестер - ОСОБА_13. Її сини також роз'їхалися свого часу з села.

Сама ОСОБА_13 перейшла до свого чоловіка - ОСОБА_16. І хоча будинок з того часу перебував без ляду, там залишались прописаними покійна тітка та її син - ОСОБА_14.

За згоди ОСОБА_8, на весні 2006 року, в ньому оселився ОСОБА_3 - син ОСОБА_11.

Будинок перебував в аварійному стані з від'єднаним, за наявності великої заборгованості, електропостачанням.

Апелянт, стверджує, що допомагав ОСОБА_3. лише грошима, але згодом і сам переїхав на постійне мешкання в будинок і вже вдвох вони зайнялись відбудовою.

На весні 2012 року апелянт та ОСОБА_3 дізналися, що діти ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, без відома та згоди ОСОБА_8, ще живого той час, останнього з дітей забудовників, наслідувача першої черги, - отримали в Кагарлицькому районному суді заочне рішення від 17 січня 2012 року про визнання за ними права на спадкове нерухоме майно, за кожним на 1/3 будинку, загальною вартістю 22 тис. гривень.

ОСОБА_7. подав до Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу про скасування заочного рішення Кагарлицького районного суду від 17.01.2012 року.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7. про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено.

Апеляційний суд Київської області встановив, що: спірний житловий будинок був побудований у 1960 році ОСОБА_9 та ОСОБА_10; мати позивачів, ОСОБА_13, не була забудовником спірного будинку, а могла його лише успадкувати після смерті батьків; не визначено коло спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10; по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності спірного будинку на праві власності ОСОБА_13.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року залишили без змін.

В жовтні 2014 року ОСОБА_7. звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом про визнання права власності на 1/4 частину спадкового нерухомого майна, як спадкоємець першої черги після своїх батька та матері.

В листопаді 2014 року до Кагарлицького районного суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно: будинок і присадибну земельну ділянку, площею 0,25 га; звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Тим самим, змінивши свої позовні вимоги тільки фігурально, додавши лише присадибну ділянку до свого позову 2012 року, який було скасовано, тобто по суті вже розглянуто і прийняте рішення Апеляційним судом Київської області та Вищим спеціалізованим судом України з огляду цивільних і кримінальних справ.

Однак, Кагарлицький суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду і об'єднав позов в одне провадження.

Пізніше до цієї справи із своїми позовами також поєдналися ОСОБА_4, та ОСОБА_17.

На доказ своїх позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знову не надали належних доказів, що право власності на спірний будинок перейшло виключно до їх матері, ОСОБА_13, смерті ОСОБА_10, у 1979 році.

Ніхто, з живих на той час, : дітей забудовників, не надавав їй своєї згоди на здійснення нею реєстрації права власності на будинок своїх батьків і жодного документального підтвердження про перехід права власності на будинок від ОСОБА_10 до ОСОБА_13, до суду надано не було, оскільки їх не існує взагалі.

Крім того, на думку ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., запис в погосподарчій книзі є доказом фактичного прийняття спадщини їх матір'ю, ОСОБА_13 яким вона розпоряджалася виключно на свій розсуд до самої своєї смерті.

Однак, апелянт, стверджує, що мати ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 жила і померла у будинку свого цивільного чоловіка ОСОБА_16., що по АДРЕСА_4.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на внесення записів у по господарські книги, а ні забудовники та ОСОБА_9. та ОСОБА_10., а ні хтось із їхніх дітей, спадкоємців першої черги, своє право власності не зареєстрували (не оформили), а ні через сільську раду, а ні через БТІ. Тому обставини справи відсилають нас до перше утворювачів спірного спадкового майна, ОСОБА_9. та ОСОБА_10., яким воно належало як забудовникам.

Апелянт, стверджує, що суд першої інстанції, проігнорував той факт, що за різними документами вказується різний номер спірного будинку.

У квітні 2015 року, від імені ОСОБА_7., було подане Клопотання про надання доручення Стайківській сільській раді на уточнення адреси спірного будинку.

Суд першої інстанції доручив це Стайківській сільській раді лише у червні 2016 року.

Від Стайківської сільської ради отримана відповідь, що будинок знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1. Але будинок АДРЕСА_1, належить на праві особистої власності ОСОБА_18.

Крім того, суд першої інстанції проігнорував той факт, що апелянт разом із своїм братом ОСОБА_3, відремонтував будинок і проживаю в ньому та підтримує його в належному санітарному та технічному стані.

В узагальненні судової практики, які викладені в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася до 1991 року підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 , яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Також, посилається на те, що в інформаційному листі вказано, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне врядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Тому, зроблено висновок, що підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих.

В узагальненні звертається увагу й на те, що на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Спірний будинок, збудований у 1960 році ОСОБА_9. та ОСОБА_10 у спадок ними нікому заповітом не передавався і, по закону, не приймався, і навіть не був ними належним чином оформлений. Після їх смерті мешканці будинку право власності на нього не оформляли, як і на земельну ділянку. Останній зареєстрований в будинку - ОСОБА_14, помер у 2010 році в м. Біла а.

Після його смерті ніхто не заявляв ніяких прав на спадщину протягом встановлених місяців і зареєстрованих на постійне місце проживання в цьому будинку нема.

Апелянт, вказує, що на думку ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., запис в погосподарчій книзі є правовстановлюючим документом, який надає їм виключне право наслідувати спадкове майно після своєї матері. Але згідно п. 1 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, вказані книги є лише «документами погосподарського обліку». Отже, книги погосподарського обліку не є документами, які підтверджують, фіксують або реєструють право на домоволодіння. Ці книги були лише формою обліку приватних будинків, садиб та будівель в них, а також осіб, які постійно, або тимчасово, були прописані чи зареєстровані на території даної сільської ради за відповідною адресою.

Отже, апелянт зазначає, що копію технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 07.10.2011р., складений безпідставно та незаконно. Адже в ньому в якості власників вказані спочатку ОСОБА_13 (яка на той час була дванадцять років як померла), а потім ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожний на 1/3 частку.

Судом першої інстанції, зроблені помилкові висновки з листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.

Помилковим є також висновок суду першої інстанції про те, що нібито «записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів актів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності».

Також, рішенням суду першої інстанції визнавалось право власності на будинки у порядку спадкування за наявності таких документів: виписок із погосподарських книг про те, що будинок належав спадкодавцеві; технічного паспорту на будинок; висновку спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних, протипожежних вимог; рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності; постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.»

Як видно з наведеного тексту, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в цьому абзаці не наводить ніяких висновків з тексту, не надає ніяких заключень, а лише наводить перелік сукупності наявних документів за наявності яких, окремим судом виносились рішення на підтвердження права володіння в порядку спадкування.

Крім того, в своїх висновках суд першої інстанції зовсім не звернув уваги на прямі вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у абзацах дев'ять та тридцять вищезгаданого Листа, де вказано, що згідно «п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок».

Проте суд першої інстанції повністю проігнорував висновки Вищого спеціалізованого суду Україні, викладені в абзаці тридцять восьмому цього ж Листа про те, що «при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

Як і в 2012 році, Кагарлицький районний суд знову виходить з припущень і неповного з'ясування правового статусу будинку. Адже звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини,або в судові органи всіх рівнів із заявами та скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., так і не надали жодного документу, встановленого державного зразка, про реєстрацію права власності своєї матері - ОСОБА_13.

Однак, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7. суд першої інстанції зовсім не помітив, що означені особи не змогли надати суду докази про їх дії, які б свідчили про фактичний вступ у володіння та керування спадщиною після смерті своєї матері, ОСОБА_13.

Апелянт, вважає, що після смерті ОСОБА_10 у 1979 році все спадкове майно, за адресою: АДРЕСА_2; унаслідувалося, їхніми дітьми, в рівних долях, за кожним на ? частину. А вже після смерті когось з них, їхні діти, або інші наслідувачі, мають право наслідувати лише ту частину, яка залишиться від них з цієї спадщини, як спадкоємці другої черги.

Просив, скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 липня 2016 року, та ухвалити нове рішення, яким подовжити строк прийняття ним спадщини в порядку спадкової трансмісії, через його матір - ОСОБА_12 (в шлюбі - ОСОБА_12), від його діда та баби - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і визнати цей факт, через вчинення ним дій фактичного прийняття спадщини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що первинними спадкодавцями по даній справі є ОСОБА_9, та його дружина, - ОСОБА_10, які за життя були подружжям.

За життя первинними спадкодавцями, - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був побудований житловий будинок у 1960 році.

Даний факт підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1.

Паспорт складено 07.10.2011 року Кагарлицьким БТІ.

Згідно вищевказаного паспорту спірний житловий будинок по даній справі побудований в 1960 році.

Право приватної власності на Спадковий будинок підтверджено відповідними записами у погосподарських книгах.

Згідно з записами у по господарських книгах Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області головою двору у 1963 - 1964 роках був саме ОСОБА_9.

У подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були четверо дітей:

1. ОСОБА_8.

Той факт, що ОСОБА_8 є рідним сином ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, яке видане 03 березня 1949 року в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, в якому вказано, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 24 грудня 1948 року зроблено відповідний запис за № 61.

В графі «батько» зазначено первинного спадкодавця по даній справі, - ОСОБА_9.

В графі «мати» зазначена первинний спадкодавець по даній справі, - ОСОБА_10.

Крім того, факт того, що ОСОБА_19 рідний син ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується рішенням Кагарлицького районного суду від 26 грудня 2014 року (про встановлення факту, що має юридичне значення).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується актовим записом № 7894 від 07.05.2015 року, що складений відділом реєстрації смертей у м. Києві.

По смерті ОСОБА_8 заведено спадкову справу № 12/2015 від 25.06.2015 року.

Спадкова справа відкрилася по заяві ОСОБА_20, 1977 року народження, (сина), та ОСОБА_21, 1977 року народження, які відмовилися від прийняття спадщини на користь дружини померлого, - ОСОБА_2, 1952 року народження. ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини.

Вищевказані факти підтверджуються листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 125/02 - 14/2015.

10.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкова справа № 12/2015, зареєстрована в реєстрі за № 77, на ім'я ОСОБА_2, яка є дружиною покійного ОСОБА_8.

2. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. В другому шлюбі, - ОСОБА_11, померла у 1998 році у віці 63 роки в с. Стайки Кагарлицького району Київської області.

3. ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2., померла у 1998 році.

4. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3., померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

У ОСОБА_13 було четверо дітей:

1. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12.

Той факт, що ОСОБА_7 є рідним сином ОСОБА_13, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, яке видане 1 лютого 1964 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 20 січня 1963 року зроблено відповідний запис за № 6.

В графі «мати» зазначена ОСОБА_13.

2. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13.

Той факт, що ОСОБА_6 є рідним сином ОСОБА_13, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, яке видане 29 квітня 1966 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_13 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 24 березня 1966 року зроблено відповідний запис за № 11.

В графі «мати» зазначена ОСОБА_13.

3. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_14.

Той факт, що ОСОБА_14 є рідним сином ОСОБА_13, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, яке видане 06 травня 1983 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_14 народився ІНФОРМАЦІЯ_14 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 14 жовтня 1969 року зроблено відповідний запис за № 14.

В графі «мати» зазначена ОСОБА_13.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 помер.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, яке видане 21 вересня 2010 року виконкомом Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 40 років, про що в Книзі реєстрації смертей 21 вересня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 42.

Місце смерті, - Україна, Київська область, м. Біла Церква.

Дітей ОСОБА_14 не мав, тому спадкова справа не заводилася.

Даний факт підтверджується письмовою відповіддю Кагарлицької районної державної нотаріальної контори № 936/01 - 165 від 30.06.2016 року, в якій вказано, що щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 спадкова справа в нотаріальній конторі не відкривалася.

4. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_15.

Факт, що ОСОБА_5 є рідною дочкою ОСОБА_13, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6, яке видане 18 серпня 1989 року в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, в якому вказано, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_15 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 10.

В графі «мати» зазначена ОСОБА_13.

Отже, ОСОБА_9, який є первинним спадкодавцем по даній справі, помер у 1964 році.

Записи у погосподарських книгах підтверджують, що після смерті ОСОБА_9 власником Спадкового будинку стала його дружина, - ОСОБА_10, зокрема, саме вона у 1971-1973 роках була головою двору.

Проте, первинний спадкодавець по даній справі, - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_16, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7, яке видане12 квітня 1979 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області в якому зазначено, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_16, про що зроблено відповідний актовий запис за № 16.

Місце смерті, - с. Стайки Кагарлицького району Київської області.

На час смерті первинного спадкодавця, - ОСОБА_10, з нею проживала лише одна дитина, - дочка ОСОБА_13, інші діти, як - то ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на час смерті матері на час смерті спільно з нею не проживали, відповідно, спадщину не приймали в установленому законом порядку.

Той факт, що після смерті спадкодавця, - ОСОБА_10 з нею проживала лише її дочка, - ОСОБА_13 підтверджується довідкою № 735, виданою 24.06.2016 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_13 фактично прийняла спадщину після смерті матері, - ОСОБА_10 шляхом охорони та утримання спадкового житлового будинку в належному технічному і санітарному стані на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, обробітку земельної ділянки; аналогічною довідкою № 644 від 15.07.2014 року; записами у погосподарських книгах Спадкового будинку, з яких вбачається, що у 1977-1979 роках головою сім'ї була ОСОБА_10, первинний спадкодавець, а членами її сім'ї були, - дочка, - ОСОБА_13 та троє її синів, - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14; страховими свідоцтвами про добровільне страхування будівель (домашнього майна), що збереглися.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 померла.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії - НОМЕР_8, яке видане 10 грудня 1998 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 57 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 10 грудня 1998 року зроблено запис за № 55.

Місце смерті, - с. Стайки Кагарлицького району Київської області.

На час смерті ОСОБА_13 спадкова маса складалася з житлового будинку, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1.

Даний факт підтверджується довідкою № 2016, виданою 24.06.2016 року виконкомом Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_13 до дня своєї смерті проживала у власному будинку по АДРЕСА_1, підстава, - о/рахунок НОМЕР_9 погосподарської книги № 7 за 1996 - 2000 роки.

Після смерті ОСОБА_13 із спадкоємців першої черги по закону були:

1. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12.

2. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13.

3. ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_14.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 помер, дітей на мав, тому спадкова справа не заводилася.

4. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_15.

Спадщину після смерті ОСОБА_13 прийняли її діти, так як вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 підтверджується:

- довідкою № 2016, виданою 24.06.2016 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину після смерті матері, - ОСОБА_13 шляхом охорони та утримання спадкового житлового будинку в належному технічному і санітарному стані на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, обробітку присадибної ділянки;

- довідкою № 734, виданою 24.06.2016 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті матері, - ОСОБА_13 шляхом охорони та утримання спадкового житлового будинку в належному технічному і санітарному стані на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, обробітку присадибної ділянки;

- довідкою № 732, виданою 24.06.2016 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_14 фактично прийняв спадщину після смерті матері, - ОСОБА_13 шляхом охорони та утримання спадкового житлового будинку в належному технічному і санітарному стані на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, обробітку присадибної ділянки;

- довідкою № 731, виданою 24.06.2016 року Стайківською сільською радою Кагарлицького району Київської області, в якій вказано, що ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті матері, - ОСОБА_13 шляхом охорони та утримання спадкового житлового будинку в належному технічному і санітарному стані на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини, обробітку присадибної ділянки;

- погосподарськими книгами спадкового будинку.

Так, із погосподарських книг Спадкового будинку видно, що у 1980-1982 роках сім'я складалась із спадкодавця, - ОСОБА_13 та трьох її синів (ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14), у 1983-1987 роках зазначена сім'я збільшилася ОСОБА_5;

- квитанціями про оплату комунальних послуг, - електроенергії.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_2, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з наступного.

Той факт, що за життя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були подружжям, сторонами по справі не оскаржується, а тому до даного факту можливо застосувати положення ч.1 ст.61 ЦПК України, відповідно до якого, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Факт того, що спірний житловий будинок був побудований в 1960 році, підтверджується рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року, де вказано, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями був побудований у 1960 році ОСОБА_7 та ОСОБА_13 а також ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року, якою вищевказане рішення апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року залишено без змін, та вказано, що спірний житловий будинок був побудований у 1960 році ОСОБА_9., ОСОБА_10, які були подружжям, та належав їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки ОСОБА_9, який є первинним спадкодавцем помер у 1964 році, власником спадкового будинку стала його дружина - ОСОБА_10, зокрема вона була головою двору у 1971-1973 роках.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_10 спадщину одноособово прийняла її донька ОСОБА_13, шляхом фактичного вступу в управління та володіння житловим будинком, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1.

Інші діти, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, спадщину після померлої ОСОБА_10 не прийняли, зокрема відмовилися, так як фактично не вступили в управління чи володіння спадковим майном, не подавали в державну нотаріальну контору на протязі шести місяців з моменту смерті матері заяви про прийняття спадщини.

Діти ОСОБА_13 - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 прийняли спадщину після смерті матері, яка складається із спадкового будинку, так як вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном.

Оскільки, ОСОБА_14 помер то ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 успадковують в рівних частках спадкове майно після померлої ОСОБА_13, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме по 1/3 частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 щодо визнання за ними права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи міститься лише архівний витяг з протоколу двадцять першої сесії двадцять першого скликання Стайківської сільської ради народних депутатів від 02 квітня 1994 року, з якого вбачається, що рішення щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_13 відсутнє, що не дає законних підстав визнавати земельну ділянку такою, яка входить до спадкової маси.

Задоволення позову ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 повністю виключає задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1.

Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт родинних відносин не свідчить про прийняття спадщини спадкоємцем, адже необхідним було, щоб спадкоємець прийняв спадщину протягом шести місяців з дня відкриття спадщини шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном чи подачею державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, що зробила лише одна донька спадкодавця - ОСОБА_13, яка фактично вступила в управління спадковим майном.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно послався на норми закону, які підлягали застосуванню.

Так, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_16, тому, відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно зі ст.524 ЦК УРСР, спадкування здійснюється по закону і по заповіту.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За правилами ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини є постійне місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, які знаходилися живими до моменту смерті спадкодавця, а також діти померлої особи, які були зачаті та народилися після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, при спадкування по закону спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти ( в тому числі усиновлені), чоловік чи дружина, батьки (усиновлювачі) померлого.

Згідно ст.548 ЦК УРСР, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою.

Прийнята спадщина визнається таким, що належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном; якщо він подав в державну нотаріальну контору по місцю відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Крім цього, згідно ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець вважається таким, що відмовився від спадщини, який не здійснив ні одну з дій, які свідчать про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме, - право власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.7 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ( в редакції Закону №5037 - VІ від 04.07.2012 року), державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. 4.15. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який затверджено наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в разі смерті фізичної особи, підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 липня 2016 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді