Ухвала суду № 64635415, 02.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/805/16-ц Головуючий у І інстанції Моргун Г. Л.Провадження № 22-ц/780/781/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.02.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на рішення Володарського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 рокуу задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредиту у сумі 15 929,47 грн. та судових витрат відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів укладення та виконання договору між сторонами, на який посилається Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» у своїй позовній заяві, зарахування кредитором коштів на кредитну картку позичальника, видачу коштів готівкою та ін.

Окрім цього, місцевий суд вказав, що виходячи із вимог ст.ст.10,60 ЦПК Українисудом роз'яснено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Всупереч наведеному, сторона позивача не надала суду доказів на підтвердження своїх вимог.

Отже, за наведених вище підстав, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Володарського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк «ПриватБанк»звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у зазначеному розмірі ( а.с. 2-5 ).

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 19 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про отримання кредитних послуг до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» та отримав кредит на суму 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивачем виконано взяті на себе зобовязання та надано ОСОБА_3 кредитну карточку на суму 500 грн.

Однак відповідач не проводить в установлений термін оплату по кредиту, унаслідок чого на 30 червня 2016 року загальна заборгованість по кредиту становить 15 929,47 грн., з яких: 495 грн. заборгованість за кредитом, 10 799,73 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 400 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн.- штраф ( фіксована частина ), 734,74 грн. - процентна складова штрафу ( там же ) .

На підтвердження заявлених вимог Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, витяги із тарифів та умов і правил надання банківських послуг ( а.с. 8, 9, 11-20 ).

При цьому, копії тарифів та умов і правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача ( там же ).

Судом першої інстанції для перевірки обставин, на які посилається позивач, ухвалою від 16 вересня 2016 року зобовязано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів кредитної справи ( а.с. 35 ).

Проте, зазначені оригінали, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не були надані.

Таким чином, надані завірені позивачем копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, витяги із тарифів та умов і правил надання банківських послуг, враховуючи надану відповідь позивача про неможливість надання оригіналу кредитного договору у звязку з його втратою ( а.с. 71 ), є копіями невідомого походження, а відтак не є належними та допустимими доказами у справі згідно положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Копіями невідомого походження, як зазначено в правових позиціях Верховного суду України, викладених у справах №6-57743св10, №6-29420св10, що є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставлення із оригіналом.

Окрім цього, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки "Універсальна".

Навпаки, згідно копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку ( а.с. 8 зв. ) зазначено про бажання відповідача отримати послуги щодо ощадної книжки ( депозиту ).

Згідно правових позицій Верховного суду України, викладених у справах №6-240цс14, №6-16цс15, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо умови не містять підпису позичальника.

Відповідно, позивач не надав суду доказів, усупереч положень ст.ст. 58-60 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і прийшов до висновку, на підставі, зокрема, ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог та ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, доводи Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» про незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 204, 627, 628, 634 ЦК України, ст.ст. 60, 213, 214 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про відсутність доказів, на спростування отримання відповідачем кредитної картки, заперечень проти позову, непорушення питання ним про визнання кредитного договору недійсним, виникнення у ОСОБА_3 зобов'язань за правочином, на переконання апеляційного суду, не відповідають дійсності та не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою, в силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.

При цьому, надані суду другої інстанції фото відповідача, виписка по рахунку, довідка ( а.с. 82, 83-87, 88 ), з точки зору суду другої інстанції, не спростовують зазначені висновки суду і не є підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог.

Не відноситься фото до числа належних та допустимих доказів, на переконання апеляційного суду, оскільки зображення на ньому не дає можливості ідентифікувати кредитну картку із якою зафіксований відповідач.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» відхилити. Рішення Володарського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_4