Рішення № 6463510, 21.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/372 21.10.09 За позовом          Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний –судноремонтний завод” До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Дера –Україна” Про                     стягнення 79765 грн. 49 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Вітошко В.О. –по дов. №452/41 від 10.11.2008р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний –судноремонтний завод” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дера –Україна” 79765 грн. 49 коп., із яких: 77474 грн. 16 коп. заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, 1273 грн. 55 коп. пеня за прострочку платежу, 852 грн. 22 коп. інфляційні, 165 грн. 56 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. порушено провадження у справі № 36/372 та призначено справу до розгляду на 21.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.10.2009р.

В судовому засіданні 21.10.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 20.08.2009р. та від 21.09.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2009р. було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД, № 021514, наданій представником позивача.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

Між Закритим акціонерним товариством “Київський суднобудівний –судноремонтний завод” (далі позивач, орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Дера –Україна” (далі відповідач, орендар) було укладено договір № 247/8 від 15.03.2008р.

Відповідно до умов даного договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування оплював приміщення на другому поверсі, в будівлі складу комплектації та електрообладнання, загальною площею 608,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8 для використання під склад.

На виконання умов договору позивач за Актом приймання-передачі від 17.03.2008р., підписаним представниками сторін, передав відповідачу обумовлене договором приміщення.

Строк дії даного договору сторони визначили з 15.03.2008р. до 14.03.2009р. (п. 8.1 договору). Проте 31.05.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до Договору про продовження строку дії Договору до 31.05.2009р.

Відповідно до п. 2.4 Договору орендна плата сплачується в безготівкову порядку шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий розрахунок позивача не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця.

01.01.2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди відповідно до якої оплата за об’єкт оренди (площею 608,5 м.кв.) здійснювалася щомісячно виходячи із ставки 48,45 грн. в т.ч ПДВ за 1 м.кв. Строк дії додаткової угоди встановлено з 01.01.2009р. до 30.0.42009р.

31.01.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до Договору оренди відповідно до якої Орендатор повертає Орендодавцю частину об’єкту оренди, а саме 304,0 м.кв. відповідно до Акту приймання-передачі, після чого площа орендованого приміщення складає 304,5 м.кв., теплоенергія (в опалювальний сезон –8,67 Гкал/мес), дана угода набирає чинності з 01.02.2009р.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасне внесення орендованого платежу Орендар виплачує пеню Орендодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди в частині сплати орендної плати та комунальних послуг за період з грудня 2008р. по травень 2009р. не виконав належним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 77474 грн. 16 коп. заборгованості по орендній платі та комунальним послугам.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 247/8 від 15.03.2008р. в частині сплати орендної плати та комунальних послуг за період з грудня 2008р. по травень 2009р. не виконав належним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 77474,16 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 247/8 від 15.03.2008р суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 77474 грн. 16 коп.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.5.2 договору при прострочці будь –якого виду платежу за оренду приміщення відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Оск5ільки при розгляду справи судом встановлено, що відповідачем порушені строки оплати платежів по договору з нього на підставі п. 5.2 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» підлягає стягненню пеня на користь позивача в сумі 1273 грн. 55 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 165,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 852,22 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 798,00 грн. та 315,00 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дера-Україна»(03039, м. Київ, провул. Червоноармійський, 3, код ЄДРПОУ 35137591) на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 03149949) 77474 (сімдесят сім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 16 коп. заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 55 коп. пеня за прострочку платежу, 852 (вісімсот п’ятдесят дві) грн. 22 коп. інфляційні, 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 56 коп. 3% річних, 798 (сімсот дев’яносто вісім) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.