Ухвала суду № 64629978, 09.02.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2425/16

№ 1-кп/183/101/17

У Х В А Л А

09 лютого 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю:

секретаря Білокурової А.Р.,

прокурорів Баклана В.В., Тихонова М.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обєднані в одне кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12016040350000576,№ 42016040010000102, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-10.06.2015 року вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 407 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, -

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки строк раніше обраного запобіжного заходу спливає 10.02.2017 року.

Прокурори Баклан В.В. та Тихонов М.С., кожен окремо, висловились про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, оскільки на теперішній час не змінились ризики, які враховувались судом під час обрання вказаного запобіжного заходу. Так, обвинувачений раніше судимий і знову обвинувачується у вчиненні злочинів в період іспитового строку за попереднім вироком суду. Тому, обвинувачений може вчинити нові злочини, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, які ще не допитані судом. Прокурори вважають, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку тримання під вартою та просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, одружений та має двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій. Тому захисник вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту забезпечить належне виконання останнім своїх процесуальних обовязків.

Обвинувачений ОСОБА_2 також заперечував проти продовження строку тримання його під вартою та пояснив, що має постійне місце проживання, не збирається ухилятися від явки до суду та впливати на свідків, а тому просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує наступне. ОСОБА_2 є раніше судимою особою і знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості в період іспитового строку за попереднім вироком суду, за яким йому було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, від відбування якого він був звільнений з випробуванням. Отже, існує реальна вірогідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на тривалий строк. Тому, враховуючи схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може продовжити вчиняти нові злочини, незаконно впливати на свідків, потерпілого, які ще не допитані судом, та ухилятися від суду з огляду на покарання, яке йому може бути призначене судом. Також, судовий розгляд даного кримінального провадження триває, судом не досліджені всі докази, не допитані свідки та потерпілий. Тобто на цей час судом не зясовані всі обставини, які мають значення для справи. Суд також бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується. З огляду на зазначене, суд приходить до переконання про необхідність запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, а також незаконно впливати на свідків та потерпілого, які ще не допитані судом. Крім того, стороною захисту не надані належні та переконливі докази на підтвердження того, що ризики та обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу, на сьогодні змінились.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що застосування іншого більш мякого запобіжного заходу не зможе забезпечити належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та (або) продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тому, відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України, з метою обєктивної можливості забезпечення розгляду кримінального провадження необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ніякий з передбачених законом більш мяких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 07 квітня 2017 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Мельник