Рішення № 64629831, 09.02.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5526/16-ц

Провадження № 2/204/167/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря Старостенко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 21420,98 грн. матеріального збитку; 800,00 грн. витрати пов'язані з отриманням висновку автотоварознавчого дослідування; 5000,00 грн. моральної шкоди; 3 500,00 грн. витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги; 211,55 грн. - поштових витрат телеграфу, а також стягнути з відповідачів на користь позивача 551,20 грн. судового збору, та 1378,60 грн. судового збору (моральна шкода). В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що 29 липня 2015 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у м. Дніпропетровську, навпроти будинку №1 по пр. Петровського, за участю транспортних засобів автомобіля ОСОБА_2 д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 (надалі Відповідач-1), та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності (з правом одержувати належне відшкодування за заподіяну шкоду), власником якого є ОСОБА_6, останньому було завдано матеріальну шкоду внаслідок отриманих механічних пошкоджень. Дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля ОСОБА_2 д/н НОМЕР_1, ОСОБА_4, ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, що підтверджується Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від "19" серпня 2015 року. Гр. ОСОБА_4, керуючи автомобілем ОСОБА_2 д/н НОМЕР_1, порушив ПДР, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, та згодом був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року. При цьому посилався на ч.4 ст.61 ЦПК України, розяснення п.13 Постанови №4 від 01.02.2013 року Пленуму ВССУ. Для встановлення характеру та розміру шкоди, що заподіяна власнику автомобіля НОМЕР_2, була замовлена автотоварознавча експертиза суб'єкту підприємницької діяльності судовому експерту ОСОБА_8 Згідно Висновку автотоварознавчого дослідження № 1609/15/15 від "29" вересня 2015 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_3, без урахування втрати товарної вартості, становить 21420,98 грн. Витрати Позивача, пов'язані з отриманням висновку автотоварознавчого дослідження, становлять 800,00 грн., поштові витрати телеграфу становлять 211,55 грн. Витрати пов'язані з одержанням юридичної допомоги, становлять 3500,00 грн. Також, посилаючись на ст.21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначив, що згідно з Полісом №АІ/1276381 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.11.2014 року, автомобіль ОСОБА_2 д/н НОМЕР_1, на момент скоєння ДТП був забезпечений відповідним полісом в ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» AT «Українська пожежна-страхова компанія». ОСОБА_5 дирекція «Дніпро» AT «Українська пожежна-страхова компанія» - здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 8 765,03 грн. з вирахуванням суми франшизи в розмірі 500,00 грн. ОСОБА_9 виплата лише частково покриває встановлений розмір матеріального збитку. Проте, відповідачі завдану матеріальну шкоду в повному об'ємі не відшкодували, від контактів ухиляються, на його телеграму від 18.09.2015 року, щодо необхідності явки до судового експерта-автотоварознавця з метою оцінки нанесеної шкоди, не відреагували та до експерта не з'явилися. Також, посилався на ст.ст.1166, 1187 ЦК України, п.4 Постанови Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року. Крім того, зазначив, що позивачу була завдана моральна шкода яка полягає в тому, що він переживав за пошкодження свого автомобіля та нервував у зв'язку з тим, що відповідач відмовився відшкодовувати спричинені йому збитки, що належало б зробити при добропорядності його поведінки, як винуватця події, внаслідок ДТП змінився його звичний ритм та спосіб життя, що виявилось у звуженні кола спілкування та додаткових витратах на таксі, суду, експерта, підготовки претензійно-позовних матеріалів, для відновлення свого порушеного права. Все це призвело до порушення нормального укладу позивача, у необхідності звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Наслідки дорожньо-транспортної пригоди негативно вплинули на його стан здоров'я, він став себе погано почувати. Для нього та його сім'ї транспортний засіб, який був пошкоджений в результаті ДТП, приносив прибутки, а так як його необхідно було ремонтувати, і на це потрібні були кошти, він вимушений був нести незаплановані для сімейного бюджету витрати.

Ухвалою суду від 28 листопада 2016 року для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Відповідач - ОСОБА_5 дирекція «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» надала суду письмові заперечення в яких просила у задоволенні позову до ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» відмовити у повному обсязі. Зазначивши, що відповідач вважає, що зі своєї сторони страхова компанія у повному обсязі виконала свої обов'язки, здійснила виплату страхового відшкодування у належному розмірі, а тому пред'явлені позовні вимоги до страховика є необґрунтованими та безпідставними. В позовній заяві позивач вказує, що МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 8 765,03 грн. Однак даний факт не відповідає дійсності, так як страхова виплата, яка була сплачена МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» на користь позивача склала 8 809 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 857 від 29.10.2015 року. При виплаті страхового відшкодування була утримана сума франшизи, яка становить 500,00 грн. Посилаючись на ст.ст. 12, 36.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначив, що сума франшизи, яка передбачена згідно умов полісу ОСЦПВВНТЗ № АІ/1275381 у розмірі 500,00 грн. повинна бути компенсована позивачу зі сторони винуватця ДТП. Виплата страхового відшкодування здійснювалась на користь позивача на його особистий картковий рахунок, а тому із виплати страхового відшкодування була утримана сума ПДВ, що склала 1 861,82 грн. Посилаючись на ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначив, що виплата страхового відшкодування здійснювалась безпосередньо на рахунок позивача. Таким чином, МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» правомірно утримала із виплати страхового відшкодування ПДВ та жодним чином не порушила вимоги Закону України. Що стосується порядку проведення страхової виплати та оцінювання завданої шкоди, зазначили, що 29.07.2015 року сталася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу «Рено» д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «Деу» д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_3 На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_1 застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/1275381. Посилаючись на ст.ст. 2, 22, 29, 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.25 ЗУ «Про страхування», зазначив, що 03.08.2015 року до МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» із повідомленням про ДТП звернувся ОСОБА_3, водій автомобіля НОМЕР_5. В цей же день МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» здійснило огляд пошкодженого автомобіля НОМЕР_5 за участю ОСОБА_3, за результатами огляду був складений протокол огляду, який був особисто підписаний ОСОБА_3, жодних зауважень та заперечень до даного протоколу огляду позивач не вносив, із всіма зафіксованими пошкодженнями погодився, що підтверджується наявністю його особисто підпису на даному документі. МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» протягом 10 робочих днів, здійснило огляд пошкодженого автомобіля для визначення розміру шкоди, були зафіксовані всі наявні пошкодження, що відображено у протоколі огляду від 03.08.2015 року, які підписані особисто позивачем, жодних претензій або зауважень до даного протоколу огляду від позивача не надходило. 10.09.2015 року позивач ОСОБА_3 подав до МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» заяву про страхове відшкодування, яка зареєстрована за № 1863 від 10.09.2015 року, в якій були вказані особисті банківські реквізити ОСОБА_3 для перерахування страхового відшкодування. На підставі вищезазначених норм Закону виплата страхового відшкодування була проведена у розмірі оціненої шкоди у строки встановлені законом, а саме 29.10.2015 року була здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 8 809 грн. 08 коп. Таким чином, МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК» виконала покладені на неї обов'язки та вчасно здійснила огляд пошкодженого автомобіля, зафіксувала всі пошкодження, що підтверджується складеним протоколом огляду, який підписаний особисто позивачем та визначила відповідно до спеціального Закону України та умов полісу розмір страхового відшкодування. Також, зазначили, що позивач не є власником автомобіля НОМЕР_5. Власником вказаного автомобіля згідно свідоцтва про реєстрацію є ОСОБА_6 Жодних доказів того, що позивач поніс витрати на відновлення пошкодженої речі до суду не надано. Вважають, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем по справі та не має права на отримання відшкодування матеріальної та моральної шкоди та судових витрат, оскільки власник автомобілю ОСОБА_6 не наділив його правом на звернення до суду за відшкодуванням шкоди у власних інтересах. Позивач просить стягнути завдану матеріальну та моральну шкоду в солідарному порядку із відповідачів, при цьому не зазначає та необгрунтовує, якими саме нормами передбачено стягнення шкоди в солідарному порядку. Стягнення шкоди в солідарному порядку не передбачено нормами чинного законодавства України. Також, вважають, що позовні вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку позивачу не була завдана шкода життю та здоров'ю, внаслідок ДТП постраждало лише майно, а тому пред'явлені позовні вимоги до МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК», щодо відшкодування моральної шкоди є неправомірними та незаконними, при цьому посилалися на ст.ст. 23, 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також вважають, що позовні вимоги з приводу відшкодування витрат пов'язаних з отриманням висновку автотоварознавчого дослідження та телеграми задоволенню не підлягають. Оскільки відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування витрат на телеграму. Що стосується витрат пов'язаних з отриманням висновку автотоварознавчого дослідження, то такі витрати також не можуть бути стягнуті із страхової компанії, так як єдиною можливою умовою, коли страхова компанія повинна відшкодувати такі витрати є не проведення огляду пошкодженого автомобіля протягом 10 робочих днів із дня повідомлення про ДТП. В даному випадку огляд пошкодженого автомобіля був проведений в той самий день, коли позивач звернувся до страхової компанії із повідомленням про ДТП, а тому дані витрати не можуть бути стягнуті із МД «Дніпро» ПрАТ «УПСК». При цьому посилалися на ст.29, 33,34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

14 грудня 2016 року представник позивача надав суду уточнену позовну заяву в якій просив стягнути з ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» на його користь 12611,90 грн. не відшкодованої матеріальної шкоди, 800,00 грн. витрати пов'язані з отриманням висновку автотоварознавчого дослідження; 211,55 грн. поштових витрат телеграфу; стягнути з Відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 500,00 грн. - розмір франшизи, 5000,00 грн. моральної шкоди; 1378,60 грн. судового збору (моральна шкода); стягнути з відповідачів на користь позивача 551,20 грн. судового збору, а також стягнути з відповідачів на користь позивача 3500,00 витрати повязані з наданням юридичної допомоги. В обгрунтування зазначив, що ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» не було визначено розмір матеріального збитку завданого позивачу, так як не було складено звіт про оцінку КТЗ оцінювачем або проведення автотоварознавчої експертизи судовим експертом. Вважає, що надані ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» протокол огляду транспортного засобу від 03.08.2015р., ремонтна калькуляція №2137 від 10.08.2015р., Додаток №МК0730_2137_15 від 05.08.2015р., страховий акт №ОП/091/000/15/0089 від 28.10.2015р. відповідно до якого Зам.директора ОСОБА_10 було встановлено вартість відновлювального ремонту, - не є Звітом про оцінку КТЗ та не може вважатися автотоварознавчою експертизою, з тих підстав, що вони не відповідають вимогам законодавства, а саме ЗУ «Про судову експертизу», «ОСОБА_11 товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів» затвердженою Наказом Міністерства юстиції ФДМУ №1422092 від 24.11.2003р., ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та іншими положеннями та інструкціями. Посилаючись на п.5.1 розділу V ОСОБА_11 «Технічний огляд КТЗ», зазначив, що протокол огляду транспортного засобу від 03.08.2015 року складав Експерт ОСОБА_12, але відповідачем не надано копії відповідного посвідчення. Ремонтну калькуляцію №2137 від 10.08.2015 року склав оцінювач ОСОБА_9 Додаток №МК0730_2137_15 від 05.08.2015р. склав оцінювач ОСОБА_11 (місце діяльності київська обл. сертифікат оцінювача відсутній) який в свою чергу зазначає про те, що дослідження проводились без огляду об'єкту дослідження, але далі вказано про те, що на підставі огляду та ідентифікації транспортного засобу встановлено такі данні, а вартість відновлювального ремонту була складена зам.директором ОСОБА_10 відповідно до Страхового акту №ОЦ/091/000/15/0089 від 28.10.2015р., який в свою чергу був експертом відповідно до акту огляду авто, дані документи складалися окремо один від одного, різними експертами, оцінювачами, що є грубим порушенням та не додержанням ОСОБА_11. ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не надано звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість пошкодженого майна (не встановлена сума матеріального збитку) на момент розгляду справи. ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що шкода, яка завдана автомобілю НОМЕР_2 в результаті ДТП, була оцінена у встановленому законом порядку - у відповідності до ОСОБА_11 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, не надано суду належних доказів, які б підтверджували реальний розмір завданих позивачу збитків, а саме не надано складеного відповідним експертом звіту про оцінку майна, як обов'язкового документу, що відповідно до ОСОБА_11 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ). Вважає, що надані документи ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» не є Звітом та являються неналежними і недопустимим доказами, на які посилається даний відповідач, а тому суд не може прийняти їх до уваги. Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.11.2014 року №АІ/1276381, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була застрахована на суму 50 000,00 грн. Згідно Висновку автотоварознавчого дослідження № 1609/15/15 від "29" вересня 2015 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_6, без урахування втрати товарної вартості, становить 21420,98 грн. Як вбачається з платіжного доручення №857 від 29.10.2015 року, МД «Дніпро» AT «УПСК» за вирахуванням суми франшизи (500,00 грн.) було здійснено позивачу виплату страхового відшкодування на загальну суму 8 809,08 гривень. В зв'язку з чим, розмір невідшкодованої матеріальної шкоди, пов'язаної з відновлювальним ремонтом автомобіля позивача становить 12 611,90 грн. (21 420,98 8 809,08 = 12 611,90). Посилаючись на ст.ст.3,9, п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.1ч.2 ст.22, п.3 ч.1 ст.988, 1194 ЦК України, зазначив, що в рамках договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.11.2014 року (поліс серії: АІ/1276381 ), саме МД «Дніпро» AT «УПСК» несе відповідальність за шкоду заподіяну майну позивача в сумі 12 611,90 грн. Відповідно до п. 12.1. ч. 1 ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.11.2014 року (поліс серії: АІ/1276381), франшиза встановлена в сумі 500,00 грн. Відповідач ОСОБА_4 не відшкодував позивачу франшизу в розмірі 500,00 грн., тому позивач вважає, що ці кошти слід стягнути з останнього на користь позивача. Також, просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 заподіяну йому в наслідок ДТП моральну шкоду. Оскільки вважає, що були порушені права позивача, як власника, які закріплені ст. 41 Конституції України, тому позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., за своїм власним внутрішнім переконанням, оскільки встановленої Законом формули її визначення не існує, та з огляду на обставини спору вважає співмірною поведінці завдавача шкоди, єдиною достатньою сатисфакцією.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточненні позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові. Також повідомив, що на теперішній час автомобіль позивача відремонтований лише частково, доказів того, що ним понесені реальні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля та розміру такихв итрат, суду не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову до ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» відмовити посилаючись на свої письмові заперечення.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засіданні не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року, яка набрала законної сили, 29.07.2015 року о 18-05 ОСОБА_4М,., керуючи автомобілем «Рено» № НОМЕР_7 навпроти будинку №1 по пр. Петровського у м. Дніпропетровську не витримав безпечну дистанцію, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_3, який зупинився попереду нього. ОСОБА_4 порушив вимоги п.13.1 ПДР України. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки. Постраждалих людей не має. (а.с.6).

Вказаною постановою водій ОСОБА_4 визнаний винуватим в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 400,00 грн.

Відповідно до положеньст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням уцивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участьті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; постановасудуу справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Транспортний засіб ОСОБА_13, державний номерний знак НОМЕР_4, якому протиправними діями ОСОБА_4 були спричинені механічні пошкодження, належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №593513, виданого Центром ДАІ 1210, дата першої реєстрації 30.12.2003 року, дата реєстрації 20.11.2014 року (а.с.39).

04 лютого 2015 року ОСОБА_6 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстровану в реєстрі № 77, якою було уповноважено ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, які мають право діяти кожен самостійно та незалежно один від одного, розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, передати в оренду, позичку), а також при здійсненні повноважень за цією довіреністю керувати належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №593513, виданого Центром ДАІ 1210, дата першої реєстрації 30.12.2003 року, дата реєстрації 20.11.2014 року, транспортним засобом марки DAEWOO, моделі SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, шасі (кузов,рама) №Y6DT1311040185096 (а.с.7).

14 лютого 2015 року ОСОБА_7 у порядку передоручення видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстровану в реєстрі № 106, якою було уповноважено ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які мають право діяти кожен самостійно та незалежно один від одного, розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, передати в оренду, позичку), а також при здійсненні повноважень за цією довіреністю керувати належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №593513, виданого Центром ДАІ 1210, дата першої реєстрації 30.12.2003 року, дата реєстрації 20.11.2014 року, транспортним засобом марки DAEWOO, моделі SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, шасі (кузов,рама) №Y6DT1311040185096 (а.с.8).

Цивільна-правова відповідальність транспортного засобу «Рено» державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, на час скоєння ДТП була застрахована у ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1276381, з терміном дії з 12.11.2014 року до 11.11.2015 року, страхова сума за шкоду заподіяну майну 50 000,00 грн., розмір франшизи - 500,00 грн. (а.с.115).

03 серпня 2015 року водій ОСОБА_3, діючи відповідно до ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подав до ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» повідомлення про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 29 липня 2015 року за участю водія ОСОБА_4. (а.с.104).

03 серпня 2015 року експертом ОСОБА_19, в присутності ОСОБА_3 був складений протокол огляду транспортного засобу DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, в якому було зафіксовано характер та об'єм пошкодження вказаного транспортного засобу. Вказаний протокол був підписаний експертом ОСОБА_10 та ОСОБА_3, який погодився з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши протокол огляду транспортного засобу без зауважень (а.с.106).

10 вересня 2015 року ОСОБА_3 на підставі ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» із заявою про страхове відшкодування щодо відшкодування витрат, повязаних з пошкодженням його автомобіля ОСОБА_13, державний номерний знак НОМЕР_4 в наслідок ДТП, що сталося 29 липня 2015 року, відповідальним за вчинення якої є ОСОБА_4 (а.с.105) .

28 жовтня 2015 року ОСОБА_5 дирекція «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» склала страховий акт № ОЦ/091/000/15/0089 (аварійний сертифікат), згідно якого вартість відновлювального ремонту, з урахуванням фізичного зносу деталей згідно калькуляції 2137 від 10.08.2015 року ФОП ОСОБА_9 та додатку МК0730_2137-15ФОП ОСОБА_11, без ПДВ складає 9 309,08 грн.; на підставі умов Договору страхування, з врахуванням безумовної франшизи (500.00 грн.), підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі 9 309,08 - 500,00 = 8 809,08 грн.(а.с.113).

29 жовтня 2015 року ОСОБА_5 дирекція «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 у розмірі 8 809,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №857 від 29 жовтня 2015 року (а.с.103).

Не погоджуючись з розміром виплаченого страхового відшкодування, у серпні 2016 року ОСОБА_3, звернувся до експерта та замовив проведення авто товарознавчого дослідження.

Згідно висновку №1609/15/15 експертного дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику КТЗ від 29 вересня 2015 року, складеного на замовлення ОСОБА_3 судовим експертом ОСОБА_8 (свідоцтво про державну реєстрацію ФЛ-П №2224017 0000 010836), вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин (розрахованого в порядку, встановленого законодавством), КТЗ - автомобіля DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, пошкодженого в наслідок ДТП складає 21420,98 грн. Вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин (розрахованого в порядку, встановленого законодавством), КТС-автомобіля DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, пошкодженого в наслідок ДТП складає 20 904,78 грн. (без урахування складової ПДВ). Величина матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу - автомобіль DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, пошкодженого в наслідок ДТП складає 21 420,98 грн. (а.с.9-20).

Посилання представника відповідача на те, що позивач є неналежним, оскільки не є власником пошкодженого автомобіля, суд до уваги не приймає та відхиляє їх як безпідставні. З цього приводу слід зазначити, що у п. 13 Постанови Пленуму ВВСУ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

За таких обставин очевидним є висновок про те, що позивач, як особа, яка володіє транспортним засобом DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, на відповідній правовій підставі, має право вимагати відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» не було визначено розмір матеріального збитку завданого позивачу, так як не було складено звіт про оцінку КТЗ оцінювачем або проведення автотоварознавчої експертизи судовим експертом, а надані документи відповідно до яких було встановлено вартість відновлювального ремонту не можуть вважатися належними доказами, оскільки не являються Звітом про оцінку КТЗ, з тих підстав, що вони не відповідають вимогам законодавства, а саме ЗУ «Про судову експертизу», «ОСОБА_11 товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів», ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - суд до уваги не приймає та відхиляє їх як безпідставні з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон про ОСЦПВВНТЗ) для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Судом встановлено, що відповідачем для визначення розміру збитків завданих внаслідок ДТП позивачу, було залучено оцінювача, який має сертифікат субєкта оціночної діяльності (а.с. 109), та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (а.с. 110).

За таких обставин суд вважає, що усі надані відповідачем письмові документи, щодо визначення розміру збитків завданих потерпілому внаслідок ДТП, є належними доказами по справі щодо визначення розміру завданих позивачу збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Таким чином, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом про ОСЦПВВНТЗ.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону про ОСЦПВВНТЗ визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону про ОСЦПВВНТЗ страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону про ОСЦПВВНТЗ (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» не є деліктними, отже, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон про ОСЦПВВНТЗ) має пріоритет і розмір страхового відшкодування визначається на підставі цього Закону.

У п. 22.1 ст. 22 Закону про ОСЦПВВНТЗ передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. З наведених приписів законодавства очевидним є висновок про те, що шкода, завдана транспортним засобам, визначається у порядку передбаченому саме Законом про ОСЦПВВНТЗ, який має пріоритет по відношенню до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ст. 29 Закону про ОСЦПВВНТЗ у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положенням п. 34.2 ст. 34 Закону про ОСЦПВВНТЗ передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону про ОСЦПВВНТЗ якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, керуючись вимогами законодавства, ОСОБА_5 дирекція «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» протягом 10 робочих днів з дня скоєння ДТП, 03 серпня 2015 року в присутності позивача ОСОБА_3 провело огляд пошкодженого транспортного засобу DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_4, про що склало протокол огляду транспортного засобу в якому було зазначено виявлені пошкодження вказаного автомобіля внаслідок ДТП, для визначення розміру шкоди (а.с.106). Тобто страховик виконав свій обовязок. Передбачений ст. 34 Закону про ОСЦПВВНТЗ та направив свого представника для визначення розміру збитків.

При цьому позивач погодився з переліком пошкоджень, зазначених експертом, підписавши акт огляду транспортного засобу.

Позивачу, як того вимагає Закон про ОСЦПВВНТЗ, на підставі страхового акту ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» від 28 жовтня 2015 року № ОЦ/091/000/15/0089 (аварійний сертифікат), було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 8809,08 грн. (а.с.103), який хоча і не перевищує ліміту відповідальності, проте визначено відповідно до зазначеного Закону та умов договору страхування.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи ОСОБА_4, на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Крім того, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, що передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону про ОСЦПВВНТЗ.

Підсумовуючи вищенаведене очевидним є висновок про те, що розмір шкоди, яку повинен відшкодувати страховик потерпілій особі, повинен визначатись на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зменшуватись на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (у випадку перерахування страхового відшкодування на рахунок потерпілої особи), а у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди потерпілому винною особою сплачується різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено, що розмір шкоди завданої транспортному засобу позивачу було визначено у відповідності до норм Закону про ОСЦПВВНТЗ, страхове відшкодування було виплачено, у звязку з чим суд приходить до переконання, що у задоволені позовних вимог до ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» про стягнення 12611,90 грн. на відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

Суд вважає за необхідне розяснити позивачу положення ст. 1194 ЦК України та його право для відшкодування завданої йому шкоди у повному обсязі звернутися з вимогами безпосередньо до завдавача шкоди, який зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Приймаючи до уваги той факт, що у задоволені позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди відмовлено, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» 800,00 грн. - витрат, повязаних з отримання висновку автотоварознавчого задоволенню також не підлягають, оскільки є похідними від первісних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» 211,55 грн. - поштових витрат телеграфу, вони задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 франшизи у розмірі 500,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону про ОСЦПВВНТЗ передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону про ОСЦПВВНТЗ страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, шкоду було заподіяно майну, то згідно з вимогами абз.2 п.12.1 ст.12та п.36.6 ст. 36 Закону про ОСЦПВВНТЗ, компенсувати потерпілому суму франшизи у повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована.

У судовому засіданні встановлено, що загальний розмір матеріального збитку становить 9 309,08 грн., відповідачем ОСОБА_5 дирекцією «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» на користь позивача було сплачено суму страхового відшкодування за відрахуванням 500,00 грн.франшизи, у розмірі 8 809,08 грн., тому суму франшизи у розмірі 500,00 грн. необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_4

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з пошкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших, негативних наслідків.

Відповідно дост. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У статті 1167ЦК Українизазначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Для відшкодування моральної шкодинеобхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Однак, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди.

Крім того слід зазначити, що ст. 23 ЦК України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди завданої потерпілому внаслідок пошкодження його майна, тобто майна, власником якого є потерпілий. Однак, як встановлено у судовому засіданні, позивач не є власником пошкодженого майна, а користується ним на підставі довіреності.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. задоволенню не підлягають оскільки є недоведеними і не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів понесених позивачем судових витрат у розмірі 3 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно приписів ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати, повязані з наданням юридичної допомоги у розмірі 3 500,00 грн.

Судом встановлено, що 23 серпня 2016 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір «про надання правової допомоги» (цивільні справи), згідно якого ОСОБА_3 доручив адвокату ОСОБА_1 здійснювати від його імені та за його рахунок певні дії у звязку із його зверненням до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія», про відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП (а.с.41-43).

Згідно роз'яснень наведених у п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року N 6-рп/2013).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

У п. 48 вищевказаної Постанови зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч.3 ст.79, ст. ст.84,88,89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієїпостанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу представником позивача було надано суду квитанцію про оплату позивачем на його користь 3500,00 грн. (а.с. 70).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивач просив стягнути з Відповідачів витрати повязані з наданням правової допомоги у розмірі 3500,00 грн.

Однак, представником позивача не наданий суду розрахунок витрат на вказану суму у розмірі 3500,00 грн.

Натомість, представником позивача надано суду акт виконаних робіт від 30.01.2017 року (а.с. 134), та на загальну суму 11140,00 грн., та акт виконаних робіт від 09.02.2017 року на загальну суму 11780,00 грн. (а.с. 138). Оцінюючи надані акти суд вважає, що вони не можуть бути прийняті судом як належні докази розміру понесених судових витрат. Вказані у актах виконаних робіт час участі представника позивача у судових засіданнях не підтверджений належними доказами, а саме довідкою суду про час проведених судових засідань та їх тривалість, час та тривалість ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи. Суми вказані у обох актах (11140,00 грн. та 11780,00 грн.), перевищують ту суму, яку позивач просить стягнути в рахунок відшкодування судових витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн., що позбавляє суд можливості встановити точний розмір таких витрат.

За таких обставин суд зазначає, що надані представником позивача акти виконаних робіт не є належними доказами по справі, оскільки не містять інформації щодо розміру понесених витрат предявленого позивачем до стягнення, у звязку з чим до уваги судом не беруться. Як вже зазначалося, відсутність документального розрахунку витрат на правову допомогу є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення судових витрат на правову допомогу у зазначених розмірах з відповідачів.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 1 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволені позовних вимог до ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія» відмовлено у повному обсязі, а позовні вимоги до ОСОБА_4 задоволені частково лише в частині вимог майнового характеру, тому з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Також суд вважає за необхідне розяснити позивачу його право на звернення з вимогами про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди безпосередньо до заподіювача такої шкоди.

На підставі ст.ст. 23,1167,1194 ЦК України, ст.ст.1,9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29, 34, 38, 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та керуючись ст.ст. 10, 11,58-61, 88, 169, 212-215 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 дирекції «Дніпро» АТ «Українська пожежна-страхова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 17, кв. 34) франшизу у розмірі 500,00 грн. (пятсот гривень, 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 17, кв. 34) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня, 20 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез