Рішення № 6462829, 11.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/279 11.09.09

За позовом Шевченківської районної у місті Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відітрейд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

про витребування із незаконного володіння нежилого приміщення та виселення

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Синявська О.В.

від відповідача: не зявились

від третьої особи: Синявська О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про витребування із незаконного володіння відповідача нежиле приміщення загальною площею 30,8 кв. м. в будинку за адресою: Київ, вул. Михайлівська, 12В; про виселення відповідача та зобовязання передати вказане приміщення позивачу за актом прийому-передачі. Позовні вимоги обґрунтовані закінченням терміну дії договору оренди нежилих приміщень № 117/1 від 29.05.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.04.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення, в яких він стверджує, що територіальна громада Шевченківського району м. Києва є власником нежилих приміщень площею 30,8 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, № 12-в, а повноваження щодо управління зазначеними приміщеннями належать позивачу. У підтвердження наявності права власності на вищевказане приміщення позивач посилається на рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.01 р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва»та рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 18.06.02 р. № 40, яким затверджено перелік обєктів комунальної власності територіальної громади району.

У процесі провадження у справі представники позивача та третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги; пояснили суду, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.08 р. у справі № 22-а-29124/08р., якою визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.01 р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва», у даний час оскаржується в касаційному порядку.

Розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення у судове засідання учасників судового процесу, неналежне виконання ними вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги та пояснили суду, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.08 р. у справі № 22-а-29124/08р. скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.09 р.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 12.08.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.09.09 р. за згодою представників позивача та третьої особи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»від 27.12.01 № 208/1642 затверджено переліки обєктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва згідно з додатками 2-11. Додатком № 11 до вказаного рішення «Перелік обєктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва»визначено перелік обєктів, що відносяться до власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 01.11.07 р. № 1107/3940 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва»додаток 11 до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 доповнено позицією 90, відповідно до якої до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва віднесено нежитловий будинок площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12-в.

29.05.07 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відітрейд»був укладений договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 117/1 (надалі договір), за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві ради № 104 від 23.05.07 р. зобовязався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 30,8 кв.м., а саме підвал з орендованою площею 30,8 кв.м. згідно з поверховим планом приміщення, що розміщене за адресою: вул. Михайлівська, 12В.

Пунктом 8.2. договору передбачено строк його дії з 29.05.07 р. до 20.05.08 р.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктами 8.3., 8.4. договору його сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Даний договір припиняє свою дію в разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Листом № 7/9-149-052/58 від 28.05.08 р., що був направлений відповідачу 03.06.08р., третя особа повідомила відповідача про закінчення терміну дії договору оренди від 29.05.07 р. № 117/1, запропонувала відповідачу в 10 денний строк звільнити приміщення, повернути його третій особі та зазначила, що вказаний договір продовжуватися не буде.

Таким чином, третя особа висловила свої заперечення щодо пролонгації договору оренди від 29.05.07 р. № 117/1.

Проте, як зазначає третя особа, відповідач до даного часу вищезазначене приміщення не звільнив.

Наведена обставина відповідачем також не спростована.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.08 р. у справі № 22-а-29124/08 р. рішення Київської міської ради від 27.12.01 р. № 208/1642 було визнано незаконним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.09 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.08 р. у справі № 22-а-29124/08 р. скасовано.

Позивач просить витребувати з незаконного володіння відповідача та виселити останнього з нежилого приміщення загальною площею 30,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12В. Обгрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на безпідставне використання відповідачем вищезазначеного приміщення, яке обумовлено припиненням дії договору оренди нежилих приміщень від 29.05.07 р. № 117/1. Позивач стверджує, що він, як власник спірного майна на підставі рішення Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»від 27.12.01 № 208/1642 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 01.11.07 р. № 1107/3940 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.12.01 № 208/1642 з питань формування комунальної власності міста Києва»), в силу вимог ст. 387 Цивільного кодексу України має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Отже, виходячи з наведеного, позивач вважає, що вказані дії відповідача порушують його законні права, як власника спірного приміщення.

Оцінюючи подані позивачем та третьою особою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного обєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Субєктами права власності є, зокрема, територіальні громади (ст. 2, ст. 318 ЦК України).

Згідно зі ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України).

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону первинним субєктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами є сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 41 зазначеного Закону питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад. Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими обєктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами. Обсяг і межі повноважень районних у містах рад таї їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах. Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.

Статтею 60 вказаного Закону передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста. Київська міська рада може передавати районним у місті радам у власність або в управління об'єкти комунальної власності міста Києва в порядку, передбаченому законами України.

Конституційний Суд України у п. 1.2. мотивувальної частини рішення від 09.02.2000 р. № 1-рп/2000 у справі № 1-5/2000 зазначає, що положення частини пятої статті 6 та частини четвертої 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як субєкти права комунальної власності та не втрачають цього права в разі, якщо рішення про створення районних у містах рад не було прийнято, узгоджуються з положенням частини першої статті 142 Конституції України, згідно з яким територіальні громади районів у містах поряд з територіальними громадами міст визначаються як субєкти права комунальної власності.

Отже, субєктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, районів у містах від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.

Враховуючи наведене, власником майна є відповідна територіальна громада села, селища міста, району в місті в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст.ст. 321, 386 ЦК України).

Одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Норма ст. 387 ЦК України встановлює право власника на віндикацію, тобто, витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Цей спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, яка незаконно вилучена (вибула) з його володіння та/або знаходиться у незаконному володінні іншої особи.

Користування майном є правомірним, якщо воно ґрунтується на підставі, передбаченій чинним законодавством, доведеній належними та допустимими доказами.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не зявився та доказів щодо наявності у нього правових підстав користуватися приміщенням загальною площею 30,8 кв. м. в будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12В не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що права позивача порушуються тим, що він, як особа, яка має права субєкта комунальної власності на спірне приміщення не може використовувати його відповідно до поставлених перед позивачем завдань в інтересах територіальної громади міста Києва.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що договір оренди від 29.05.07 р. № 117/1 не був автоматично пролонгованим його сторонами і у матеріалах справи відсутні інші докази наявності у відповідача речових прав на спірне приміщення загальною площею 30,8 кв. м. в будинку за адресою: Київ, вул. Михайлівська, 12В, суд вважає, що на даний час у відповідача відсутні правові підстави користуватися вказаним приміщенням, у звязку з чим визнає вимоги позивача про витребування майна з володіння відповідача, виселення останнього з вказаного приміщення та повернення приміщення позивачу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Відітрейд»(01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд 1, кв. 47, ідентифікаційний код 35031870) нежиле приміщення загальною площею 30,8 кв. м., що знаходиться в будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12В.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Відітрейд» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 1, кв. 47, ідентифікаційний код 35031870) з нежилого приміщення загальною площею 30,8 кв. м., що знаходиться в будинку за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 12В та передати зазначене приміщення Шевченківській районній у місті Києві раді (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, ідентифікаційний код 26077632).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відітрейд»(01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 1, кв. 47, ідентифікаційний код 35031870) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Шевченківської районної у місті Києві ради (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24, ідентифікаційний код 26077632) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 18.09.09 р.