Ухвала суду № 64625937, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3575/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - Єфремової Анастасії Сергіївни та представника відповідача - Гладченко Вікторії Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вендинг Кволіті» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вендинг Кволіті» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Приватне підприємство «Вендинг Кволіті» (далі ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДФС) про скасування податкової вимоги від 21 квітня 2016 року № 2756-17.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ПП подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2016 року ДФС прийняла податкову вимогу №2756-17, якою повідомила керівника ПП, що станом на 20 квітня 2016 року є заборгованість, сума податкового боргу по транспортному податку з юридичних осіб за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3316,90 грн., у тому числі пеня 3316,90 грн.

Винесення вказаної вимоги і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланням на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України (далі ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом; така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, 18 лютого 2015 року ПП подало податкову декларацію з транспортного податку, в якій вказало 25000,00 грн. річної суми транспортного податку, що підлягає сплаті.

Згідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку; якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Позивачем 09 грудня 2015 року було подано до ДФС уточнюючу податкову декларацію з транспортного податку за 2015 рік та додатком до неї, в якій вказало про зменшення податкового зобов'язання з транспортного податку на 25000,00 грн..

Положеннями п.102.1 ст.102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Також, згідно з п.129.9 ст.129 ПК України у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що зміни до податкової звітності шляхом подання уточнюючої декларації від 09 грудня 2015 року позивачем, були внесені значно пізніше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку про правомірність нарахування податковим органом пені за період з 30 квітня 2015 року по 09 грудня 2015 року у розмірі 2753,74 грн..

В той же час, нарахування пені відповідачем за період з 09 грудня 2015 року (дата подання уточнюючої декларації) по 29 лютого 2016 року (дата внесення ДФС декларації у відповідну систему податкового органу) у сумі 563,16 грн., колегія суддів вважає безпідставним, оскільки технічні несправності відповідної системи податкового органу, які стали підставою для внесення уточнюючої декларації не раніше 29 лютого 2016 року, не є наслідком дій позивача та не можуть слугувати підставою для несення ПП втрат, в тому числі і майнового характеру. Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що податковим органом було самостійно зменшено суму податкової вимоги на 563,16 грн. у відповідних інформаційних базах у зв'язку з визнанням протиправним нарахування пені в цій частині з підстав несвоєчасного та не з вини ПП подання уточнюючої декларації.

Однак, підпунктом 60.1.1 пункту 60.1, ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відповідно до ст.60.2 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Так, на виконання листа апеляційного суду щодо надання доказів сплати ПП податкової вимоги, податковим органом було надано докази сплати позивачем сум податкової вимоги у розмірі 2753,74 грн., а саме електронну копію платіжного доручення. Крім того, ДФС було зазначено, що з огляду на сплату ПП відповідних коштів спірна податкова вимога була анульована (відкликана).

Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду даних спірних правовідносин податкова вимога була відкликана (а саме фактично погашена шляхом часткової добровільної сплати позивачем пені в сумі 2753,74 грн. та самостійним зменшенням відповідачем заборгованості по вимозі на суму 563,16 грн.), що підтверджується свідченнями ДФС, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ПП та вважає, що в задоволенні останніх належить відмовити.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Вендинг Кволіті» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2017 року.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук