Рішення № 6462586, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/3 07.07.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервіс" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вілена"

Простягнення 11 654,84 грн

Суддя Курдельчук І.Д.

представники:

від позивача : - не з’явились

від відповідача - не з’явились

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервіс" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вілена" (надалі –відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 12282,84 грн., інфляційних втрат у сумі 1007,15грн., трьох відсотків річних у сумі 194, 83грн., пені у сумі 1556, 23 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, за яким Позивач поставив товар, а Відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату в зв’язку з чим повинен сплати борг.

Ухвалою від 28.05.2009 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 09.06.09, на сторони покладено обов’язок вчинити дії та надати документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.09 розгляд справи відкладено на 23.06.09, через не з’явлення представника відповідача та невиконання вимог ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.09 розгляд справи відкладено на 07.07.09, через не з’явлення представника відповідача та невиконання вимог ухвали.

Відповідач у судове засідання втретє не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адреси вказані у позовній заяві та ухвали скеровані за місцезнаходженням відповідача згідно Довідки (витягу) з ЄДРПОУ: м. Київ, вул. Дорогожицька, 13.

Представник позивача у судове засідання призначене на 07.07.09 не з’явився, проте 07.07.09 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарськийсуд ВСТАНОВИВ:           22.11.05 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, за яким Позивач зобов’язався в порядку та строки встановлені договором передати товар у власність Відповідачу у визначеній кількості, відповідної якості та за відповідною ціною, а Відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.           Відповідно до п.3.2 цього договору Відповідач після отримання товару та необхідних документів зобов’язаний провести оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача протягом 5 банківських днів, починаючи з дати поставки товару.

          Згідно з п.7.1 вказаного договору спір, що виник за даним договором підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 12282, 30 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН 28864 від 16.12.08, № РН 29760 від 24.12.2008, № РН 29797 від 24.12.2008, № РН 30125 від 27.12.2008 копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.

Всупереч умовам п. 3.2 Договору відповідачем не оплачено поставлений за Договором товар.

          Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, станом на день вирішення спору сума основного боргу відповідача складає 12282, 30 грн.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12282, 30 грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 1556, 23 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України пеня є однією форм неустойки.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 194,83 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1007,15 грн. з урахуванням наданих розрахунків, обґрунтованість яких відповідачем не спростована.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вілена" було порушено умови Договору щодо оплати одержаного товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином на день винесення рішення сума основного боргу складає 12282, 30 грн., пені –1556, 23 грн., трьох процентів річних –194, 83 грн., інфляційних витрат –1007, 15 грн. які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 150,40 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вілена" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 39, код ЄДРПОУ 25404164; р/р 26008301230185 в Філії «Жовтневе відділення ПІБ»в м. Київ, а у випадку відсутності чи недостатності грошових сум з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) основний борг в сумі 12282(дванадцять тисяч двісті вісімдесят дві), 30 грн., пеню в сумі 1556(одна тисяча п’ятсот п’ятдесят шість), 23 грн., три відсотки річних в сумі 194(сто дев’яносто чотири), 83 грн., інфляційні витрати в сумі 1007 (одна тисяча сім), 15 грн., державне мито в сумі 150(сто п’ятдесят), 40 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312(триста дванадцять),50 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Сервіс" (95040, м. Сімферополь, провул. Елеваторний, 7; банківські реквізити: р/р 26004013722400 у АКІБ “Укрсиббанк” м. Харків, МФО 384801, код ЄДРПОУ 22247385).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.Д. Курдельчук