Ухвала суду № 64624969, 08.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний № 759/7306/16-ц Головуючий у І інстанції - Величко Т.О.

Провадження № 22-ц/796/647/2017 Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» про стягнення заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, посилаючись на те, що працює у відповідача з 01.06.1987 року, на сьогоднішній день займає посаду начальника дільниці Київського цеху технологічного зв'язку. Позивач зазначив, що станом на час подачі позову до суду заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі відповідача перед позивачем складала 55240,98 грн. З довідок про доходи №19 від 20.05.2015 року та №15 від 18.05.2016 року, наданих позивачу відповідачем, та виписок по карткових рахунках, виданих позивачу банківськими установами, вбачається, що в період з травня 2015 року по травень 2016 року позивачу було перераховано відповідачем загальну суму 8000 грн. заборгованої зарплати, при цьому компенсація не нараховувалась. Позивач зазначив, що вказана сума перерахована за період заборгованості з липня 2013 року по листопад 2013 року. Також 2163,72 грн. із вказаного періоду відповідачем перенесено на заборгованість за червень 2013 року, хоча зарплату за червень 2013 року було перераховано на картковий рахунок позивача. Крім невиплаченої заробітної плати в сумі 55 240,98 грн., вважає, відповідач повинен виплатити позивачу компенсацію за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за весь період затримки з листопада 2013 року по березень 2016 року на суму 23938,98 грн., а також компенсацію за період з липня 2013 року по листопад 2013 року на суму 7112 грн. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем було перераховано для отримання 17 червня 2016 року - 1000 грн., 21 липня 2016 року - 1000 грн., 08 серпня 2016 року - 1600 грн., 23 серпня 2016 року - 1100 грн., 07 вересня 2016 року - 1000 грн., 15 вересня 2016 року - 991,74 грн., разом на суму 6691,74 грн. Також за вказаний період відповідачем було нарахована заробітна плата за квітень - серпень 2016 року, а саме: за квітень - 1594,67 грн., за травень - 1626,94 грн., за червень 1950,62 грн.; за липень 2628,52 грн., за серпень - 5785,75 грн., на загальну суму 13 586,50 грн. Таким чином позивач вважає, що загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 93 186,72 грн. і складається з: 62135,74 грн. - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі; 23938,98 грн. - компенсації за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2013 року по березень 2016 року; 7112 грн. - компенсація за період з липня 2013 року по листопад 2013 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з листопада 2013 року по березень 2016 року у розмірі 48 549,24 грн., заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року у розмірі 13 586,50 грн., 23 938,98 грн. компенсація за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2013 року по березень 2016 року та у розмірі 7112,00 грн. компенсація за період з липня 2013 року по листопад 2013 року. Всього на загальну суму 93 186,72 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначивши при цьому, що в даній справі позивачем в порушення вимог законодавства не було сплачено судового збору, крім того, суд не взяв до уваги той факт, що позивач не звертався з відповідною заявою до первинного органу по трудовим спорам - комісії по трудовим спорам, яка створена на підприємстві, чим порушив норми матеріального права, також суд не надав належного розрахунку щодо компенсації за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої зарплати.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну с каргу, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працює на Державному підприємстві дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» з 01.06.1987 року, на сьогоднішній день займає посаду начальника дільниці Київського цеху технологічного зв'язку.

Встановлено, що заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі відповідача перед позивачем складає 55 240,98 грн., виходячи із довідок про доходи №19 від 20.05.2015 року та №15 від 18.05.2016 року, наданих позивачу відповідачем, та виписок по карткових рахунках, виданих позивачу банківськими установами (а.с. 6,7).

Заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року складає 13 586,50 грн.

Судом встановлено, що позивачу відповідачем перераховано частково суму заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2013 року по березень 2016 року у розмірі 6691,74 грн.

Судом встановлено, що загальна сума яка підлягає стягненню становить 93 186,72 грн. і складається з 55 240,98 - 6 691,74+13 586,50= 62 135,74 грн. - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі; 23 938,98 грн. - компенсація за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2013 року по березень 2016 року; 7 112 грн. - компенсація за період з липня 2013 року по листопад 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач не отримав за спірні періоди заробітну плату , сума заборгованості визнається відповідачем, однак, не виплачена позивачу вчасно, а тому з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута компенсація за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Відповідно до ст.. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Апелянтом не оспорюється сам факт заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а також сума заборгованості та періоди, за які вона виникла.

Посилання апелянта в частині не сплати позивачем судового збору при зверненні з позовними вимогами до суду, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки воно не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду. Крім того, відповідно до Закону України «Про судовий збір» вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати не вимагають сплати судового збору при подачі до суду позовних вимог.

Вимоги про стягнення компенсації за час затримки виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є похідними від вимог про стягнення заробітної плати, а тому , на думку колегії суду, судовий збір правомірно було не стягнуто з позивача при подачі позову, а стягнуто судом першої інстанції з відповідача, на підставі ст.. 88 ЦПК України про розподіл судових витрат, оскільки позовні вимоги були задоволені.

Відповідно до ст.. 224 КЗпП України комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах та організаціях, за винятком спорів, зазначених у ст..ст. 222, 232 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення- в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач мав право звернутися безпосередньо до суду за захистом свого порушеного права на отримання заробітної плати.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про оплату праці"компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення"індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Оспорюючи суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, апелянт не надав суду доказів неправильності розрахунку такої компенсації, а відтак підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів вважає,що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 2 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :