Рішення № 6462473, 04.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/434 04.02.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шенборн» доФізичної особи –підприємця Жак Ігоря Володимировича простягнення 418825,18 грн. Суддя Сташків Р.Б. Представники: від позивача не з’явився; від відповідача не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шенборн»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Жак Ігоря Володимировича (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 418825,18 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2008 порушено провадження у справі № 34/434 та призначено розгляд справи на 10.12.2008.

Розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що останній продав Відповідачу товар на загальну суму 439705,18 грн., однак Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 20880,00 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

10.12.2008 судом направлено судовий запит до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням терміново надати докази наявності або відсутності відомостей про реєстрацію/перереєстрацію Фізичної особи-підприємця Жак Ігоря Володимировича (ідентифікаційний код 2856309390).

05.01.2009 до загального відділу суду надійшло клопотання від представника Позивача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки Позивач отримав довідку про відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців даних про перебування відповідача у цьому реєстрі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості даного клопотання в силу наступного.

Статтями 1, 21 ГПК України визначено, що сторонами у судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 року з послідуючими змінами та доповненнями, документом, що підтверджує за організацією статус юридичної особи та за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи –підприємця.

Частина 7 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 з послідуючими змінами та доповненнями, передбачає чинність Виписки з Єдиного державного реєстру протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі. Частиною 9 ст. 21 зазначеного закону встановлено, що Виписка з Єдиного державного реєстру втрачає чинність раніше строку, на який її видано, якщо до Єдиного державного реєстру були внесені зміни щодо відомостей, які зазначаються у виписці з Єдиного державного реєстру.

Матеріали справи містять, відповідь на судовий запит, яка надійшла до суду 29.12.2008 за вих. №2549/34 від 26.12.2008, відповідно до якої, Фізична особа-підприємець Жак Ігор Володимирович (ідентифікаційний код 2856309390) зареєстрований 26.10.2001 за адресою: 02105, м. Київ, проспект Миру, 5, кв. 51 і станом на 26.12.2008 є діючою фізичною особою-підприємцем.

Що ж стосується поданої копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.12.2008, у згаданому мітиться інформація, що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про проведення реєстраційних дії не знайдено.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться у стані формування. У зв’язку з чим відомості станом на 17.12.2008 про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є неповними. Інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Відтак, суд залишає подане Позивачем клопотання про припинення провадження у справі №34/434 без задоволення.

Крім того, Позивач також просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешт на все належне Відповідачеві майно, де б воно не знаходилось.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

02.02.2009 до загального відділу суду надійшла телеграма від Позивача про розгляд справи без участі його представника.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи Позивач протягом лютого-червня 2006 продав Відповідачу товар на загальну суму 439705,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними як Позивачем, так і Відповідачем, а також скріплені їх печатками

№Ш-000125 від 20.02.2006 на загальну суму 185617,02 грн.;

№Ш-000126 від 31.03.2006 на загальну суму 94505,69 грн.;

№Ш-0011 від 30.04.2006 на загальну суму 68175,79 грн.;

№Ш-0014 від 31.05.2006 на загальну суму 46 695,98 грн.;

№Ш-0017 від 07.06.2006 на загальну суму 44 710,70 грн.

Однак, Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 20880,00 грн.

В матеріалах справи наявний Аудиторський висновок для управління персоналу ТОВ «Шенборн», складений ТОВ «АК Закарпат-Бізнес-Консалтінг»22.11.2006, відповідно до сертифікату серії А№005892, виданого згідно рішення АПУ №143 від 17.01.2005, чинного до 17.01.2010.

Відповідно до додатку №15 згаданого висновку, серед переліку дебіторів заборгованості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»є ФОП Жак І.В., заборгованість якого становить 418825,18 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Шенборн»за підписом директора та головного бухгалтера від 10.12.2008 за №86, відповідно до якої сума заборгованості становить 418825,18 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських оговорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 2, 3, статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу, про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні.

Стаття 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Проте, Відповідач, як у передбачений законодавством строк так і дату проведення судового засідання свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого Товару у повному обсязі не виконав.

Не сплачена Відповідачем сума заборгованості за Товар складає – 418825 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 18 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 418825,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5 000,00 грн. витрат на оплату правової допомого адвоката, суд відзначає наступне.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з Відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, Позивач просить стягнути вказану суму на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Вказані витрати Позивач підтверджує долученими до матеріалів справи Договором №14-1/с про надання юридичних послуг від 01.10.2008, укладений між Гончаровим В.В. та ТОВ «Шенборн», Актом про надання послуг за договором від 02.10.2008 та платіжним дорученням №92 від 02.10.2008 на загальну суму 5000,00 грн.

Пунктом 1.1 Договору №14-1/с про надання юридичних послуг від 01.10.2008 передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає зобов’язання по наданню юридичних послуг у справі про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Жак І.В. (боржника) на користь Замовника заборгованості за отримані у лютому-червні 2006 року м’ясні вироби згідно з видатковими накладними. Юридичні послуги полягають у підготовці документів правового характеру (позовні заяви, претензії, клопотання, скарги, тощо) і представлення інтересів Замовника у судах всіх інстанцій при розгляді даної справи та у виконавчому провадженні по виконанню рішення у ній.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати, за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

При цьому, суд враховує положення статті 627 ЦК України, у якій закріплено принцип свободи договору, який полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори або утримуватися від їх укладання, а також визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у Позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

З матеріалів справи слідує, що, Гончаров В.В. жодних належних доказів того, що дана особа є адвокатом та здійснює свою діяльність у передбаченому законодавством порядку не надав.

При цьому, суд зауважує, що дану особу було уповноважено на представлення інтересів Замовника у судах, однак, як слідує з матеріалів справи №34/434, Гончаров В.В. був присутнім в судовому засіданні лише 10.12.2009, про що свідчать ухвали суду від 10.12.2008, 12.01.2009 та протоколи судових засідань.

Крім того, суд звертає увагу Позивача на той факт, що ухвалою суду від 10.12.2008 останнього зобов’язано подати до офіційного друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр»оголошення про виклик до суду Відповідач, однак останній відповідні вимоги ухвали суду проігнорував, що на думку суду є недобросовісним виконанням останнім зобов’язань за договором №14-1/с про надання юридичних послуг від 01.20.2008.

Відтак, за встановлених у ході судового розгляду обставин, Господарський суд м. Києва дійшов висновку у відмові Позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 6, 11, 15, 22, 253, 509, 525, 526 ЦК України, статтями 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жак Ігоря Володимировича (02121, м. Київ, пр.-т Миру, 5, кв. 51, ідентифікаційний код 2856309390 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шенборн»(89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська-бічна, 8-А, ідентифікаційний код 30420264, рах. 26008001157288 в ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України, МФО 312226) 418825 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 18 коп. основного боргу, 4188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 25 витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя /підпис/ Сташків Р.Б.