Ухвала суду № 64624632, 08.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4481/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 15 січня 2015 року по 27 січня 2015 року посадовою особою Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 2 лютого 2015 року №9/17-3-2236103656 (а.с. 10-29).

Перевіркою своєчасності та повноти оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України встановлено, що у період з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року позивач здійснював господарські операції, що підпадають під оподаткування відповідно до вимог статті 160 Податкового кодексу України.

З Акта перевірки вбачається, що між позивачем та нерезидентами Mandarin of Georgia LTD, ACHI-2011 LTD, ПП ОСОБА_6 були укладені договори про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання яких позивач сплатив нерезидентам за надані послуги кошти у сумі 282899,22 грн.

У ході перевірки ФОП ОСОБА_3 довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування, не надано.

У свою чергу, за приписами пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Оскільки позивачем не було надано довідки у порядку, визначеному статтею 103 Податкового кодексу України, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, що полягає в не утриманні податку із суми фрахту, сплаченої ФОП ОСОБА_3 на користь нерезидентів Mandarin of Georgia LTD, ACHI-2011 LTD, ПП ОСОБА_6 за договорами фрахту, та донарахував позивачу податок на доходи нерезидента за послуги фрахту у розмірі 16974,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач 6 березня 2015 року звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із запереченнями на акт перевірки, до яких долучив довідки від нерезидентів, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країни, з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування (а.с. 30).

За наслідками розгляду заперечень позивача та доданих до нього документів відповідач рішенням від 13 березня 2015 року №1135/10/10-04-22-40 висновки Акта перевірки залишив без змін (а.с. 31).

Податковий орган не прийняв до уваги надані позивачем довідки як підставу для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, оскільки відповідні довідки не були легалізовані належним чином так як не містили штампу «Apostille».

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 21218,00 грн., у тому числі 16974,00 грн. за основним платежем та 4244,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 8).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 25 червня 2015 року №1077/14/10-36-10-01-04 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230 без змін (а.с.35-36).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

У відповідності до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «г» пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються фрахт та доходи від інжинірингу.

Фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (підпункт 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 160.5 статті 160 Податкового кодексу України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому, базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Отже, резидент України при здійсненні виплат нерезиденту за договорами перевезення (фрахту) зобов'язаний стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від суми коштів, які підлягають виплаті нерезиденту. Однак, необхідно враховувати також положення чинних угод про уникнення подвійного оподаткування.

Пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

14 лютого 1997 року між Урядами України та Республіки Грузія підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно.

Законом України від 17 березня 1999 року №504-XIV Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Грузії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, підписану 14 лютого 1997 року у м. Києві (надалі -Конвенція). Зазначена конвенція набрала чинності 1 квітня 1999 року.

Статтею 7 Конвенції встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Статтею 8 Конвенції встановлено, що прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден, автомобільних або залізничних транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

У відповідності до частини першої статті 4 Конвенції, при застосуванні цієї Конвенції вираз «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу або місця реєстрації, або іншого аналогічного критерію.

З огляду на викладене, положеннями Конвенції звільнено резидента України від обов'язку стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від суми коштів, сплачених за надання послуг з міжнародних перевезень, у разі, якщо їх отримувачем є резидент Республіки Грузія.

Згідно пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Водночас, відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом, з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Пунктами 103.5 та 103.6 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Згідно пункту 103.8 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

У свою чергу, в разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (пункт 103.10 статті 103 Податкового кодексу України).

Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, умовою звільнення резидента України від оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерелом походження з України є факт отримання платником податку від нерезидента довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування.

Встановлено, що між позивачем та резидентами України: ФОП ОСОБА_5; ТОВ «Бадагони-Україна»; ТОВ «Сван Транс»; ПП «ПКФ «Оріон»; ФОП ОСОБА_4; ТОВ «Оптимальні Логістичні Системи»; ТОВ «ЕАТК-Україна»; ТОВ «Феррітранссервіс» були укладені договори-доручення про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполучені та договори транспортного експедирування, на умовах яких позивач зобов'язувався здійснювати організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і зарубіжних країн (а.с. 140-157).

На виконання власних зобов'язань за вказаними угодами позивачем були укладені:

- договір з ПП ОСОБА_6 (Республіка Грузія) від 4 листопада 2013 року №04/11-13-Е на надання експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Експедитор (позивач) пропонує для перевезення вантаж, а Перевізник (ПП ОСОБА_6) виконує міжнародні чи внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок Експедитора (а.с. 37-39);

- договір з Mandarin of Georgia LTD (Республіка Грузія) від 5 лютого 2012 року на виконання транспортно-експедиторських послуг, предметом якого є порядок взаємовідносин позивача та Mandarin of Georgia LTD при наданні транспортно-експедиторських послуг відповідно до заявок Експедитора (позивача) (а.с. 40-41);

- договір з ACHI-2011 LTD (Республіка Грузія) від 1 вересня 2011 року №01/09-2 на транспортне обслуговування, за умовами якого Перевізник (ACHI-2011 LTD) зобов'язувався на умовах і в порядку, визначеному договором, доставити автомобільним транспортом довірений йому Експедитором (позивачем) вантаж та видати його вантажоотримувачу, а Експедитор зобов'язувався від імені та за рахунок Замовника оплатити послуги Перевізника (а.с.42-43).

У виконання вказаних договорів нерезиденти надали позивачу послуги з автомобільного перевезення вантажу по території України та зарубіжних країн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 90-117).

В оплату за надані послуги позивач, у періоді, що перевірявся, здійснив виплату доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України на загальну суму 282899,22 грн., у тому числі на користь ПП ОСОБА_6 - 56242,60 грн., на користь Mandarin of Georgia LTD - 76667,40 грн., на користь ACHI-2011 LTD - 149989,22 грн.

Позивачем в якості підстави звільнення від сплати податку на прибуток нерезидента відповідачу надано довідки, видані Податковою службою Республіки Грузія (а.с. 44-61).

Довідками Податкової служби Грузії від 17 січня 2014 року (а.с. 44-46), від 12 лютого 2015 року (а.с. 47-49) засвідчено, що ПП ОСОБА_6 у 2013 та 2014 році був резидентом Грузії для податкових цілей.

Довідками Податкової служби Грузії від 5 травня 2014 року, 27 лютого 2015 року засвідчено, що ACHI-2011 LTD у 2012-2014 роках було резидентом Грузії для податкових цілей (а.с. 52-58).

Довідками Податкової служби Грузії від 10 лютого 2015 року засвідчено, що Mandarin of Georgia LTD у 2012 році було резидентом Грузії для податкових цілей (а.с. 59-61).

Вбачається, що доходи резидентів Грузії ПП ОСОБА_6, ACHI-2011 LTD, Mandarin of Georgia LTD у вигляді коштів, отриманих від позивача за надання послуг з міжнародних перевезень протягом 2012-2014 років в сумі 282899,22 грн., підлягали оподаткуванню лише на території Республіки Грузія.

З огляду на викладене вбачається, що позивач, враховуючи положення статті 8 Конвенції, звільнений від передбаченого пунктом 160.5 статті 160 Податкового кодексу України обов'язку стягувати та вносити до бюджету податок у розмірі 6 відсотків від виплаченої суми коштів за послуги з перевезення вантажів, наданих його контрагентами - резидентами Республіки Грузія.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що орган, який видав відповідні довідки та їх форма відповідають наведеним у пункті 103.5 статті 103 Податкового кодексу України та Конвенції вимогам.

В пункті 13.5 статті 13 Податкового кодексу України зазначено, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Довідка для цілей звільнення від оподаткування на підставі статті 103 Податкового кодексу України повинна бути легалізована у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Згідно статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Судом першої інстанції зазначено, що між Україною та Республікою Грузія 09 січня 1995 року підписано Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, який ратифіковано Законом України № 451/95-ВР від 22 листопада 1995 року, статтею 13 якого визначено, що документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, що засвідчені відповідним органом. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються дійсними, вважаються такими й на території другої Договірної Сторони.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що довідки, видані Податковою службою Грузії, якими засвідчено факт того, що контрагенти позивача у відповідних періодах були резидентами Грузії не потребують будь-якого додаткового посвідчення, у тому числі шляхом апостилювання.

Додатком до листа Міністерства юстиції України від 11 травня 2010 року №26-26/291 «Роз'яснення щодо застосування міжнародних договорів України про правову допомогу в частині, що стосується скасування вимоги легалізації офіційних документів, виданих компетентними органами Договірних Сторін» затверджено Перелік міжнародних договорів України про правову допомогу, відповідно до яких усі офіційні документи, видані компетентними органами однієї Договірної Сторони, приймаються без будь-якого додаткового засвідчення на території іншої Договірної Сторони, до якого, у тому числі, включено Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 року.

Відповідна позиція щодо відсутності необхідності будь-якого додаткового засвідчення, зокрема легалізації у консульській установі чи завірення апостилем довідок про статус податкового резидента, що видані уповноваженими органами країни, з якою Україна уклала договір про надання правової допомоги, відображена також у листі ДПС України від 03 січня 2012 року №38/6/12-0016.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 16974,00 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року №0000662230 є протиправним та підлягає скасуванню.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність свої дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2016 року залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.