Ухвала суду № 64624539, 08.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року справа №805/4688/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №805/4688/16-а (головуючий І інстанції Козаченко А.В.) за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» про визнання бездіяльність незаконної, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» про визнання протиправною бездіяльність щодо не включення до переліку вкладників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобовязання включити до переліку вкладників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобовязання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України. Суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що справи де мають місце іншим відносини, які саме стосуються включення до реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом і у даному випадку уповноважена особа Фонду, формуючи відповідний реєстр та передаючи його до Фонду, виконує процедурні, публічні функції держави, що стосуються гарантованої державною суми банківського вкладу, яка відшкодовуватиметься незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна) за рахунок наявних у державного органу Фонду коштів. Позивач також вважає, що в даному випадку у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до Фонду, а від так даний спір, щодо включення до реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фонду підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-037-000248321 в національній валюті

На підставі постанови Правління НБУ №14/БТ від 23.05.2016 року «Про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23.05.2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», за яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду ОСОБА_4

Відповідно до прийнятого виконавчою дирекцією Фонду рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку» виплати гарантованого відшкодування вкладникам банку розпочались з 15 липня 2016 року.

Частиною третьої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343) визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121) цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційній і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452) ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, зокрема, про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що системний аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Такий правовий висновок викладено в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах від 15 червня 2016 року та в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що даний спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у відкритті провадження у даній справі, оскільки заявлений позов належить розглядати в порядку господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у відкриття провадження, оскільки на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Великої Британії" Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Крім цього, порушення права особи на доступ до суду є в разі незаконного повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження, залишення позовної заяви без розгляду.

В даному випадку, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що цей спір повинен розглядатися в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 160 ,167, 184, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №805/4688/16-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №805/4688/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_2