Ухвала суду № 64624494, 01.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Київ К/800/36813/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівКравцова О.В. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Софіт-Люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених коштів за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Київська митниця) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ТОВ "Софіт-Люкс" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених коштів.

Просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05 вересня 2013 року №100250000/2013/600658/2, а також стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму коштів у загальному розмірі 37 514,94 грн., в тому числі 32 746,09 грн. - податку на додану вартість, 4 768,85 грн. - ввізного мита.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою апеляційну скаргу ТОВ "Софіт-Люкс" задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року скасовано.

Адміністративний позов ТОВ "Софіт-Люкс" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості від 05 вересня 2013 року №100250000/2013/600658/2.

У задоволенні решти позову ТОВ "Софіт-Люкс" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Київська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03 січня 2013 року між позивачем та компанією "ДжиИ Хангари Кфт" (Угорщина) укладено міжнародну дистриб'юторську угоду № EASTERN EUROPE0061352012., пунктом 1 якої передбачено, що продавець (Компанія "ДжиИ Хангари Кфт" (Угорщина)) продає, а дистриб'ютор (ТОВ "Софіт-Люкс") купує світлотехнічну продукцію GE, асортимент і кількість якої вказуються в рахунках-фактурах (інвойсах) і специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного договору, позивачем подавалась митна декларація, якою задекларовано імпорт ламп газорозрядних люмінесцентних з термокатодом, двоцокольних (напругою до 250 В), побутових (не для вибухонебезпечних середовищ): F18W/T8/54/GE/SL/1-25 - 38 000 шт., F36W/T8/54/GE/SL/1-25 - 38 000 шт. Країна виробництва імпортованого товару - Китай, торговельна марка - GE, виробник - "FOSHAN ELECTRICAL & LIGHTING CO., LTD".

Під час митного контролю, а саме при дослідженні митної декларації та доданих до неї документів у посадової особи митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для сумнівів були розбіжності в поданих декларантом документах, а саме:

- в коносаменті відсутні відомості про перевізника;

- в міжнародній дистриб'юторській угоді зазначено, що страхування вантажу здійснюється компанією за рахунок дистриб'ютора, однак в довідці про транспортні витрати зазначено, що вантаж не страхувався;

- в додатку 1 до угоди зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з дати поставки, натомість у інвойсі цей строк визначений як 90 днів;

- в підпункті 1 пункту В розділу І міжнародної дистриб'юторської угоди обумовлено, що дистриб'ютор купує на умовах FCA Nagykanizsa (Угорщина) світлотехнічну продукцію, асортимент та кількість якої визначена у рахунках-фактурах та специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту. Водночас, специфікація до митного оформлення не надавалась, поставка здійснювалась на умовах FOB Guangzhou, а в довідці про транспортні витрати вказано умови поставки FOB Huangpu.

На підставі статті 53 Митного кодексу України митний орган витребував у позивача додаткові документи, передбачені частиною третьою вказаної статті. Позивач на вимогу відповідача надав деякі із документів, які у нього витребувані.

Разом з тим, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів від 05 вересня 2013 року №100250000/2013/600658/2, яким було збільшено розмір митної вартості імпортованого позивачем товару, що призвело до збільшення розміру зборів за даною поставкою у загальному розмірі на 37 514,94 грн., в тому числі 32 746,09 грн. - податку на додану вартість, 4 768,85 грн. - ввізного мита.

Зі змісту цього рішення вбачається, що митним органом було відкориговано митну вартість задекларованих позивачем товарів за резервним (шостим) методом, що ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях.

У рішенні також зазначено про неможливість застосування методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару за ціною договору через наявність вищеописаних розбіжностей у наданих позивачем документах, а також через ненадання позивачем у повному обсязі витребуваних у нього додаткових документів. При цьому, зауважено, що попередні методи визначення митної вартості не застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари та через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Окрім того, зазначено, що процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, позивач оскаржив його до суду.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Софіт-Люкс" до митного органу подало усі документи, які необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту, а відповідач не надав таких доказів та не довів, що митна вартість товару, заявлена позивачем, нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, митний, орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно із частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу у митному оформленні товару за 1-им методом визначення митної вартості товару, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Окрім того, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак, всупереч вказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати, чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія апеляційного суду обґрунтовано зазначила, що інформація стосовно перевізника, порядок та строки оплати придбаного товару й умови його поставки не являються відомостями, що визначають числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Подані позивачем документи, копії яких наявні у справі, дають можливість для однозначної ідентифікації оцінюваного товару, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 30 020 дол. США, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Отже, Київська митниця як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довела обґрунтованість свого рішення щодо застосування під час визначення митної вартості товару, ввезеного ТОВ "Софіт-Люкс" на митну територію України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно визнав неправомірним оскаржуване рішення Київської митниці щодо визначення митної вартості ввезеного ТОВ "Софіт-Люкс" на митну територію України товару.

Крім того, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що апеляційний суд також дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позову у цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, встановлена судом неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої Митного кодексу України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги правильність його висновку не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених коштів - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Кравцов О.В.

Стрелець Т.Г.