Постанова № 64622701, 31.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 925/1984/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від ТОВ „Блу Оіл Компані": Надєєва О.О. - довіреність б/н від 05.01.2017

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року

у справі № 925/1984/15 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою ОСОБА_3

про поновлення на роботі та стягнення заборгованості із заробітної плати

у справі 925/1984/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Центр-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Блу Оіл Компані"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у справі № 925/1984/15 у задоволенні заяви ОСОБА_3 від 18.03.2016 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_3 задовольнити повністю, а саме: скасувати наказ ТОВ „Блу Оіл Компані" від 27.11.2015 року № 20-к про звільнення з посади директора ОСОБА_3 з 27.11.2015 року; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ „Блу Оіл Компані"; стягнути з ТОВ „Блу Оіл Компані" на користь ОСОБА_3 124 904,99 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року колегією суддів у складі головуючого судді Доманської М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Остапенка О.М. апеляційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено її для розгляду на 19.12.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату від 19.12.2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Доманської М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи, в результаті якого апеляційну скаргу ОСОБА_3 у справі № 925/1984/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.12.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016 року для розгляду справи № 925/1984/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою суду від 27.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у справі № 925/1984/15 прийнято до провадження.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли письмові пояснення по справі, а від представника боржника - заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 27.12.2016 року суддею Верховцем А.А. заявлено самовідвід у справі № 925/1984/15, який мотивовано тим, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року у даній справі, прийняту за його участю, було скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2016 року, а відтак він не може брати участі в розгляді даної справи і підлягає відводу (самовідводу).

Ухвалою суду від 27.12.2016 року заяву судді Верховця А.А. про самовідвід у справі № 925/1984/15 задоволено.

Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 29.12.2016 року для розгляду справи № 925/1984/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Андрієнко В.В., Іоннікова А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням суддів Андрієнка В.В. та Іоннікової І.А. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.01.2017 року для розгляду справи № 925/1984/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 19.01.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_3 у справі № 925/1984/15 прийнято до провадження.

Іншою ухвалою суду від 19.01.2017 року відкладено розгляд справи на 31.01.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник ТОВ „Блу Оіл Компані" проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року - без змін.

Представник скаржника в судове засідання 31.01.2017 року не з'явився, проте в письмових поясненнях по справі від 16.12.2016 року просив розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

31.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 слід відмовити, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа № 925/1984/15 про банкрутство ТОВ „Блу Оіл Компані", яка порушена ухвалою суду від 19.01.2016 року за заявою ТОВ „Ресурс Центр-М", у зв'язку з неспроможністю боржника сплатити наявну кредиторську заборгованість.

18.03.2016 року ОСОБА_3 в межах даної справи про банкрутство подано заяву, згідно якої останній просить суд скасувати наказ ТОВ „Блу Оіл Компані" від 27.11.2015 року № 20-к про звільнення його з 27.11.2015 року з посади директора; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ „Блу Оіл Компані"; стягнути з ТОВ „Блу Оіл Компані" на користь ОСОБА_3 124 904,99 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_3 посилається на його незаконне звільнення, невиплату заборгованості із заробітної плати у день звільнення та не видачею трудової книжки.

За твердженням скаржника, про своє звільнення він випадково дізнався з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого керівником та підписантом боржника з 27.11.2015 року є ОСОБА_4.

Крім того, заявник вказує, що його звільнено з посади директора без будь-якого повідомлення та належних підстав, без вручення наказу про звільнення, не видано трудову книжку, не запрошено на загальні збори учасників боржника а також не проведено розрахунок по виплаті заробітної плати, який станом на 26.11.2015 року становить 124 904,99 грн.

Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, боржником зазначено, що повідомити заявника про проведення загальних зборів та вручити йому наказ про звільнення не виявилось можливим через постійну відсутність ОСОБА_3 на робочому місці, що підтверджується актами від 26.10.2015 року, 27.10.2015 року, 29.10.2015 року, 27.11.2015 року, 30.11.2015 року, 02.12.2015 року.

Щодо стягнення заробітної плати, то за твердженням боржника виплата вихідної допомоги є похідною від звільнення, а вказана скаржником сума заборгованості із заробітної плати у сумі 124 904,99 грн. та подані на її підтвердження довідка та розрахункові листки (за його власним підписом) не відповідають фактичним даним.

За наслідками розгляду поданої ОСОБА_3 заяви, ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у її задоволенні відмовлено повністю у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Скаржник з даним рішенням не погоджується та в апеляційній скарзі, зазначає, що оскаржувана ним ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення поданої ОСОБА_3 заяви.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Блу Оіл Компані" у особі голови зборів Тьяллінг Майндерт Постма, що діє на підставі статуту та рішення, оформленого протоколом загальних зборів № 8 від 22.08.2014 року, та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір (контракт) №1 від 22.08.2014 року на період з 22.08.2014 по 22.08.2015 (п.9.1).

На підставі заяви ОСОБА_3 №18-к від 22.08.2014 року та протоколу загальних зборів №8 від 22.08.2014 року було видано наказ за підписом директора ОСОБА_3 про те, що він приступає до виконання обов'язків директора.

Згідно з випискою по рахунку боржника за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року боржником здійснювалась фінансова діяльність до липня 2015 року, в тому числі 15.07.2015 року здійснені платежі на зарплатні карти ТОВ „Блу Оіл Компані" згідно з відомістю № 45 від 15.07.2015 року.

Відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень-грудень 2014 року, січень-листопад 2015 року вбачається, що у червні 2015 року проведено розрахунок з 10-ти працівниками боржника згідно із п.1 ст.40 КЗпП України.

Загальними зборами боржника 10.06.2015 року (протокол №10) прийнято рішення припинити господарську діяльність боржника з 10.06.2015 року з його подальшою реорганізацією чи ліквідацією в залежності від прийнятих в подальшому рішень та рішення звільнити всіх працівників боржника з 10.06.2015 року відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України з виплатою належних грошових сум з наявних грошових коштів боржника.

Надалі, загальними зборами учасників боржника від 27.11.2015 року (протокол №9) прийнято рішення про звільнення з посади директора боржника ОСОБА_3 та призначення на цю посаду ОСОБА_4, у зв'язку з чим директором ОСОБА_4 видано наказ №20-к від 27.11.2015 року про звільнення ОСОБА_5 з посади директора на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України відповідно до протоколу загальних зборів учасників боржника № 9 від 27.11.2015 року.

При цьому, представниками ТОВ „Кищенці" складено акти від 26, 27 та 29 жовтня 2015 року про неможливість вручення ОСОБА_3 запрошення на загальні збори учасників боржника у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням боржника (АДРЕСА_1).

Крім того, директором ОСОБА_4 та двома представниками ТОВ „Кищенці" складено акти від 27 і 30 листопада та 2 грудня 2015 року про неможливість вручення ОСОБА_3 наказу про його звільнення у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням боржника, відсутністю будь-кого з працівників, та відсутністю відомостей про місцепроживання ОСОБА_3

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 17.12.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Жашківського районного суду Черкаської області у справі №693/1575/15-ц із заявою про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Надалі, 25.01.2016 року ОСОБА_3 отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно боржника з відомостями про зміну його керівника (ОСОБА_4 з 27.11.2015 року).

Тальнівська ОДПІ 16.01.2016 року на запит ТОВ „Блу Оіл Компані", надала копії звітності за 2014-2015 роки, а 12.02.2016 року боржником отримано виписку про рух коштів боржника за 2015 рік по особовому рахунку №26001709290023 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль".

При цьому, 29.02.2016 року господарським судом Черкаської області у справі № 925/165/16 винесено ухвалу про відмову у порушені провадження за позовною заявою ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, а 11.03.2016 року Жашківським районним судом Черкаської області винесено ухвалу у справі №693/1575/15-ц 2/693/155/15 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Блу Оіл Компані" про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати.

Крім того, 02.04.2016 року до ЄРДР внесено повідомлення про відкриття кримінального провадження №12016250210000073 щодо підробки документів ОСОБА_3, спрямованих на протиправне позбавлення майна боржника, а обставини не передачі ОСОБА_3 документів і майна боржника (ТОВ „Блу Оіл Компані") ОСОБА_4 наголошено представником боржника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.41 Кодексу Законів про працю України крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_3 є посадовою особою боржника, трудові відносини між боржником і ОСОБА_3 на момент його звільнення (27.11.2015 року) тривали (незважаючи на закінчення терміну дії Контракту 22.08.2015 року), будь-яких особливих умов для застосування п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України останній не містить, тому на думку колегії суддів, ОСОБА_3 звільнено на законних підставах, а відтак у задоволенні вимоги про поновлення ОСОБА_3 на роботі (а саме на посаді директора ТОВ „Блу Оіл Компані") слід відмовити, як про то вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3 про те, що його звільнено без запрошення та належного повідомлення про час і місце проведення загальних зборів учасників боржника, оскільки, по-перше, обов'язок такого запрошення (повідомлення) не передбачено законом як передумова застосування п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, та по-друге, той факт, що ОСОБА_3 не перебував за місцезнаходженням боржника, ним самим не заперечується та підтверджується актами від 26, 27 та 29 жовтня 2015 року, складеними представниками ТОВ „Кищенці".

Апеляційний суд також враховує ті обставини, що факт оренди приміщень боржником у ТОВ „Кищенці" підтверджується банківською випискою про рух коштів та що ТОВ „Кищенці" є учасником боржника, отже останній мав повноваження попередити про проведення загальних зборів та відповідно скласти вищевказані акти.

Доводи апелянта про те, що невручення наказу про його звільнення у день звільнення є підставою для поновлення його на роботі, судом також правомірно не взято до уваги, оскільки такий обов'язок не передбачено законом як передумова застосування п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.

До того ж, судова колегія враховує, що ОСОБА_3 не надав жодного доказу на підтвердження того, що боржник мав інформацію про адресу його місця проживання, та бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 не перебував за місцезнаходженням боржника, що підтверджується актами 26, 27 та 29 жовтня 2015 року та останнім не заперечується.

Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_3 і з тих мотивів, що він посилається на обставини, з якими власник не пов'язував його звільнення.

Щодо вимоги про стягнення з боржника 124 904,99 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати, на думку колегії судді, у її задоволенні слід відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок заявленої суми, а також відсутні документи первинного бухгалтерського обліку на підставі яких нарахована заробітна плата та оскільки відсутні документи про фактично здійснені ОСОБА_3 виплати. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду, на підставі яких суд міг би перевірити правильність вказаної ОСОБА_3 заробітної плати, тобто заявлений розмір не доведено належними і допустимими доказами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, заявник обґрунтовує цю суму посиланням на розрахункові листки за серпень 2014 - листопад 2015 років, однак, останні не приймаються колегією суддів, оскільки, відомостей про те, яким чином нараховані зазначені в них суми, як ці суми співвідносяться із Контрактом та відпрацьованим часом - ні матеріали справи, ні пояснення ОСОБА_3 не містять.

Відповідно до ч.3 і 8 ст.8, ч.1, 2 і 4 ст.11 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів;

- керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів;

- на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства;

- форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно п. 1.6. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722: форми державних статистичних спостережень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації; до первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників належать: табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.1, 3.4 Контракту: керівник виконує функції і несе обов'язки, які законодавством і іншими актами, що поширюються на підприємство, закріплені за керівником адміністрацією, дирекцією, іншим виконавчим керівним органом, якщо з вказаних актів, Статуту Підприємства і умов цього контракту не випливає інше; керівник незалежно розв'язує всі питання діяльності підприємства, за винятком питань, що за Статутом підприємства належать до відання органу управління чи трудового колективу підприємства (з урахуванням питань, що передані органом управління до компетенції керівника); керівникові належать повноваження і права, які нормативними і іншими актами, що поширюються на підприємство, закріплені за керівником адміністрацією, дирекцією, іншим виконавчим керівним органом, якщо зі згаданих актів Статуту підприємства і умов цього контракту не випливає інше.

Згідно ст.ст. 57, 142 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно п.5.2. Контракту, керівник самостійно визначає свій трудовий розпорядок (тривалість робочого дня, час початку і час закінчення роботи, дні відпочинку тощо). Правила внутрішнього трудового розпорядку, що приймаються трудовим колективом, на нього не поширюються.

Таким чином, як вбачається із наявної у матеріалах справи звітності ОСОБА_3 виконував повноваження і керівника і бухгалтера підприємства, що відповідає формі організації бухгалтерського обліку, передбаченій абз.5 ч.4 ст.8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому, ОСОБА_3, як керівник підприємства, зобов'язаний був забезпечити ведення бухгалтерського обліку та збереження документів (а після його звільнення - передати новопризначеному керівнику).

Проте, ОСОБА_3 документи новому керівнику не були передані, також не надано суду правил внутрішнього трудового розпорядку, табелів обліку робочого часу, відомостей про виплату ОСОБА_3 заробітної плати.

Матеріали справи не містять виданих відповідно до п. 5.2 Контракту наказів ТОВ „Блу Оіл Компані" про визначення часу початку і закінчення роботи ОСОБА_3, як керівником. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду, а тому у ОСОБА_3 відсутні підстави для нарахування собі заробітної плати.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вся відповідальність за відсутність документів та правові наслідки у зв'язку з їх відсутністю покладаються на ОСОБА_3.

В матеріалах справи відсутні будь-які доказів обставин, на які посилається ОСОБА_3 щодо свого недопущення до орендованого приміщення, що майно боржника (документи, печатка, матеріальні цінності тощо) вибуло з його володіння не з його волі чи внаслідок протиправних дій інших осіб, не надано відповідних доказів і апеляційному суду, а відтак вказані доводи судом відхиляються.

Відповідно до пунктів 2.4, 6.1, 6.2 Контракту: керівник зобов'язується забезпечувати високоприбуткову діяльність підприємства з базовим рівнем рентабельності. На 2015 рік базовий рівень рентабельності визначається таким, що дорівнює 105 відсоткам. У випадку зміни нормативних положень або інших умов, що істотно впливають на порядок визначення рентабельності (якщо вони не зв'язані з якістю роботи Керівника), базовий рівень рентабельності може уточнюватися. Діяльність керівника зі збільшення прибутку підприємства не повинна здійснюватися на шкоду виконанню інших його функцій і обов'язків; за виконання обов'язків, що передбачені цим контрактом, керівникові виплачується грошова винагорода, яка містить у собі: щомісячні виплати (оклад) у розмірі 11 000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень 00 копійок); при недосягненні базового рівня рентабельності щомісячні виплати керівникові зменшуються на 100 грн. за кожен відсоток рентабельності, але не більше ніж на 500 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи розрахункових листках за серпень-грудень 2014 року, листопад 2015 року ОСОБА_3 показує нарахування заробітної плати у розмірі, що не відповідає умовам п. 6.1 Контракту, однак, будь-якого пояснення причин цьому матеріали справи не містять - відсутні докази досягнення/недосягнення базового рівня рентабельності, обліку робочого часу чи й інших обставин, якими були зумовлені вказані нарахування. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду.

Відомості про нараховану ОСОБА_3 заробітну плату та сплачений на неї ЄСВ (єдиний соціальний внесок до ПФУ) у наданих суду розрахункових листках і звітах про суми нарахованої заробітної плати/доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації/застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень-грудень 2014 року, січень-листопад 2015 року не співпадають починаючи із січня 2015 року, тобто з місяця, з якого перед ОСОБА_3 начебто починає виникати заборгованість по заробітній платі.

Зокрема, ОСОБА_3 за перший квартал 2015 року у розрахункових листках показує нарахування заробітної плати (32222,95+11129,11+11170,52) разом 54 522,58 грн.; по Звітах по ЄСВ показує нарахування заробітної плати (2460+2460+2460) разом 7 380 грн.; у звіті форми 1ДФ показує нарахування заробітної плати (7380+2712,89) разом 10 092,89 грн., які при цьому повністю виплачено (тобто за офіційною звітністю заборгованість перед ОСОБА_3 відсутня).

Розрахункові листки складені безпосередньо ОСОБА_3 і як керівником боржника і як його бухгалтером, тобто зацікавленою особою. Крім того, вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку і не передбачені законодавством як доказ цих обставин.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не приймає як доказ і довідку від 26.11.2015 року № 30 у зв'язку з відсутністю відстав для її складення у переддень звільнення. Крім того, вказана довідка посвідчена печаткою боржника, яку ОСОБА_3 не передав боржнику.

Згідно приписів ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, однак, така вимога суду ОСОБА_3 не заявлена, її розрахунок відсутній.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 „Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, однак, ОСОБА_3, як керівник боржника, не забезпечив зберігання і видачу собі власної трудової книжки.

В той же час, приписами ст. 115 КЗпП України на підприємство покладено обов'язок двічі на місяць здійснювати виплату заробітної плати, отже, саме ОСОБА_3, як керівник підприємства, зобов'язаний був забезпечити виплату собі заробітної плати як на протязі усього часу роботи так і у день звільнення.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у даній справі є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105,106 ГПК України, Кодексом законів про працю України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у справі № 925/1984/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.11.2016 року у справі № 925/1984/15 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу № 925/1984/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська