Постанова № 64622658, 06.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2017 р. Справа№ 910/20455/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Добровольський Я.В., довіреність №б/н від 03.02.2017;

від відповідача - Зубюк О.А., довіреність №001/16 від 08.12.2016,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року про забезпечення позову у справі №910/20455/16 (суддя Ковтун С.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" до публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 491 728,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 491 728,18 грн., з яких: 477 927,22 грн. боргу, 12 583,23 грн. пені, 1 217,73 грн. 3% річних.

Згодом, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах суми боргу, які знаходяться на існуючих поточних рахунках відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року у справі №910/20455/16 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку 26006300002681 у ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854, та на інших рахунках публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в сумі 477972 грн. 22 коп.

Ухвала мотивована тим, що такі заходи запобігатимуть утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою про забезпечення позову, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року у справі №910/20455/16 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що місцевим господарським судом не встановлено та не наведено наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

В засіданні апеляційного суду 06.02.2017 року представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України,, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Умовою застосування заходів забезпечення позову законодавцем в статті 66 Господарського процесуального кодексу України визначено утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення містяться у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. №01-8/2776.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначалося вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що відповідач намагається зарахувати 477 927,22 грн. в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" перед ним за іншими договорами.

Крім цього, позивач зазначав про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором та не виконує вимог позивача щодо повернення йому коштів у заявленому до стягнення розмірі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та задовольнив його заяву про забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, умовою застосування заходів забезпечення позову відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України є утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено жодної обставини, існування якої утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.

При цьому, слід зазначити, що пропозиція відповідача провести з позивачем зарахування зустрічних вимог не може свідчити про те, що грошові кошти, наявні на рахунках публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитись станом на час виконання рішення суду.

Так, при зарахуванні зустрічних однорідних вимог кошти, наявні на рахунках у відповідача, не зменшуються та не зникають, а тому забезпечення позову з цієї підстави є необґрунтованим.

Крім цього, відповідачем повідомлено апеляційному суду про те, що у зв'язку з відмовою позивача провести зарахування сплачених ним коштів в рахунок сплати заборгованості за іншими договорами (за якими у позивача рахується заборгованість перед відповідачем), публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" 27 267,38 грн. 3% річних, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за договором №1-1/В від 05.01.2015.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2016 у справі №904/11514/16 позов задоволено повністю.

Таким чином, як вказує відповідач, частина коштів, що була присуджена вказаним рішенням до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс", входить до тієї суми, яку публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" пропонувало зарахувати.

Щодо посилань позивача в заяві про вжиття заходів забезпечення позову на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків за договором, слід зазначити, що неповернення відповідачем суми попередньої оплати жодним чином не впливає на неможливість виконання рішення суду та не свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про існування обставин, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки застосування у даному випадку місцевим господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 477 927,22 грн., є неправомірним.

Отже, ухвала господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року у справі №910/20455/16 підлягає скасуванню.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року у справі №910/20455/16 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року у справі №910/20455/16 скасувати.

3. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" (м. Дніпро, вул. Саксаганського, 60, код 35202765) на користь публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 36716128) 1378 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали оскарження ухвали у справі №910/20455/16 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко