Рішення № 64621692, 16.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/17158/16

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД"

про стягнення заборгованості.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Макусь Н.П., за довіреністю;

від відповідача: Киринчук В.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2016 було порушено провадження у справі № 910/17158/16, розгляд справи призначено на 12.10.2016.

04.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/17158/16.

11.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

12.10.2016 представник позивача у судове засідання з'явився та подав заяву про припинення провадження у справі у частині основного боргу в сумі 7 081,99 грн, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.09.2016 позивач виконав.

Представник відповідача 12.10.2016 у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/17158/16 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 12.10.2016 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовив, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи не з'явлення в судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 16.11.2016.

У судове засідання 16.11.2016 представник позивача з'явився, надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням поданих раніше заяв.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.2016 з'явився та надав свої пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2015 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма «МЖКБУД» (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 697-в (далі - Договір), предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку № 157 по вул. Горького, у м. Києві, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться до 30 числа поточного місяця.

Позивач, при поданні позову зазначав суду про те, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу, відповідач порушив умови Договору в частині оплати коштів за спожиті комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, яка за період з 01.05.2015 по 01.09.2016 складає 14 163,97 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В ході розгляду спору, судом було встановлено, що відповідач поетапно сплатив заборгованість за Договором в загальному розмірі 14 163,95 грн, а саме:

- 23.09.2016 відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість за спожиті за Договором комунальні-послуги кошти в сумі 2 000,00 грн;

- 06.10.2016 відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість за спожиті за Договором комунальні-послуги кошти в сумі 5 081,99 грн;

- 26.10.2016 відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість за спожиті за Договором комунальні-послуги кошти в сумі 7 081,96 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по його особовому рахунку є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи на підтвердження факту сплати відповідачем, після порушення провадження у даній справі, коштів за Договором в загальному розмірі 14 163,95 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі № 910/17158/16 в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 14 163,95 грн підлягає припиненню у зв'язку із тим, що між сторонами не залишилось не врегульованих питань в цій частині спору.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за Договором, в загальному розмірі 0,02 грн підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1 355,66 грн та 3% річних в розмірі 585,57 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. (п. 1.2, 1.3, 1.4 Постанови).

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи наявність факту порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Проте, при перевірці розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, доданого позивачем до позовної заяви, судом було встановлено, що позивачем були невірно визначені розміри вказаних показників, оскільки, не були враховані часткові проплати відповідача у певні періоди.

Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 3% річних в сумі 54,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 209,57 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки предмет спору фактично існував на момент порушення провадження у справі з вини відповідача, зворотного відповідачем суду не доведено, судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими підлягає припиненню, підлягає покладенню на відповідача в повному обсязі на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України.

В іншій частині позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, як це передбачено ч. 1 ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4, 49, 80, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/17158/16 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26-А; ідентифікаційний код: 13667585) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (0093, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 17-б; ідентифікаційний код: 32375554) заборгованості в розмірі 14 163 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят три) грн 95 коп. припинити

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26-А; ідентифікаційний код: 13667585) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (0093, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 17-б; ідентифікаційний код: 32375554) заборгованість в розмірі 0 (нуль) грн 02 коп., інфляційні втрати в сумі 209 (двісті дев'ять) грн 57 коп., 3% річних в розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн 45 коп.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26-А; ідентифікаційний код: 13667585) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (0093, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 17-б; ідентифікаційний код: 32375554) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн 49 коп.

Повне рішення складено 25.11.2016.

Суддя О.В. Нечай