Рішення № 64621685, 08.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/5/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017 Справа № 908/138/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Естрелла-Україна (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к. 4)

до відповідача приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

про стягнення 301 141, 20 грн.

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 26.01.2017р.;

від відповідача: не зявився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 24.01.2017р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю Естрелла-Україна з позовною заявою до приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія про стягнення за договором поставки №10 від 07.06.2016р. заборгованості у розмірі 301141,20 грн., з яких: 288000,00 грн. основна заборгованість, 9953,14 грн. пеня, 1066,39 грн. 3% та 2121,67 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення зобовязань за договором поставки №10 від 07.06.2016р. відповідач не оплатив поставлений йому товар на загальну суму 288000,00 грн., яку позивач просить стягнути. Також позивач просить стягнути нараховані на суму боргу пеню за період з 28.11.2016р. по 18.01.2017р. в сумі 9953,14 грн., 3% річних за період з 28.11.2016р. по 18.01.2017р. в сумі 1066,39 грн. та інфляційні втрати за період з 28.11.2016р. по 31.122016р. в сумі 2121,67 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 625, 664 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Ухвалою суду від 25.01.2017р. порушено провадження у справі №908/138/17, присвоєно справі номер провадження 28/5/17, судове засідання призначене на 08.02.2017р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що розгляд справи можливий за наявними у справі матеріалами без присутності представника відповідача.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 08.02.2017р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2017р. та надав заяву, відповідно до якої зазначив, що у розрахунку пені за видатковою накладною №118 від 06.10.2016р. на суму 90000,00 грн. помилково зазначено період нарахування з 06.12.2016р. по 27.12.2016р. Вірним періодом нарахування за вказаною накладною представник позивач просить вважати з 06.12.2016р. по 18.01.2017р. Дата 27.12.2016 р. зазначена помилково.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.01.2017р.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2016р. товариством з обмеженою відповідальністю Естрелла-Україна (постачальник, позивач у справі) та приватним акціонерним товариством Агропромислова компанія (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №10, відповідно до якого постачальник зобовязується поставляти покупцеві кормові добавки, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються у накладних, що є невідємними частинами цього договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

Згідно з п. 1.2 договору сторони дійшли згоди, що дія цього договору поширюється на будь-яку поставку здійснену постачальником та прийняту покупцем в період дії цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW «Франко завод», що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7, або на умові згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010.

За умовами п. 2.2 договору за згоди постачальника, поставка також може здійснюватися на умові FCA «франко-перевізник» згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010, шляхом передачі товару перевізнику курєрський службі доставки чи транспортній організації для вручення товару покупцю.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами товару визначаються у накладних, що є невідємними частинами цього договору (п 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що зобовязання сторін з поставки товару виникають на підставі погодженого постачальником письмового замовлення покупця, що подається не пізніше ніж за 3 (три) дні до планової дати поставки. У випадку недодержання зазначеного строку подання, замовлення приймається на розсуд постачальника.

Прийняття партії товару безумовно свідчить про те, що він був замовлений покупцем та звільняє постачальника від обовязку доказування факту існування замовлення (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору до підписання товаросупровідних документів покупець зобовязаний перевірити дотримання постачальником умов цього договору та замовлення покупця щодо кількості, асортименту, ціни товару, неушкодженості упаковки, належності маркування та наявності товаросупровідних документів. Підписання накладних свідчить про те, що постачальник належним чином виконав умови договору та замовлення щодо кількості, асортименту, ціни, упаковки, маркування та передачі товаросупровідних документів.

Згідно з п. 6.1 договору ціни на товар, що поставляється за цим договором, вказуються у власних прайс-листах постачальника, які надсилаються покупцю на його вимогу у письмовій формі, чи шляхом факсимільного звязку або електронною поштою, а також у рахунках постачальника та узгоджуються сторонами шляхом підписання товарно-транспортної накладної (видаткової накладної) представниками сторін та скріплення печаткою кожної зі сторін (за наявності печатки або штампу). При цьому наявність печатки або за домовленістю відбитків штампу на приймально-здавальному документі, підписаному будь-яким з працівників сторін, або підпис довіреної на отримання товару особи свідчать про безумовне прийняття товару за зазначеними цінами.

Сума договору визначається як сума вартості усього товару поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії цього договору за усіма накладними (п. 6.2 договору).

За умовами п. 7.1 договору покупець зобовязаний здійснити оплату вартості поставленого товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 8.5 договору за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення, у розмірі подвійної ставки НБУ.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір вступає в дію з дати підписання та діє до 31 грудня 2017 року. Продовження даного договору здійснюється в наступному порядку: якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення поточного календарного року жодна з сторін письмово не заявила про небажання продовжити договір, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання договору поставки №10 від 07.06.2016р. позивач за період з вересня-жовтня 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 288000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №108 від 27.09.2016р. на суму 108000,00 грн., №118 від 06.10.2016р. на суму 90000,00 грн., №122 від 12.10.2016р. на суму 90000,00 грн., які підписані з боку відповідача без зауважень та містять його печатку.

Відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 288000,00 грн.

Посилаючись на те, що товар на суму 288000,00 грн. не оплачений, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 288000,00 грн. основного боргу, 9953,14 грн. пені, 1066,39 грн. 3% річних та 2121,67 грн. інфляційних втрат.

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 4.2 договору та п. 3 специфікацій відповідач не здійснив повну оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару по видатковим накладним, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів належного виконання зобовязань за договором або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 288000,00 грн., яка і до цього часу не сплачена, законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 8.5 договору позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9953,14 грн. за період з 28.11.2016р. по 18.01.2017р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення, у розмірі подвійної ставки НБУ.

Строку нарахування пені в договорі не визначено, тому пеня може бути розрахована тільки за 6 місяців з дня виникнення прострочення відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені з урахуванням заяви представника позивача від 08.02.2017р. є вірним та виконаний з дотриманням умов договору та норм законодавства, а тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 9953,14 грн. судом задовольняється.

Також позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних за період з 28.11.2016р. по 18.01.2017р. в розмірі 1066,39 грн.

Розрахунок 3% річних є вірним та виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1066,39 грн. судом задовольняється.

Крім того позивач просить стягнути нараховані на суму боргу інфляційні втрати в сумі 2121,67 грн. за період з 28 листопада 2016року по 31 грудня 2016 року.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат за видатковою накладною №108 від 27.09.2016р. на суму 108000,00 грн. позивачем здійснено вірно.

Щодо розрахунку інфляційних втрат за видатковими накладними №118 від 06.10.2016р. та №112 від 12.10.2016р., то позивач здійснив його без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем за певний календарний період прострочення, що є меншим одного місяця, по днях, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

У звязку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат і інфляційні втрати складають 972,00 грн. В цій сумі вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню. В стягнення інфляційних втрат в сумі 1149,67 грн. (2121,67 грн. 972,00 грн. = 1149,67 грн.) суд відмовляє, оскільки їх нарахування суперечить нормам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб станом на 01.01.2017р. встановлений у розмірі 1600,00 гривень.

Позивачем заявлено до стягнення всього 301141,20 грн., з них задоволено судом 299991,53 грн. Судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог складає 4517,12 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 299991,53 грн./301141,20 грн. х 4517,12 грн. = 4499,87 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Героїв України (Кірова), буд. 175, ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Естрелла-Україна (01015, місто Київ, вул. Лейпцизька, будинок 2/37, к. 4, ідентифікаційний код 40425405) основний борг в розмірі 288000,00 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч грн. 00 коп.), пеню в розмірі 9953,14 грн. (девять тисяч девятсот пятдесят три грн. 14 коп.), 3% річних в розмірі 1066,39 грн. (одна тисяча шістдесят шість грн. 39 коп.), інфляційні втрати в розмірі 972,00 грн. (девятсот сімдесят дві грн. 00 коп.) та витрати на оплату судового збору в розмірі 4499,87 грн. (чотири тисячі чотириста девяносто девять грн. 87 коп.). Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 лютого 2017р.

Суддя О.В. Федорова