Постанова № 64620284, 30.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2017 р. № 820/6598/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Новикова В.А.,

представника відповідача - Мельник Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного військового комісаріату до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Харківський обласний військовий комісаріат, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо пред'явлення вимоги від 26.10.2016 ВП № 51855222/В-10;

- скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.10.2016 ВП № 51855222/В-10, та зобов'язати вчинити дії, щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 51855222.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/834/16, якою, зокрема, зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14.01.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги. Натомість державним виконавцем складено вимогу про виконання згаданого судового рішення шляхом складення висновку, який відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, а саме додатку 13. Вказане слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у судовому засіданні позов не визнав.

У письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.54-56) зазначив, що у спірних правовідносинах державний виконавець діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження", оскільки судове рішення відносно ОСОБА_3 виконане не у повному обсязі, з огляду на що, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження. Так, до відповідача надійшов висновок, який направлено до Департаменту фінансів МОУ для прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги. Проте, вказаний висновок не відповідає вимогам наказу Міністерство оборони України № 530 від 14.08.2014 ( додатку 13), оскільки не містить в собі абзацу наступного змісту: "Командування вважає, що ОСОБА_3 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі ___- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності". Зважаючи на викладене, державним виконавцем, в силу положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" винесено вимогу від 26.10.2016 ВП № 51855222/В-10 про виконання рішення суду шляхом складення висновку про призначення та виплату належної допомоги за формою, передбаченою наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_3, у судове засідання не прибув. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та зазначив, що заперечує проти позову, вважає вимогу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.10.2016 року ВП№51855222/В-10 законною та обґрунтованою, а тому, просив у задоволенні позову відмовити. (а.с.69-71).

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2016 по справі №820/834/16, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов при значення і виплат одноразової грошової допомоги...".

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14.01.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 7-12).

Згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що вказана постанова 12.04.2016 року набрала законної сили та видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 09.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 51855222 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/834/16 ( а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, що Харківський обласний військовий комісаріат листом від 30.09.2016 року за вих. № 523/10 повідомив відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що ним 15.09.2016 року отримано вказану постанову та вказав, що постанова суду по справі № 820/834/16 виконана ще 14.04.2016 року, на підтвердження чого надано копію висновку ХОВК від 14.04.2016 року (а.с.17).

Судом встановлено, що висновок від 14.04.2016 року № 134/ОГД відносно ОСОБА_3 разом з необхідним пакетом документів, ХОВК направлено до Департаменту фінансів МОУ для прийняття рішення про виплату грошової допомоги або, відповідно, відмови (а.с. 13).

Водночас, Департамент фінансів МОУ, за результатами розгляду вказаних документів, листом від 09.11.2016 року за вих. № 248/3/6/4273 повернув останні для доопрацювання, у зв'язку з тим, що позивач був звільнений з Прикордонних військ КДБ СССР, а також зазначено, що ХОВК не надано документів, які б свідчили про обставини отримання ОСОБА_3 поранення(а.с.20). Вказане рішення доведено ХОВК до ОСОБА_3 листом від 07.06.2016 року за № 1189/ВСЗ (а.с. 14-15).

За таких обставин, Харківський обласний військовий комісаріат вважав, що рішення суду по справі № 820/834/16 виконано, отже, є підстави для закінчення виконавчого провадження № 51855222.

Поряд з цим, що в подальшому, стало підставою виникнення спірних правовідносин, державним виконавцем вказане виконавче провадження закінчено не було, натомість направлено вимогу від 26.10.2016 ВП № 51855222/В-10 про виконання рішення суду шляхом складення висновку про призначення та виплату належної допомоги за формою, передбаченою Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року ( а.с.18-19).

Позивач, вважаючи, що вказана вимога суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження", звернувся зі скаргою від 03.11.2016 № 615/ю до начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з проханням скасування вказаної вимоги, оскільки вважав, що рішення суду виконано в повному обсязі. У даній скарзі ХОВК також наголошував на хибність висновків державного виконавця, зазначивши, що додатком 13 до наказу МОУ № 530 від 14.08.2014 надано можливий варіант висновку, а не затверджено його форму (а.с.21-22).

У відповідь на скаргу, заявник отримав лист від 18.11.2016 року, в якому вказано про відсутність порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" з боку державного виконавця в рамках ВП № 51855222( а.с.23).

За таких обставин, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав у судовому порядку, оскільки вважав, що є підстави для закінчення виконавчого провадження за фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Водночас, державним виконавцем, на думку позивача, не дивлячись на вказану обставину, всупереч приписам Закону України "Про виконавче провадження", такі дії вчинено не було, натомість, складено спірну вимогу, якою, державний виконавець фактично самостійно визначив нормативний акт - Наказ Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, посилаючись на який, повинно бути виконано судове рішення, яке, у свою чергу, не містить в собі положень, щодо його виконання у вказаному порядку.

Крім того, позивач, додатково обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на роз'яснення Департаменту фінансів МОУ, які викладені в листі від 09.11.2016, стосовно того, що подання саме лише позитивних висновків про призначення одноразової грошової допомоги, суперечить Постанові КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги", якою передбачено варіативність висновку, як позитивного так і негативного, та призведе до звуження відповідних нормативних положень (а.с.20).

Суд вирішуючи спірні правовідносини виходить з наступного.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ст. 19 Конституція України).

Згідно з ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Так, в силу вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Так, п. 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, форма висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...", встановлена наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, а саме додатком 13 до нього.

Як визначено у викладеній нормі, висновок має містити абзац "Командування вважає, що _______ має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі ___- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".

Натомість, у наявній в матеріалах справи копії висновку від 14.04.2016 № 134ОГД йдеться лише про те, що командування надсилає на адресу розпорядника бюджетних коштів документи ОСОБА_3 для вирішення питання щодо прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або у відмові у виплаті.

Поряд з цим, відповідачем до суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання ОСОБА_3 вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Також, суд звертає увагу на хибність тверджень ХОВК, які викладені у висновку від 14.04.2016 року № 134 ОГД та полягали у тому, що, на його думку, ОСОБА_3 не надано документ на підтвердження обставин та причин поранення, що свідчить, на думку позивача, про відсутність підстав для нарахування йому одноразової грошової допомоги, оскільки, по-перше, таким документом є акт судово - медичного дослідження, який третьою особою надано та який міститься у переліку документів, доданих до висновку, по - друге, вказана обставина не відноситься до предмету розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією відповідача та представника третьої особи, що фактично, постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/834/16 ХОВК не виконана, оскільки поданий висновок від 14.04.2016 № 134ОГД є формальним листом та не містить всіх обов'язкових реквізитів, встановлених чинним законодавством та, в процесі розгляду даної справи, звертає увагу на норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон), який на час винесення спірної вимоги є таким, що набрав чинність, отже повинен застосовуватись у правовідносинах, з приводу яких подано позов.

Відповідно до п.9. ч.1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавців унормовані ч.3 вказаної статті.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.4 ст. 18 Закону, згідно яких, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, враховуючи, що розглядом справи доведено, що судове рішення по справі № 820/834/16 ХОВК не виконано, суд зазначає, що відсутні підстави, передбачені п.9. ч.1 ст. 39 Закону для закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу, державний виконавець, складаючи вимогу від 26.10.2016 ВП № 51855222/В-10, діяв у межах Закону.

Суд критично ставиться до позиції позивача з приводу того, що дотримання Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, яким встановлена форма висновку, суперечить приписам Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року, оскільки вказаний наказ видано саме у відповідності до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Крім того, доводи позивача щодо відсутності у постанові по справі № 820/834/16 посилань на дотримання вимог Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014, у процесі виконання даного рішення суду, не звільняє ХОВК від обов'язку, в силу ст. 19 Конституції України, діяти з урахуванням нормативних положень вказаного наказу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином обґрунтовано та в ході розгляду справи доведено правомірність дій щодо пред'явлення вимоги від 26.10.2016 ВП № 51855222/В-10 та відсутності, наразі, підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 51855222, а відтак, позовні вимоги Харківського обласного військового комісаріату є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160-163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного військового комісаріату до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 03 лютого 2017 року.

Суддя О.В. Панченко