Ухвала суду № 64619867, 09.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення подання без руху

09 лютого 2017 року № 810/642/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши подання Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

в с т а н о в и в:

09 лютого 2017 року о 12 год. 15 хв. до Київського окружного адміністративного суду надійшло подання Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст», в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання подання з'ясовує, зокрема, чи відповідає подання вимогам, встановленим ст.183-3 цього Кодексу, чи подано воно у строк, установлений законом, чи немає інших підстав для повернення подання, залишення його без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши подання контролюючого органу та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що дане подання не відповідає вимогам ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства, у зв'язку з наступним.

Абзацом 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 183-3Кодексу адміністративного судочинства України подання визначено як форму звернення до суду органу Державної фіскальної служби України при здійсненні ним передбачених законом повноважень.

Отже, подання як форма звернення до суду передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про судовий збір" не відносить подання до об'єктів, за які судовий збір не справляється, а органи Державної фіскальної служби України - до осіб, для яких встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Отже, подання органу Державної фіскальної служби України, передбачене статтею 183-3 КАС України, є об'єктом справляння судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 05.02.2016 № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".

Згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» №1801-VIII від 21.12.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Як вбачається з матеріалів подання, Головне управління ДФС у Київській області просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст».

Отже, за вимогу немайнового характеру про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Головному управлінню ДФС у Київській області необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Проте, заявником всупереч вимогам Закону України «Про судовий збір» не було надано доказів оплати судового збору за звернення з даним поданням до суду.

До подання Головним управлінням ДФС у Київській області додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення з даним поданням до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.

У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, податковий орган зазначив про те, що Головне управління ДФС у Київській області не є розпорядником грошових коштів, а тому на дату звернення з даним поданням до суду у заявника відсутні грошові кошти на сплату судового збору.

У вказаному клопотанні заявник зауважив про те, що необхідність отримання відповідних грошових коштів на оплату судового збору передбачає звернення ГУ ДФС у Київській області до Управління державної казначейської служби України за місцем знаходження, що в свою чергу, потребує додаткового часу.

Проте, суд зазначає, що обмежене фінансування органів державної влади не є підставою для надання таким установам пільги у вигляді звільнення/відстрочення/ розстрочення сплати судового збору при зверненні до суду.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Суд звертає увагу заявника на те, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для розстрочення його оплати.

Відповідно до ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (який був прийнятий Верховною Радою України 22.05.2015 №484-УІІІ), підписаною Міністром юстиції Павлом Петренком, необхідність прийняття цього Закону була обґрунтована тим, що внаслідок численних змін до Закону України "Про судовий збір" коло осіб, звільнених від сплати судового збору, наразі є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.

У зв'язку з цим в пояснювальній записці зазначено про необхідність у перегляді підходів у питаннях встановлення соціально та економічно обґрунтованих ставок судового збору для фізичних і юридичних осіб, порядку їх сплати та повернення, а також перегляду переліку об'єктів справляння сплати судового збору та суб'єктів, що звільненні від його сплати.

Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.

Саме на виконання цієї мети законопроектом, в подальшому прийнятому Верховною Радою України, було запропоновано виключення органів державної влади з числа суб'єктів що звільняються від сплати судового збору, що дисциплінуватиме їх у відносинах із судами та унеможливить зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.

Отже, прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-УІІІ було направлено на зміну підходу, який існував раніше, по сплаті судового збору при зверненні до суду, забезпечення принципу рівності всіх учасників судового процесу, запобігання та попередження зловживання державними органами своїми повноваженнями при зверненні до суду тощо.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" цього Закону Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виходить з того, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі (справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005 р.). У рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" та "Сук проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань.

Таким чином, звільнення державних органів від сплати судового збору при зверненні до суду (а також надання відстрочки чи розстрочки такої сплати) через посилання позивачів на обмежене фінансування, з урахуванням взятих на себе державою гарантій щодо надання органам, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, відповідних коштів, суперечить меті реформи, запровадженої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-УІІІ.

За таких обставин, суд вважає, що наведені у клопотанні підстави є недостатніми для його задоволення.

Суд звертає увагу, що для перерахування судового збору за подання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області визначено наступні реквізити: отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, код банку отримувача: 821018, рахунок отримувача: 31213206784001, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

У рядку "призначення платежу" платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова "судовий збір за позовом", ПІБ чи назва установи, організації позивача, "Київський окружний адміністративний суд", код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду: 35919304).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв та інших процесуальних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою: http:// adm.ko.court.gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Зазначена обставина вказує на невідповідність подання вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи абз.1 ч.4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити подання без руху з наданням заявнику часу для усунення зазначених недоліків.

Так, відповідно до ч.4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Вказані недоліки повинні бути усунені у строк до 09 год. 00 хв. 10 лютого 2016 року.

Зважаючи на те, що статтею 183-3Кодексу адміністративного судочинства України передбачені скорочені строки розгляду справ за зверненням органів доходів і зборів, суд вважає за необхідне застосувати винятковий засіб надсилання сторонам судових повідомлень - факсом або засобами телефонного зв'язку.

Керуючись ст.ст.108, 160, 165, 183-3Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Київській області про відстрочення сплати судового збору за звернення з даним поданням.

2.Подання Головного управління ДФС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Натураліст» - залишити без руху.

3.У строк до 10 лютого 2017 року до 09:00 год. усунути вказані недоліки, а саме:

- надати докази оплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

4.Зміст ухвали повідомити заявнику засобами телефонного зв'язку (факсом/ електронною поштою).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.