Ухвала суду № 6461868, 16.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

16.10.09 справа № 17/218/09

Суддя

за позовною заявою: дочірнього підприємства “Укр-СЗМА” закритого акціонерного товариства “Трест “Севзапмонтажавтоматика”, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39, к. 13

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72

про стягнення 3 995 400, 00 грн.

Суддя Корсун В.Л.

Представники:

від позивача: Андреєв С.О., посвідчення від 26.01.07 № 2438

від відповідача: Омел`янович Р.А., довіреність від 15.12.08 № 20-496

СУТЬ СПОРУ:

24.06.09 до господарського суду Запорізької області звернулось дочірнє підприємство “Укр-СЗМА” закритого акціонерного товариства “Трест “Севзапмонтажавтоматика” про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” 3 995 400, 00 грн. суми боргу, 20 000 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Ухвалою від 24.06.09 судом порушено провадження у справі № 17/218/09, судове засідання призначено на 22.07.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

          В судовому засіданні 22.07.09 судом оголошено перерву до 10.08.09, про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 10.08.09 строк вирішення спору за клопотанням представників сторін на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України судом продовжено, розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 28.09.09.

Позивач в судовому засіданні 28.09.09 надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 28.09.09 зміст якої свідчить про те, що позивач крім первісних позовних вимог (про стягнення 3 995 400 грн. суми боргу та 20 000 грн. судових витрат на послуги адвоката) просить суд додатково стягнути з відповідача:

- 3% річних в розмірі 10 699,70 грн.;

- 24 954,54 грн. - інфляційних витрат.

Відповідач заперечив проти заявленої позивачем заяви про уточнення позовних вимог через її необґрунтованість.

Також в судовому засіданні 28.09.09 представник позивача надав суду заяву про стягнення з відповідача не 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як зазначено в первісному позові, а 312,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.06.09 № 79 на суму 118 грн. (сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та квитанцією № 000040 від 24.06.09 про сплату 194,50 грн. в рахунок сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Тобто, 118 грн. + 194,50 грн. = 312,50 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із змісту резолютивної частини позовної заяви дочірнього підприємства “Укр-СЗМА” закритого акціонерного товариства “Трест “Севзапмонтажавтоматика” від 09.06.09, позивач просив суд стягнути з ВАТ “Запоріжсталь” 3 995 400 грн. боргу за договором постачання № 20/2008/2031 укладеного між сторонами від 02.09.08 та 20 000 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 28.09.09, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 10 699,70 грн., 24 954,54 грн. - інфляційних витрат, 20 000 грн. - судових витрат на оплату послуг адвоката, 17 434,95 грн. - державного мита та 315 грн. витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що позивач в уточненнях до позовної заяви ставить додаткові позовні вимоги, про які не йшлось у первісному позові у цій справі за вих. від 09.06.09.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, судом відмовлено у прийнятті уточнень до позовної заяви у зв’язку з їх необґрунтованістю. Позивачу роз’яснено вимоги чинного законодавства з цього питання.

Заява позивача про стягнення 312,50 грн. судових витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 28.09.09 судом оголошено перерву до 16.10.09, про що сторони повідомлені належним чином.

У засіданні суду 16.10.09 представник позивача зазначив, що станом на 16.10.09 сума боргу за договором постачання від 02.09.08 № 20/2008/2031 погашена відповідачем у повному обсязі. У зв’язку з чим, просить суд покласти на відповідача судові витрати, в т.ч. 20 000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката, 25 500 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив сплату (станом на 16.10.09) заборгованості за договором постачання від 02.09.08 № 20/2008/2031 у повному обсязі, про що зазначив у письмовому клопотанні за вих. від 28.09.09 № 20/1327(РА) та надав суду відповідні платіжні доручення про сплату ВАТ “Запоріжсталь” на користь ДП “Укр-СЗМА” ЗАТ “Трест СЗМА” грошових коштів за договором постачання від 02.09.08 № 20/2008/2031. Крім того, зазначив, що стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 грн., з огляду на обставини справи, є необґрунтованим і безпідставним оскільки правовідносини між сторонами за договором від 02.09.08 № 20/2008/2031 фактично є безспірними, а сам позов, тобто його підготовка і подання - стандартним та елементарним. Крім того, приймання участі в справі - формальним. Просить суд зменшити розмір судових витрат на оплату послуг адвоката враховуючи розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Як встановлено судом, 03.03.09 ВАТ “Запоріжсталь” передано ДП “Укр-СЗМА” ЗАТ “Трест СЗМА” в рахунок погашення заборгованості за договором від 02.09.08 № 20/2008/2031 простий вексель на суму 200 000 грн., що підтверджено актом прийому - передачі векселів від 03.03.09 (копія якого долучена до матеріалів справи).

Крім того, як вбачається із наданих представником відповідача копій платіжних доручень за березень, квітень, червень, липень, серпень та вересень 2009 року, а саме: від 02.03.09 № 48581, від 27.03.09 № 48581, від 30.03.09 № 48581, від 08.04.09 № 48581, від 10.04.09 № 48581, від 15.04.09 № 48581, від 24.04.09 № 48581, від 29.04.09 № 48581, від 30.04.09 № 48581, від 01.06.09 № 48581, від 12.06.09 № 48581, від 15.06.09 № 48581, від 16.06.09 № 48581, від 17.06.09 № 48581, від 18.06.09 № 48581, від 23.06.09 № 48581, від 24.06.09 № 48581, від 25.06.09 № 51092, від 25.06.09 № 48581, від 26.06.09 № 51092, від 03.07.09 № 51092, від 06.07.09 № 51092, від 07.07.09 № 51092, від 08.07.09 № 51092, від 09.07.09 № 51092), від 10.07.09 № 51092, від 13.07.09 № 51092, від 16.07.09 № 51092, від 17.07.09 № 51092, від 21.07.09 № 51092, від 22.07.09 № 51092, від 24.07.09 № 51092, від 27.07.09 № 51092, від 28.07.09 № 51092, від 29.07.09 № 51092, від 31.07.09 № 51092, від 05.08.09 № 51092, від 06.08.09 № 51092, від 07.08.09 № 51092, від 10.08.09 № 51092, від 11.08.09 № 51092, від 12.08.09 № 51092, від 14.08.09 № 51092, від 17.08.09 № 51092, від 18.08.09 № 51092, від 19.08.09 № 51092, від 28.08.09 № 51092, від 31.08.09 № 51092, від 01.09.09 № 51092, від 02.09.09 № 51092, від 03.09.09 № 51092, від 04.09.09 № 51092, від 07.09.09 № 51092, від 08.09.09 № 51092, від 09.09.09 № 51092, від 10.09.09 № 51092, від 11.09.09 № 51092, від 14.09.09 № 51092, від 15.09.09 № 51092, від 16.09.09 № 51092 та ін., відповідачем в рахунок сплати заборгованості за договором поставки від 02.09.08 № 20/2008/2031 сплачено всю суму заборгованості.

Таким чином, станом на час розгляду справи № 17/218/09 в суді, а саме станом на 16.10.09, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором відсутня і представникам сторін не оспорюється.

Згідно з п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі № 17/218/09 щодо стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає припиненню внаслідок відсутності предмету спору.

28.09.09 на адресу суду надійшла заява ДП “Укр-СЗМА” ЗАТ “Трест СЗМА” про повернення надмірно сплаченого державного мита. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що максимальна сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.07.09 становила 1 743 495,00 грн. У зв’язку з чим, розмір державного мита повинен складати 17 434,95 грн. Проте, на думку представника ДП “Укр-СЗМА” ЗАТ “Трест СЗМА”, позивач при подачі позову сплатив державне мито в розмірі 25 500 грн., тобто здійснив переплату в державний бюджет державного мита на суму 8 065,05 грн. На підставі викладеного, просить суд повернути сплачене державне мито в розмірі 8 065,05 грн. на поточний рахунок позивача.

Представник відповідача заперечив проти вказаної заяви, вважає її надуманою та безпідставною.

Розглянувши вказану заяву ДП “Укр-СЗМА” ЗАТ “Трест СЗМА” про повернення надмірно сплаченого державного мита господарський суд дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Частиною 1 ст. 46 ГПК України визначено, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до положення Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, з позовної заяви майнового характеру стягується держмито у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше ніж шість неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто - 102 (сто дві) грн., і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто - 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Із змісту резолютивної частини позовної заяви у справі № 17/218/09 вбачається, що позивач за заявленим позовом просить суд стягнути з ВАТ “Запоріжсталь” на користь ДП “Укр-СЗМА” ЗАТ “Трест СЗМА” 3 995 400,00 грн. боргу. Таким чином, ціна позову складає 3 995 400,00 грн., про що і зазначено позивачем у вступній частині позовної заяви.

Враховуючи приписи положення Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито за заявленим позовом, з урахуванням ціни позову, повинно складати 25 500 грн.

Судом встановлено, що позивач платіжним дорученням від 22.06.09 № 80 сплатив державне мито на користь державного бюджету в розмірі 25 500 грн., як того і вимагають норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” чітко визначено перелік підстав відповідно до яких сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Крім того, пунктом 4.2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального Кодексу України” від 04.03.98 № 02-5/78 визначено, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Розглядаючи справу по суті спору судом встановлено, що на момент звернення з позовом до суду, а саме 24.06.09, сума зобов’язань відповідача перед позивачем за договором поставки від 02.09.08 № 20/2008/2031 складала 2 400 000 грн. (тобто: 2 400 000 грн. = березень (800 000 грн.) + квітень (800 000 грн.) + травень (800 000 грн.). При цьому, судом враховано, що договором від 02.09.08 № 20/2008/2031 та додатком № 1 до нього, яким було затверджено графік погашення кредиторської заборгованості за наведеним вище договором, сторони не передбачили чіткий термін (конкретної дати) погашення заборгованості за той чи інший конкретний місяць. А тому, з цих підстав, суд приходить до висновку, що станом на час порушення провадження у цій справі заборгованість позивача перед відповідачем становила суму заборгованості за три місяці, (березень, квітень, травень) з урахуванням часткової сплати суми заборгованості, тобто, 2400 000 грн. –1 250 500 грн. (сума часткової сплати, що підтверджується копіями платіжних доручень від 02.03.09 № 48581, від 27.03.09 № 48581, від 30.03.09 № 48581, від 08.04.09 № 48581, від 10.04.09 № 48581, від 15.04.09 № 48581, від 24.04.09 № 48581, від 29.04.09 № 48581, від 30.04.09 № 48581, від 01.06.09 № 48581, від 12.06.09 № 48581, від 15.06.09 та векселем АА № 1765455 на суму 200 000 грн. з урахуванням акту прийому - передачі векселів від 03.03.09) = 1 149 500 грн. А тому, з цих підстав, розмір державного мита становить 11 495,00 грн.

Норми чинного законодавства не передбачають підстав для повернення державного мита у зв’язку з неправильністю визначення позивачем суми боргу та ціни позову.

З огляду на вищевикладене, а також, враховуючи, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку вказує позивач і з якої обчислюється державне мито, судом відмовляється у задоволенні заяви позивача про повернення надмірно сплаченого державного мита через її необґрунтованість.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходженням, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

У п. 12 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 11 Інформаційного листу Вищого господарського суду України від 14.12.07 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братись до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіонів; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним з огляду на складність та обставини справи, що позивач не надав суду: встановлених нормативно-правовими актами норм видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартості економних транспортних послуг; доказів вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалась в країні або в регіоні; ін. наявних відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, не складності справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат на оплату послуг адвоката до суми 10 000 грн.

Враховуючи викладене, судові витрати згідно із ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в розмірі: 10 000 грн. адвокатських послуг, 11 495,00 грн. державного мита та 89,91 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 45, 22, 44, 49, 69, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, р/р 26003032840001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь дочірнього підприємства “Укр-СЗМА” закритого акціонерного товариства “Трест “Севзапмонтажавтоматика” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39, к. 13, код ЄДРПОУ 30599802, р/р 26002057440001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 11 495 (одинадцять тисяч чотириста дев’яносто п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                             В.Л. Корсун