Рішення № 64618466, 09.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/117/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ПАТ "ОСОБА_6 Аваль» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про визнання недійсним договору поруки, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про визнання нікчемним договору поруки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з предявленого позову ПАТ «ОСОБА_6 Аваль», позивачу стало відомо про існування договору поруки від 16 листопада 2006 року, який позивач не підписував.

На підставі викладених обставин, позивач просив встановити (визнати) нікчемним договір поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року.

08 червня 2016 року ОСОБА_7 подав заяву, якою змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним договір поруки від 16 листопада 2006 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що договір поруки він не підписував і дізнався про його існування лише після звернення до нього з позовною заявою ПАТ «ОСОБА_6 Аваль».

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ "ОСОБА_6 Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення фактичних обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не підписував оспорюваний договір, а тому не вчиняв дій направлених на виникнення правовідносин і пропустив строк позовної давності з поважних причин.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Порука є одним із видів забезпечення зобовязання.(ч.1 ст.546 ЦК України)

Частинами 1,2 статті 547 ЦК України встановлено, що, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

16 листопада 2006 року в забезпечення зобов'язань ПП «Торговий Дім «Доманський» та ФОП ОСОБА_7 по генеральній кредитній угоді №010/02-5/225-05/г від 15 грудня 2005 року та додатковій угоді №2 укладеної 16 листопада 2006 року було укладено договір поруки №010/02-5/225-05 оп. Сторонами договору зазначені ОСОБА_7 та ПАТ «ОСОБА_6 Аваль».(т.1 а.с.26,27)

Згідно висновку експертизи від 22.01.2014 № 1/1195 підписи від імені ОСОБА_7 в договорі поруки № 010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року виконані, ймовірно, не самим ОСОБА_7.(т.1 а.с.33-38)

Вказаний висновок зроблений з вірогідністю, а тому не може бути доказом, який підтверджує, що підпис на оспорюваному договорі не належить позивачу.

Згідно висновку експертизи №1/981 від 30.03.2015 року підписи на договорі поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року від імені ОСОБА_7 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою, з ретельним наслідуванням будь-якого дійсного підпису (підписів) ОСОБА_7

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частинами 1,2 статті 59 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

15 серпня 2014 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області була призначена додаткова експертиза, а провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.(т.1 а.с.84)

25 вересня 2014 року експертом було заявлено клопотання в тому числі надати вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки почерку та підпису ОСОБА_7 (т.1 а.с.92,93)

30 вересня 2014 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області провадження у справі відновлено.(т.1 а.с.96)

15 жовтня 2014 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області повторно направлено цивільну справу до НДКЕЦ УМВС України в Черкаській області для виконання ухвали від 15 серпня 2014 року про призначення експертизи, провадження у справі зупинено.(т.1 а.с.108)

25 лютого 2015 року експертом заявлено клопотання про надання вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_7 (т.1 а.с.118)

Зміст зупинення провадження у справі, полягає в забороні вчинення процесуальних дій, в тому числі щодо отримання доказів.

Без відновлення провадження у справі, суд першої інстанції, вчинив процесуальні дії направлені на отримання вільних зразків підпису ОСОБА_7 (т.1 а.с.121) та отримавши додаткові матеріали від представника позивача, а саме угоду №238/кз-07 на проведення інформаційно-довідкових та консультаційних робіт від 27 липня 2007 року, договір про надання гарантії платежу №019/02-1/021-06 від 7 серпня 2006 року, статут приватного підприємства «Юридична компанія Феміда» 2007 року направив їх експертній установі. (т.1 а.с.123,124)

Вказані документи, в подальшому були використані для проведення призначеної додаткової експертизи.

В п.1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень встановлена суттєва вимога до таких зразків, а саме встановлення достовірності виконання на них підпису конкретною особою, тобто необхідність подачі документів, підпис на яких виключає будь-який сумнів, що цей підпис вчинений цією особу.

Однак жоден з поданих вільних зразків, вказаному критерію не відповідає, оскільки всі вони знаходились у самого позивача і не виключали можливість внесення підпису сторонньою особою, а тому те, що на них присутній підпис саме позивача можливо ставити під сумнів.

З зазначених підстав, суд оцінює крично, висновок експерта від 30 березня 2015 року №1/981, а відтак, позивачем не доведено того факту, що він не підписував оспорюваний договір поруки.

Окрім цього частиною 1,2 статті 218 ЦК України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

23 серпня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода №1 до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року, 18 липня 2008 року додаткова угода №2 до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року, 13 липня 2009 року додаткова угода №3 до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року, 12 жовтня 2009 року додаткова угода №4 до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року, 25 листопада 2009 року додаткова угода №5 до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року, 12 березня 2010 року додаткова угода №6 до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року якими були внесені зміни до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року. (т.1 а.с.155-161)

Вказані додаткові угоди не оспорювались позивачем, а тому є дійсними що встановлено ст..204 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вказаних норм права та наданих доказів, колегія суддів, приходить до висновку, що позивач, підписуючи зміни до договору поруки підтвердив, що він укладав договір поруки та є його стороною.

Окрім цього 13 березня 2010 року ОСОБА_7 надав згоди на зміну умов кредитного договору та підтвердив свої зобовязання як поручителя відповідно до договору поруки №010/02-5/225-05 оп від 16 листопада 2006 року.(т.1 а.с. 162-167)

Таким чином підстави для визнання договору поруки недійсним відсутні.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

12 жовтня 2016 року представником позивача подана заява про визнання поважними причини строку позовної давності та його поновлення, яка обґрунтована тим, що позивач в дорожньо-транспортній пригоді отримав травми та знаходився на лікуванні з 11 липня 2010 року по 26 липня 2010 року, з 4 серпня 2010 року по 13 серпня 2010 року, з 6 вересня 2010 року по 24 вересня 2010 року та з 10 грудня 2010 року по 16 грудня 2010 року. (т.2 а.с.65-66).

Однак вказані обставини мали місце ще в 2010 році, а звернувся до суду позивач 9 жовтня 2013 року, тобто з часу коли позивач дізнався про порушене право і до вказаних подій минуло 3 роки 8 місяців та після завершення лікування і до звернення до суду минуло 2 роки 10 місяців, а тому поважні причини існували на період лікування, а не на весь строк який минув з часу коли особа дізналась про порушення свого права до звернення до суду, а відтак на час звернення до суду з позовом строк позовної давності сплив без поважних причин.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача вказана заява була подана.(т.1 а.с.151,152)

Разом з тим, як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.11 постанови від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки судом встановлено, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог, то відповідно такі вимоги не підлягають задоволенню саме з цих підстав, а не в звязку з спливом позовної давності.

Суд першої інстанції, вказані вимоги закону та обставини справи не врахував, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною 4 статті 88 ЦПК України встановлено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Позивач є інвалідом другої групи, а тому звільнений від сплати судового збору, відповідачем в ході розгляду даної справи понесені судові витрати в сумі 374.14 гривень які підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ "ОСОБА_6 Аваль» - задовольнити, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Стягнути з держави на користь ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» судові витрати в сумі 374 гривни 14 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :