Рішення № 6461787, 24.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.09 Справа № 8/429/07

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача Семеренко С.О., дов. від 05.01.2009 р.

Відповідача не зявився

Заявлено позовні вимоги про стягнення 1840 грн. 65 коп. основного боргу за договором № 4176К від 02.02.2004 р.

Ухвалою господарського суду від 12.12.2007 р. провадження по справі зупинялося до розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України в касаційному порядку по справі №26/334/06 за позовом Концерну “Міські теплові мережі” до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про спонукання до підписання актів виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2009 р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 10.09.2009 р.

Розгляд справи відкладався до 24.09.2009 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 24.09.2009 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказує, що 02.02.2004р. концерном “МТМ” (Енергопостачальна організація) та СПД ОСОБА_1 укладено договір № 4176к на постачання теплової енергії. Відповідно до умов Договору Позивач взяв на себе зобов'язання постачати СПД ОСОБА_1 теплову енергію та гарячу воду, а відповідач приймати та оплачувати теплову енергію та гарячу воду. Пунктами 6.4, 6.5 договору передбачено, що споживач зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути Енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії. Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами. Позивач зазначає, що взяті на себе зобовязання виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору акти виконаних робіт не оформив, не підписав і не повернув концерну “МТМ”, оплату за отримані послуги здійснив частково, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 1 840 грн. 65 коп. за лютий 2004 р. квітень 2005 р.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за відсутності представника. У відзиві на позов, направленому на адресу суду зазначив, що хоча договір № 4176 к на постачання теплової енергії датований другим лютим 2004 року, фактично теплова енергія відповідачу почала постачатись з 07 вересня 2004 року, оскільки саме в цей день було підключено гарячу воду та встановлено прилад обліку. Позивачем не надано належних доказів того, що теплова енергія постачалась відповідачу до цієї дати. А відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарсько- процесуального кодексу України обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до розрахунків заборгованості наданих позивачем, борг утворився у період з лютого 2004 року по вересень 2005 року. При цьому, у позовах такого роду застосовується загальна позовна давність, яка відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу становить 3 роки. А також згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України: «Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові». Враховуючи все це просить суд застосувати сплив позовної давності до періоду заборгованості з лютого 2004 року по серпень 2004 року включно. Оскільки вказаний позов, було подано у вересні 2007 року, то період заборгованості необхідно скоротити, і рахувати, починаючи з вересня 2004 року.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 02.02.2004р. концерном “МТМ” (Енергопостачальна організація) та СПД ОСОБА_1 укладено договір № 4176к на постачання теплової енергії.

На даний час ПП ОСОБА_1 змінила прізвище, і зареєстрована як Приватний підприємець ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 666058 від 02.07.2007 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 3255676 від 26.03.2009 року, відповідно до якої приватний підприємець ОСОБА_1 була перереєстрована в приватного підприємця ОСОБА_1 02.07.2007 року.

Сторони не заперечують факт того, що договір № 4176к регулює відносини, що склалися між ними.

Відповідно до умов Договору Позивач взяв на себе зобов'язання постачати СПД ОСОБА_1 теплову енергію та гарячу воду, а відповідач приймати та оплачувати їх.

Як свідчать вивчені матеріали, Концерн “МТМ” постачав відповідачу теплову енергію та гарячу воду з лютого 2004 р. по квітень 2005 р.

Договір № 4176к почав діяти з 01.02.2004 року, і саме з цього періоду позивач постачав відповідачу теплову енергію. Однак, прилади обліку теплової енергії у відповідача зявились лише 07.09.2004 року, про що свідчить Акт приймання в експлуатацію приладів обліку теплової енергії. Оскільки у відповідача були відсутні прилади обліку теплової енергії, позивач самостійно проводив розрахунок вартості спожитої теплової енергії, як це передбачено умовами договору (п. п. 5.5, 5.6).

Згідно пункту 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Підпунктами 6.3 - 6.5 пункту 6 договору сторони передбачили, що енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактичну спожиту населенням теплову енергію, акт виконаних робіт і податкову накладну.

Умовами договору (п.п. 6.4, 6.5) передбачено, що споживач зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути Енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії. Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Позивач неодноразово направляв відповідачу акти виконаних робіт, проте акти Приватний підприємець ОСОБА_1 підписала лише за вересень 2004 р. квітень 2005 р.

В судовому засіданні 24.09.2009 р. судом встановлено, що відповідачем здійснено часткове погашення суми основного боргу за спірний період часу, а саме Приватний підприємець ОСОБА_1 сплатила суму заборгованості у розмірі 34 грн. 45 коп. за вересень 2004 р. та перерахувала на рахунок позивача 79 грн. 55 коп. без призначення платежу, які зараховані позивачем в рахунок оплати теплової енергії, спожитої у лютому 2004 р.

Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем залишилася заборгованість в розмірі 1 840 грн. 65 коп. за лютий 2004 р. квітень 2005 р., яка є предметом даного спору. Спірні правовідносини сторін неодноразово були предметом судового розгляду стосовно спонукання відповідача до підписання акту прийому-передачі виконаних робіт з постачання теплової енергії. Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2009 р. у справі № 26/334/06-7/159/08-6/130/09 встановлено, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта виконаних робіт за договором на постачання теплової енергії. Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів виконаних робіт, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт за договором на постачання теплової енергії (які за своєю природою є лише супровідними документами виконаних робіт) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. За статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Всупереч приписам статті 6 Господарського кодексу України зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Тобто, доводи відповідача щодо того, що не підписання ним актів прийому-передачі позбавляє енергопостачальну організацію права вимагати оплати, є хибними. Також безпідставними є твердження відповідача про недоведеність факту отримання ним теплової енергії за умовами договору № 4176к від 02.02.2004р. в зазначений у позові період лютий 2004 р.-квітень 2005 р.

Вивчені матеріали свідчать, що за заявою ПП ОСОБА_1 у листопаді 2003 р. виконаний розрахунок теплоспоживання на потреби гарячого водопостачання. З урахуванням цього розрахунку у лютому 2004 р. за заявою ПП ОСОБА_1 (від 02.02.2004 р.) концерном укладено з нею договір №.4176к. Актом від 18.05.2005 р. приміщення, належне ПП ОСОБА_1 перукарня “Софія” відключено від теплоспоживання. Доказів на підтвердження факту неотримання теплової енергії у спірний період часу відповідач суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що зобовязання з оплати отриманої теплової енергії в період лютий 2004 р. квітень 2005 р. відповідачем виконані частково.

Згідно розрахунку позивача сума боргу складає 1 840 грн. 65 коп. (розрахунок додано до справи).

Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.п. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами договору № 4176к споживач зобовязаний до 13-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та повернути енергопостачальній організації акт виконаних робіт, яким підтверджується обсяг фактично спожитої теплової енергії. Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами. Тобто, відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України право вимоги (перебіг позовної давності) виконання зобовязання по оплаті отриманої теплової енергії у позивача у даних спірних правовідносинах виникало з 14-го числа поточного місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4 ст.267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Оскільки даний позов предявлено 18.09.2007 р., суд знаходить підставними доводи відповідача щодо спливу позовної давності за вимогами про сплату боргу, що виник до вересня 2004 р.

З жовтня 2004 р. до квітня 2005 р. відповідачем спожито теплової енергії на суму 229 грн. 05 коп.

В цій частині суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Доводи позивача щодо початку перебігу строку позовної давності, викладені ним в заяві від 10.09.2009 р. (№27/34-173) суд знаходить хибними та такими, що спростовуються вищевикладеним. Що стосується пояснень про визнання відповідачем боргу та складання графіка його сплати (лист від 23.03.2005 р.) судом встановлено, що визначеного у цьому листі боргу СПД ОСОБА_1 у розмірі 4000 грн. станом на 01.02.2005 р. не існувало, про що внаступному теплопотачальником були зроблені корегування у кількості спожитої споживачем теплової енергії та її вартості.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458) 229 грн. 05 коп. основного боргу та 27 грн. 38 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 20.10.2009 р.