Рішення № 6461781, 15.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09 Справа № 26/123/09

Суддя

за позовом – Селянського (фермерського) господарства «Панченко Н.Г.»(вул. Комсомольська, 25, с. Юр’ївка, Приморський район, Запорізька область, 72120)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Дон-Сервіс»(вул. Василькова, 11, м. Василівка, Запорізька область, 72120)

про стягнення 49085,24 грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

Позивача –Бондаренко В.В., дов. №1 від 02.03.09.

Відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство «Панченко Н.Г.» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Дон-Сервіс»про стягнення 49085,24грн. заборгованості за договором №6-11 від 06.11.2008 купівлі-продажу товару.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст.ст. 16, 530, 612, 625, 693ЦК України, ст. 230 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2009. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 26/123/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.10.2009.

Ухвалою від 05.10.2009., у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 15.10.2009.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

У судовому засіданні 15.10.2009. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві від 08.09.2009. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №6-11 від 06.11.2008 купівлі-продажу товару у сумі 49085,24грн., з яких: 43750,00грн. –основного боргу, 5187,81грн. –пені, 147,43грн. –3% річних.

Крім того, у судовому засіданні 15.10.2009. позивач зазначив, що між ним та відповідачем 06.11.2008. був укладений договір купівлі-продажу товару №6-11.

Відповідно до умов договору ТОВ «ВТП «Дон-Сервіс»(Продавець) зобов’язується передати, а ФГ «Панченко Н.Г.»(Покупець) прийняти у власність і сплатити в строки добрива-селітра аміачна.

Згідно рахунку-фактури №СФ-0000003 від 14.01.2009. позивачем була здійснена оплата за 75 тон селітри аміачної (N34,4%), що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи. На загальну суму 131250грн. з НДС.

Відповідно до видаткової накладної №РН -0000260 від 18.03.2009. відповідачем поставлено 50 тон селітри аміачної (N34,4%) на суму 87500,00грн. з НДС.

В подальшому поставок добрив від відповідача не було.

20.07.2009. на адресу відповідача була надіслана претензія на суму 43750,00грн. з НДС. на залишок недопоставлених 25 тон селітри аміачної (N34,4%).

Позивачем на підставі п. 5.3. договору відповідачу також нарахована пеня у розмірі 5187,81грн. за період з 18.03.2009. по 01.09.2009. та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних –147,43грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно з п. 3.6 роз'яснень Президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Дон-Сервіс»(постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Панченко Н.Г.»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №6-11 від 06.11.2008. (надалі - Договір), за яким постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти у власність і сплатити в строки та на умовах даного договору добрива-селітра аміачна (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору, згідно рахунка-фактури №СФ-0000003 від 14.01.2009. позивачем було здійснено оплату за 75 тон селітри аміачної (N34,4%) на суму 131250,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №8 від 14.01.2009., платіжним дорученням №10 від 14.01.2009., платіжним дорученням №12 від 16.01.2009.

Станом на 18.03.2009. відповідачем було поставлено 50 тон селітри аміачної (N34,4%) на суму 87500,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000260 від 18.03.2009.

Недопоставлених 25 тон селітри аміачної (N34,4%) від відповідача не надійшло.

20.07.2009. відповідачеві було направлено претензію, з вимогою повернути сплачену суму за недопоставлений товар у розмірі 43750,00грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або поставити недоотримані 25 тон селітри аміачної (N34,4%).

Відповіді на претензію відповідач не надав.

08.09.2009. позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу товару №6-11 від 06.11.2008.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

З метою отримання грошових коштів за недопоставлений товар, 20.07.2009. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, з вимогою повернути сплачену суму за недопоставлений товар у розмірі 43750,00грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або поставити недоотримані 25 тон селітри аміачної (N34,4%). Відповіді на претензію відповідач не надав.

Підстави для припинення зобов’язання за договором купівлі-продажу товару №6-11 від 06.11.2008., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу у розмірі 43750,00 грн.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Дон-Сервіс»грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 43750,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних –147,43грн. за період з 18.03.2009. по 01.09.2009.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими. Однак, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що у зв’язку з допущеними арифметичними помилками позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Так, за вказаний період до стягнення фактично підлягає сума 147,43грн. –3% річних. У зв’язку з тим, що позивачем невірно визначено період та кількість днів прострочення з 20.07.2009. по 01.09.2009. –в розрахунку взято 41 день, замість 36 днів, фактично за час прострочення за період з 27.09.2009. по 01.09.2009. до стягнення належить сума 129,45грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 5187,81грн. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань.

Згідно п.5.3. договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доказаним, однак у зв’язку з помилкою у розрахунку вимоги про стягнення пені за період з 20.07.2009. по 01.09.2009. також підлягають задоволенню частково у сумі 899грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82 –85, 89 ГПК України, суд                                         

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Дон-Сервіс»(вул. Василькова, 11, м. Василівка, Запорізька область, 72120, р/рахунок 26006354655001 в Філії ЗРУ КБ «ПриватБАнк», м. Запоріжжя, МФО 313399, код ЄДРПОУ 31704610) на користь Селянського (фермерського) господарства «Панченко Н.Г.»(вул. Комсомольська, 25, с. Юр’ївка, Приморський район, Запорізька область, 72120, розрахункові рахунки не відомі, код ЄДРПОУ 24912183) 43 750грн. 00 коп. основного боргу, 899 грн. 00 коп. пені, 129грн. 45коп. 3% річних, 447грн. 91 коп. витрат на державне мито і 215грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано 19.10.2009.