Рішення № 6461723, 12.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.09 Справа № 22/218/09

Суддя

Позивач: Закрите акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма “Крістіна” (69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 6)

Відповідач: Міжнародна благодійна організація інвалідів “Фонд Світло Милосердя” (69083, м. Запоріжжя, вул. Шевчука, 9)

про стягнення 78258,66 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Мідяний Є.О. (довіреність б/н від 12.10.2009р.);

Від відповідача –          не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Заявлені позовні вимоги про стягнення з Міжнародної благодійної організації інвалідів “Фонд Світ Милосердя” 37374,66грн. пені, 34500 грн. втрат від інфляції, 6384 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 14.09.2009 р. порушено провадження у справі № 22/218/09, судове засідання призначено на 07.10.2009 р. Ухвалою суду від 24.09.2009р. у зв’язку з виробничою необхідністю судове засідання, призначене на 07.10.2009р., перенесено 12.10.2009р.

12.10.2009р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі №28/140/08 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу, пеню за період до 11.02.2008р., 3% річних за період до 12.03.2008р. та інфляційні втрати –по лютий 2008р. Сума основного боргу до часу подання цієї заяви не погашена, з огляду на що позивач на підставі ст.ст.610-612, 625 ЦК України, ст.ст.217, 221, 230-232 ГК України просить стягнути з відповідача пеню за період з 18.08.2008р. по 09.09.2009р. включно, яка складає 37374,66 грн., втрати від інфляції з березня 2008р. по липень 2009р. включно в сумі 34500 грн. та 3% річних за період з 12.03.2008р. по 09.09.2009р. включно в сумі 6384 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з п. 3.6 Роз'яснень Президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві. Згідно з довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області від 01.10.2009р. №15-7/4938 місцезнаходженням відповідача, як і зазначено в позовній заяві, є м.Запоріжжя, вул.Шевчука, 9.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України у відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі №28/140/08 за позовом ЗАТ виробничо-комерційної фірми “Крістіна” до Міжнародної благодійної організації інвалідів “Фонд світло Милосердя” позовні вимоги було задоволено, з останньої стягнуто суму 150 000 грн. основного боргу за договором про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ “Гівара” від 05.07.2007., який було укладено між сторонами, а також пеню за період прострочення з 11.08.2007р. по 11.02.2008р., 3% річних за період з 11.08.2007р. по 12.03.2008р. та інфляційні втрати за період з 11 серпня 2007р по 12 березня 2008р.

Рішення господарського суду у справі №28/140/08 ніким оскаржено не було та набрало законної сили.

У вересні 2009 року ЗАТ виробничо-комерційна фірма “Крістіна” звернулося з позовом, за яким порушено провадження у даній справі №22/218/09 та просить стягнути з відповідача суму 37 374,66 грн. пені за період з 18.08.2008р. по 09.09.2009р., суму 34500 грн. втрат від інфляції за період з березня 2008р. по липень 2009р. та суму 6384 грн. 3% річних за період з 12.03.2008р. по 09.09.2009р., які нараховано на суму 150000 основного боргу, стягнутого рішенням у справі №28/140/08.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

          Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.9 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов’язковість рішень суду.

Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів перерахування суми 150 000 основного боргу, стягнутих рішенням у справі №28/140/08, не надав, тому факт неналежного виконання зобов’язання суд вважає доведеним.           

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, а також те, що в силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, кредитор реально кошти не отримав, встановлені ст.625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 34 500 грн. втрат від інфляції за період з березня 2008р. по липень 2009р. є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині здійсненного позивачем розрахунку 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує зі змісту позовної заяви та розрахунку позивача, він просить стягнути 3% річних у розмірі 6384 грн. за період з 12.03.2008р. по 09.09.2009р.

Зі змісту рішення у справі №28/140/08 слідує, що 3% річних було стягнуто за період по 12.03.2008р. включно, тому правильним буде період нарахування річних за період, починаючи з 13.03.2008р. по 09.09.2009р. Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він здійснювався невірно, без врахування того, що 2008 рік мав 366 днів, невірно було визначено кількість днів прострочення. Фактично за період з 13.03.2008р. по 31.12.2008р. річні становлять 3602,46 грн. (150000 х3%:366х293), за період з 01.01.2009р. по 09.09.2009р. –3094,52 (150000х3%:365х251), всього за період з 13.03.2008р. по 09.09.2009р. 3% річних становлять суму 6 696,98 грн.

Однак, оскільки згідно з ст.22 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача, і відповідно до ст.83 ГПК України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони (такого клопотання не надійшло), суд стягує лише суму 6 384 грн. –3% річних, які заявлені до стягнення.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 37374,66 грн. за період з 18.08.2008р. по 09.09.2009р.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, яка є спеціальною нормою, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач посилається на пункт 3, укладеного між сторонами договору від 05.07.2007р., яким, як він вважає, передбачений більший період нарахування пені, ніж шість місяців.

Проте, таке твердження позивача є необґрунтованим. Так, згідно з п.3 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати покупець (відповідач) сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла на момент її нарахування, від суми боргу за кожний день прострочення. В даному пункті договору іншого порядку нарахування пені не передбачено. Позивач невірно тлумачить, що слова “за кожний день прострочення” є визначенням права нараховувати пеню за більший період, ніж встановлено вищезгаданою нормою закону.

В рішенні по справі №28/140/08 встановлено, що зобов’язання по сплаті основного боргу повинно було бути виконано у строк до 10.08.2007р. Тобто, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, обґрунтовано пеня могла бути стягнута за шість місяців від вказаної дати, що і було зроблено рішенням у справі №28/140/08. Тобто, позивач вже скористався правом на захист свого майнового права шляхом нарахування пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині пені за період з 18.08.2008р. по 09.09.2009р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також вважає за необхідно зазначити, що позивач у позові заявляючи до стягнення пеню за вищевказаний період, також невірно тлумачить приписи ст.258 ЦК України щодо позовної давності, що застосовується до стягнення неустойки. Відповідно до ст.256 цього Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а не встановленням терміну, за який може нараховуватися пеня.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 408 грн. 84 коп. витрат на державне мито та суму 123 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міжнародної благодійної організації інвалідів “Фонд Світло Милосердя” (69083, м.Запоріжжя, вул. Шевчука, б.9, р/р26009302000965 в АКБ ЗФ “Мрія” в м.Запоріжжя, МФО 313742; р/р 26009302000965 в ЗФ ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 313742, код ЄДРПОУ 33795778) на користь Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми “Крістіна” (69057, м.Запоріжжя, вул Адмірала Нахімова, 6, р/р 26002038685900 в АКИБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 13622234) суму 34 500 (тридцять чотири тисячі п’ятсот) грн. втрат від інфляції, суму 6 384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн. –3 % річних, суму 408 (чотириста вісім) грн. 84 коп. витрат на державне мито та суму 123 (сто двадцять три) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.10.2009р.

Суддя Ю.О.Скиданова