Рішення № 6461615, 06.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09 Справа № 18/108/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Графітек” (49044, м.Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15А)

до приватного підприємства “Друкарський світ” (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165)

про стягнення 47897,38 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Дібаєв Ф.А. довіреність № 7 від 05.11.2008 р.

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.04.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Графітек” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємства “Друкарський світ” про стягнення 47 489,63 грн., а саме: 40237,79 грн. основного боргу, 5265,03 грн. 0,2 % штрафу, 1770,44 грн. втрат від інфляції та 216,37 грн. 3 % річних, на підставі договору № 009/08 від 14.01.2008 року та ст. 625 ГК України.

Ухвалою суду від 29.04.2009 року порушено провадження у справі № 18/108/09, судове засідання призначено на 28.05.2009 року.

В зв’язку із надходженням касаційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.04.2009 року, справу № 18/108/09 було направлено до Вищого господарського суду України. Провадження у справі № 18/108/09 було зупинено до розгляду скарги Вищим господарським судом України, про що винесено ухвалу від 27.05.2009 р. За результатами розгляду касаційної скарги, матеріали справи повернуто до господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду від 24.07.2009 р., в порядку ст. 79 ГПК України, провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 23.09.2009 р.

У судовому засіданні 23.09.2009 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, де просив суд стягнути із відповідача: 40237,79 грн. основного боргу, 4702,53 грн. пені, 2162,01 грн. втрат від інфляції та 795,05 грн. 3 % річних. Вказана заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, як така, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та не суперечить чинному законодавству України. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги. Ухвалою суду від 23.09.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 06.10.2009р.

У судовому засіданні 06.10.2009 р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, надав докази направлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог від 22.09.2009 р.

Відповідач у судові засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.

У судовому засіданні 06.10.2009 р. розгляд справи закінчений, за згодою представника позивача судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Графітек” (надалі –позивач, постачальник, продавець) та приватне підприємство “Друкарський світ” (надалі –відповідач, покупець, замовник) уклали договір № 009/08 (надалі –договір), за умовами якого, постачальник зобов’язався постачати та передавати у власність, а замовник оплачувати та приймати товар, кількість і ціна якого вказуються при відвантаженні в рахунку та накладній.

Згідно п. 2.1. договору умови оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів. Оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування всієї вартості товару на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач здійснює передачу товару згідно накладної, яка підписана уповноваженими представниками сторін, та скріплена печатками підприємства позивача і відповідача (п. 2.2. договору).

Разом із продукцією на товар позивач передає відповідачу податкову накладну, видаткову накладну та оригінал рахунку (п. 2.4. договору).

Позивачем було поставлено відповідачу продукцію (папір) на загальну суму 40237,79 грн., що підтверджується двостронньо підписаними видатковими накладними: №РН-0001859 від 05.12.2008 р. на загальну суму 808,50 грн., № РН-0001874 від 09.12.2008 р. на загальну суму 5572,56 грн., № РН-0001876 від 08.12.2008 р. на загальну суму 20408,40грн., № РН-0001902 від 12.12.2008 р. на загальну суму 13448,33 грн.

Позивач виставив на сплату поставленої продукції наступні рахунки: рахунок-фактура № СФ-001800 від 04.12.2008 р., рахунок-фактура № СФ-0001819 від 08.12.2008 р., рахунок-фактура № СФ-0001810 від 08.12.2008 р., рахунок-фактура № СФ-0001846 від 11.12.2008 р.

Таким чином, позивач виконав умови договору у повному обсязі, поставив відповідачу продукцію та виставив на сплату поставленої продукції відповідні рахунки-фактури. Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав належним чином, продукцію прийняв, але не оплатив її вартість (навіть при умові відстрочення платежу на 45 календарних днів).

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40237,79 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений представником позивача у судовому засіданні.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4702,53 грн. пені, за період часу з 19 січня 2009 р. по 24 вересня 2009 р., відповідно до представленого розрахунку.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони у договорі визначили (п. 4.2.), що за недотримання встановленого строку оплати, згідно даного договору, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 0,2% від загальної вартості товару за кожен день прострочки.

Аналізуючи зазначенні норми матеріального права та умови договору, суд дійшов висновку, що зазначений у договорі штраф є, за своєю правовою природою –пенею.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає не вірним, але вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню, оскільки не дивлячись на допущені помилки у розрахунку, за умови здійснення нормативно-обґрунтованого розрахунку, сума пені, заявлена до стягнення, є меншою ніж підлягає сплаті при її вірному розрахунку.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 795,05 грн. 3 % річних та 2162,01 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції суд вважає не вірним, але вимоги про стягнення цих сум із відповідача такими, що підлягають задоволенню, не дивлячись на допущені помилки у розрахунку суми 3 % річних та суми втрат від інфляції, за умови здійснення нормативно-обґрунтованого розрахунку, заявлені до стягнення, суми є такими, що підлягають стягненню, оскільки є меншим ніж при здійсненні вірного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Друкарський світ” (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, р/р 26000395602 в КБ “Металург” м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 30694130) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Графітек” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15А; р/р 26001119174001 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 30534415) 40 237 (сорок тисяч двісті тридцять сім) грн. 79 коп. основного боргу, 4702 (чотири тисячі сімсот дві) грн. 53 коп. пені, 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 01 коп. втрат від інфляції, 795 (сімсот дев’яносто п’ять) грн. 05 коп. 3 % річних, 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 97 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Графітек” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 15А; р/р 26001119174001 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 30534415) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 37 (тридцять сім) грн. 85 коп., перераховане платіжним дорученням № 9440 від 22.05.2009 р. Видати довідку.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 15.10.2009 р.