Рішення № 6461606, 01.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.09 Справа № 5/88/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’янівка, вул. Першотравнева, 2 Б)

про стягнення 34 533, 37 грн.

За зустрічною

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Мар’янівка, вул. Першотравнева, 2 Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1)

третя особа Запорізька районна державна насіннєва інспекція (69089, м. Запоріжжя, вул. Кобзаря, 6)

про визнання угоди недійсною в частині

та стягнення 95 056, 00 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача –Не з’явився.

Від відповідача: Свідлова М.Г., довіреність № 2 від 16.06.2009.

Від відповідача: Антонова О.В., довіреність № 3 від 16.06.2009.

Від відповідача: Шликов В.В., паспорт СВ № 619781 від 07.02.2002.

Від третьої особи: Бабенко Н.Н., наказ № 19 від 30.09.2009.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.06.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агросфера” звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” заборгованості за договором купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 у сумі 34 533, 37 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2009 порушено провадження у справі № 5/88/09, судове засідання призначено на 02.07.2009, у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи. Ухвалами суду від 02.07.2009 було продовжено строк розгляду справи строком на 1 місяць –до 01.09.2009, судове засідання відкладено на 21.08.2009 в зв’язку з неявкою представників сторін.

20.08.2009 на адресу господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” про стягнення 95 056, 00 грн. збитків.

Ухвалою суду від 20.08.2009 зустрічна позовна заява прийнята до розгляду разом із первісною позовною заявою, судове засідання призначено на 31.08.2009.

Ухвалою суду від 31.08.2009 було продовжено строк вирішення спору строком на 1 місяць –до 01.10.2009, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізьку районну державну насіннєву інспекцію, судове засідання відкладено на 25.09.2009, потім оголошено перерву до 01.10.2009.

У судовому засіданні 01.10.2009 за згодою представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач у судове засідання 01.10.2009 не з’явився. Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника позивача. В попередніх судових засіданнях представник позивача повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 15 385, 03 грн., пеню у розмірі 2 750, 57 грн., індексацію у розмірі 10 236, 75 грн. та проценти за користування товарним кредитом у розмірі 6 161, 02 грн., посилаючись на умови договору купівлі-продажу від 22.02.2008 № 242 –СЧО, ст. ст. 524, 525, 526, 533, 625, 691, 694 ЦК України, ст. ст. 179, 193, 198 ГК України, ст. ст. 2, 54 ГПК України.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме: основний борг у розмірі 15 385, 37 грн., суму індексації у розмірі 10 236, 75 грн. та проценти за користування товарним кредитом у розмірі 3 069,04 грн. В задоволенні інших позовних вимог просить суд відмовити, посилаючись на ст. ст. 216, 230, 232 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та умови договору купівлі-продажу від 22.02.2008 № 242 –СЧО. До того ж, відповідач звернув увагу суду на скрутне фінансове становище, що склалося на підприємстві. На підставі зазначеного просить розстрочити виконання судового рішення строком на 3 місяці.

Позивач за зустрічним позовом (ТОВ “Лан –Інвест”) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” 95056,00 грн. збитків, посилаючись на те, що ТОВ “Агросфера” поставила ТОВ “Лан –Інвест” 49 посівних одиниць насіння соняшника гібриду ЛГ –5444, які не відповідають ДСТУ 2240-93 та є неякісними. В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом посилається на умови договору купівлі-продажу від 22.02.2008 № 424 –СЧО, ст. ст. 203, 623, 678 ЦК України, ст. 197, 207, 216, 217, 224-226 ГК України, ст. ст. 1, 54, 60 ГПК України. Крім того, 06.06.2008 Запорізькою районною державною насіннєвою інспекцією були зроблені аналізи насіння соняшника гібриду ЛГ –5444, за результатами якого чистота насіння складає –99, 4 % (замість 100 %), енергія проростання –39 % (замість 94 %), схожість –49 % (замість 94 %), вологість – 6, 9 % (замість 8, 9 %). Таким чином, отримане насіння соняшнику є неконденційним. 13.06.2008 було складено акт обстеження поля за участю представника ТОВ “Агросфера”, згідно якого посів рідкий та підлягає пересіву.

Представник відповідача (за зустрічним позовом) у судове засідання 01.10.2009 не з’явився. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника та письмові доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву, відповідно до яких відповідач просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем було порушено п.п. 4.1., 4.2., 5.5., 5.6. договору купівлі-продажу від 22.02.2008 №242 –СЧО та порядок відбору проб насіння для проведення аналізу Запорізькою районною державною насіннєвою інспекцією (п.п. 4.8.4 ДСТУ 4138-2002 “Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості.”). Крім того, відповідач наполягає на тому, що ТОВ “Лан –Інвест” було пропущено строк позовної давності, оскільки недоліки товару було виявлено позивачем 06.06.2008. Тільки 08.08.2008 ним було направлено претензію та після неотримання відповіді на неї позивач не звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Зустрічний позов було подано лише 20.08.2009. В той час, як ТОВ “Агросфера” вже звернулася з позовом до ТОВ “Лан –Інвест” про стягнення 34 533, 37 грн., та ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2009 було порушено провадження у справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надала наступні пояснення: 26.05.2008 ТОВ “Лан –Інвест” здало на аналіз насіння соняшнику гібрид ЛГ 5444, партія Е –0501/06, яка була відібрана директором ТОВ “Лан –Інвест” Шликовим В.В. після перевірки насіння соняшнику виявилося некондиційним, схожість насіння 49 % згідно ДСТУ 2240-93, був складений результат аналізу насіння № 990-991 від 06.06.2008. Строк зберігання насіння згідно ДСТУ 2240-93 вологість насіння соняшника повинна становити максимум 10 %, а для довготривалого збереження –7 %. Під час зберігання необхідно систематично спостерігати за станом насіння, вимріювати його температуру, відносну вологість, наявність шкідників. Насіння соняшнику урожаю 2004 на сьогоднішній день кондиційне.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 242 - СЧО, за умовами якого Продавець зобов’язався передати, а Покупець прийняти та оплатити насіннєвий матеріал, іменований надалі товар, відповідно до умов даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу № 242-СЧО від 22.02.2008 якість товару повинна відповідати ДСТУ 2240-93, підтверджуватися Свідоцтвом якості Товару. Наявність зазначеного документу підтверджує належність товару вимогам, пред’явлених до товару, але не є гарантом отримання покупцем будь-яких заздалегідь визначених результатів при його використанні.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008 передбачено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, термін поставки кожної партії товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікація є невід’ємною частиною даного договору. Специфікаціями від 22.02.2008 №№ 1, 2 до договору купівлі –продажу від 22.02.2008 № 242 –СЧО сторони узгодили перелік насіннєвого матеріалу та його вартості, що має постачатися продавцем.

Вказаним договором (п.п. 4.1. –4.4., 4.6.) передбачено, що покупець, згідно умов даного договору, повинен до дати передачі товару, перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі 30 % від суми вартості всього товару по Специфікації (п. 4.1.).

На залишок заборгованості, продавець надає покупцю товарний кредит з наступним графіком сплати:

·          30 % від суми вартості всього товару, вказаного в Специфікаціях, покупець має сплатити до 25.08.2008;

·          решту 40 % від суми вартості товару, вказаного в Специфікаціях покупець має сплатити до 25.10.2008.

Товарний кредит надається на умовах сплати 0, 1% річних за користування товарним кредитом (п. 4.2.).

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок –фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується Акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару –дата вказана у видатковій накладній (п. 4.3.).

Сплата нарахованих процентів здійснюється у строк, який визначається датою погашення (сплати) товарного кредиту та датою фактичного погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту. Оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях (п. 4.4.).

При підписанні Специфікації, де базова ціна на товар зазначена у Євро, сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курса Євро до гривні більш ніж 2 % від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання Специфікації до договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0)х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу; А0 –офіційний курс Євро на дату підписання Специфікації до договору, СП – сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу. Покупець також має право розрахуватись по даному договору достроково (п. 4.6.).

Пунктами 5.5, 5.6 договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 передбачено, що покупець може заявити продавцю претензії по якості товару на протязі 20 календарних днів з моменту отримання товару. Документом, який підтверджує невідповідність якості товару вимогам ДСТУ 2240-93, визнають сертифікат якості (акт некондиційності насіннєвого матеріалу), виданий Державною насіннєвою інспекцією України.

Покупець зобов’язаний провести аналіз поставленого товара на предмет його відповідності вимогам ДСТУ 2240-93, в строк не більше 15 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Момент передачі товару –дата вказана у видатковій накладній на товар.

Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару, згідно цього договору він оплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Згідно п. 7.2. договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності до п. 4.2. даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 40 % річних.

Пунктами 7.5., 7.6. договору купівлі –продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008 продавець не несе відповідальності за якість та кількість врожаю отриманого покупцем, при використанні товару. Згідно ст. 6, ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, сторони прийшли до взаємної згоди, що відповідальність продавця щодо якості товару обмежена лише вартістю товару, який визнаний неякісним.

Позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 було відвантажено товар (насіннєвий матеріал) на загальну суму 111 018, 25 грн., а саме на підставі видаткових накладних:

·          № 0804144/00 від 04.048.2008 –на суму 49 508, 14 грн.;

·          № 1704329/00 від 17.04.2008 –на суму 36 756, 04 грн.;

·          № 130517/02 від 13.05.2008 –на суму 24 754, 07 грн.,

Товар було отримано Шликовим В.В. на підставі довіреностей серії ЯНМ №277942 від 07.04.2008, серії НБИ № 266355 від 14.04.2008 та серії НБИ № 266364 від 13.05.2008.

Також, позивачем були виставлені наступні рахунки для сплати: №25858/242СЧО від 22.02.2008 на суму 86 264, 19 грн., № 29646/242СЧО/2 від 13.05.2008 на суму 24 754, 07 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату товару на суму 95633, 22 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, станом на 01.10.2009 сума основного боргу відповідача складає 15 385, 03 грн.

Доказів виконання взятих на себе зобов’язань в повному обсязі за договором купівлі-продажу № 242-СЧО від 22.02.2008 відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що первісний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 ст. 691 ЦК України передбачено, що якщо договором купівлі –продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати, тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладання договору і на момент передання товару.

Факт здійснення ТОВ “Агросфера” поставки товару за договором купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 на загальну суму 111 018, 25 грн. підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами, що містяться в матеріалах справи.

Вказані кошти в повному обсязі відповідачем на рахунок позивача перераховані не були. Відповідачем було здійснено часткову оплату боргу у розмірі 95 633, 22 грн., що підтверджується виписками банку, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума основного боргу на 01.10.2009 складає 15 385, 03 грн.

Пунктом 7.1. договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості товару, згідно цього договору він оплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 №543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Розрахований позивачем станом на 01.10.2009 розмір пені, згідно із Постановою НБУ від 21.04.2008 N 107, складає 2 750, 57 грн.

Також, пунктом 7.2. договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності до п. 4.2. даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 40 % річних.

Наданий позивачем розрахунок процентів за користування товарним кредитом у розмірі 6 161, 02 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за товарним кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, сума процентів за користування товарним кредитом за період з 25.11.2008 по 25.05.2009 (182 дня) дорівнює 3 060, 19 грн.

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до п. 4.6. договору купівлі-продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008 при підписанні Специфікації, де базова ціна на товар зазначена у Євро, сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курса Євро до гривні більш ніж 2 % від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання Специфікації до договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0)х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу; А0 –офіційний курс Євро на дату підписання Специфікації до договору, СП –сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу. Покупець також має право розрахуватись по даному договору достроково.

Позивачем заявлено до стягнення суму індексацію у розмірі 10 236, 75 грн., розрахунок якої міститься у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості відповідача складає 31 432, 54 грн., з них:

- 15 385, 03 грн. –сума основної заборгованості, згідно розрахунку, наданого позивачем, який міститься в матеріалах справи;

- 2 750, 57 грн. –сума пені, згідно п. 7.1. договора купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008;

- 10 236, 75 грн. - сума індексації, згідно п. 4.6. договора купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008;

- 3 060, 19 грн. - сума процентів за користування товарним кредитом, згідно п. 7.2. договора купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №242 - СЧО від 22.02.2008, а саме документальне підтвердження оплати за відвантажені товари народного споживання, відповідач суду не представив.

В той же час, згідно із п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, приймаючи до уваги клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення у справі на 3 місяці і той факт, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи інтереси сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, розстрочивши виконання судового рішення у справі про стягнення з ТОВ “Лан - Інвест”, Запорізька область, с. Марївка на користь ТОВ “Агросфера” заборгованості в сумі 31 432, 54 грн. на три місяці із погашенням відповідачем заборгованості щомісячно наступними частинами: до 31.12.2009 –10 481, 00 грн., до 31.01.2010 –10 481, 00 грн. та до 28.02.2010 –10 470, 54 грн.

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи спір за зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ “Агросфера” збитків у розмірі 95 056, 00 грн. та визнання недійсними п.п. 7.5., 7.6. договору купівлі –продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.5., 7.6. договору купівлі –продажу від 22.02.2008 № 242 –СЧО продавець не несе відповідальності за якість та кількість врожаю отриманого покупцем, при використанні товару.

Згідно ч. 6 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, сторони прийшли до взаємної згоди, що відповідальність продавця щодо якості товару обмежена лише вартістю товару, який визнаний неякісним (п. 7.6.).

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

За таких обставин, п.п. 7.5., 7.6. договору купівлі - продажу від 22.02.2008 №242 –СЧО мають бути визнані судом недійсними.

ТОВ “Лан –Інвест” (позивач за зустрічною позовною заявою) зазнало збитки у розмірі 95 056, 00 грн., які складаються з реальних збитків у розмірі 30 296, 25 грн. та суми упущеної вигоди у розмірі 64 759, 74 грн., оскільки ним було отримано неякісний товар (насіння соняшнику гібриду ЛГ –5444.).

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталоном), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарі.

Згідно п. 2.1. договору купівлі –продажу від 22.02.2008 № 242 –СЧО якість товару повинна відповідати ДСТУ 2240 –93 та підтверджується свідоцтвом якості товару.

Відповідно до Свідоцтва якості товару № 721 гібридне насіння соняшнику ЛГ –5444 повинно відповідати наступному: чистота насіння –100%, енергія проростання –94%, схожість –94 %, вологість 8, 9 %.

Відповідно до п. 5.4. договору купівлі-продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008, прийом товару по кількості і якості проводиться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець зобов’язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони відсутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадках їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем.

У момент прийоми товару –насіння соняшника гібриду ЛГ –5444 на суму 36 756, 04 грн., що відбулося на підставі видаткової накладної № 1704329/00 від 17.04.2008, жодних претензій з боку позивача щодо якості товару не було пред’явлено, про що свідчать підписи уповноважених сторін. Крім того, разом з товаром було передано Сертифікат якості.

Пунктами 5.5, 5.6 договору купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 передбачено, що покупець може заявити продавцю претензії по якості товару на протязі 20 календарних днів з моменту отримання товару. Документом, який підтверджує невідповідність якості товару вимогам ДСТУ 2240-93, визнають сертифікат якості (акт некондиційності насіннєвого матеріалу), виданий Державною насіннєвою інспекцією України.

Покупець зобов’язаний провести аналіз поставленого товара на предмет його відповідності вимогам ДСТУ 2240-93, в строк не більше 15 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Момент передачі товару –дата вказана у видатковій накладній на товар.

Таким чином, враховуючи п.п. 5.5., 5.6. договору купівлі –продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008, ТОВ “Лан – Інвест” було зобов’язано до 01.05.2008 провести аналіз поставленого товару предмет його відповідності ДСТ 2240 –93 та в строк до 06.05.2008 заявити відповідачу претензію по якості товару.

Відповідно до п. 5.7. договору купівлі –продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008 у випадку невиконання покупцем умов договору п.п. 5.5., 5.6. договору, покупець втрачає право на пред’явлення претензій до продавця по якості товару, і товар вважається таким, що задовольняє вимоги покупця по якості.

Крім цього, в обґрунтування своїх вимог ТОВ «Лан-Інвест»посилається на результати аналізу Запорізької районної державної насіннєвої інспекції від 06.06.2008, який на його думку був проведений на всю партію насіння соняшнику ЛГ-5444 у кількості 49 мішків, котрий був переданий ТОВ «Агросфера»17.04.2008 по видатковій накладній №1704329/00. Відповідно до висновків останньої, чистота насіння соняшнику гібриду ЛГ –5444 складає 99, 4 %, енергія проростання –39 %, схожість –49 %, вологість - 6, 9 %, тобто встановлена некондиційність насіння соняшнику ЛГ-5444 у кількості 49 мішків по показнику "схожість" та встановлено, що насіння підлягає заміні.

Таким чином, проміжок часу між отриманням ТОВ «Лан-Інвест»насіння соняшнику ЛГ-5444 у кількості 49 мішків та проведенням аналізу його якості складає - 51 календарний день.

Проте, згідно п.п. 4.8.4 ДСТУ 4138-2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості», уразі перевіряння якості закупленого насіння, проби відбираються не пізніше як за 10 днів з часу завезення до господарства. Відбирає проби штатний інспектор у присутності обох зацікавлених сторін.

Вказаних вимог стандарту при відборі проб дотримано не було.

Також ТОВ “Лан-Інвест” посилається на фактичне визнання ТОВ “Агросфера” поставки товару неналежної якості, оскільки частина насіння соняшника гібриду ЛГ-5444 на загальну суму 24753,96 грн. по накладній б/н від 14.05.2008 було повернуто. Однак, суд зауважує, що у вказаній накладній не зазначено, що товар було повернуто постачальнику саме у зв’язку з його низькою якістю. Інших належних та допустимих доказів щодо спростування позиції відповідача за зустрічним позовом відносно того, що між сторонами договору відбулася операція повернення товару за взаємною згодою сторін, ТОВ “Лан-Інвест” суджу не представило.

13.06.2008 за участю представника ТОВ “Агросфера” було складено акт обстеження поля, відповідно до якого, посів є рідким та поле належить засіяти знову.

11.08.2008 на адресу ТОВ “Агросфера” було направлено претензію № П –1 від 08.08.2008 про сплату суми збитків у розмірі 200 202, 29 грн., в якій, зокрема, було зазначено, що у випадку незадоволення претензії або залишення її без відповіді ТОВ “Лан Інвест” буде змушено звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідь на зазначену претензію ТОВ “Лан –Інвест” не отримувало.

Відповідно до ст. ст. 224, 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції.

За приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові втирати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 232 ГК України передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 269 ГК України передбачає, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред’явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Таким чином, факт неякісного товару було встановлено ТОВ “Лан – Інвест” 06.06.2008.

13.08.2008 на адресу ТОВ “Агросфера” було направлено претензію, на яку не отримано відповідь.

Зустрічна позовна заява подано до господарського суду Запорізької області 20.08.2009, коли вже сплив передбачений строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, на чому наполягає відповідач.

ТОВ “Лан –Інвест” було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності для подачі позову, посилаючись при цьому на ст. 73 ГПК України, згідно з якою суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотання сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Однак, враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про не підтвердження ТОВ “Лан-Інвест” належними та допустимими доказами поважності причин пропуску строку позовної давності в цій частині.

Таким чином, вимога ТОВ “Лан-Інвест” про стягнення неодержаного прибутку у сумі 64 759, 74 грн. та реальних збитків у розмірі 30 296, 25 грн. не підлягає задоволенню через пропуск строку позовної давності.

Враховуючи викладене, зустрічна позовна заява підлягає частковому задоволенню. Судові витрати відносяться на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Судові витрати відносяться на відповідача за первинним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до пп. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7 93 “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.).

Відповідно до пп. б п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7 93 “Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів , які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення порушення справи про банкрутство сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

ТОВ “Лан –Інвест” (позивач за зустрічною позовною заявою) заявлено дві вимоги: 1) про стягнення збитків у розмірі 95 056, 00 грн. та 2) про визнання п.п. 7.5., 7.6. договору купівлі –продажу № 242 –СЧО від 22.02.2008 недійсними.

В той же час, платіжним дорученням сплачено № 218 від 19.08.2009 сплачено державне мито у розмірі 118, 00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ТОВ “Лан –Інвест” недоплачене державне мито у розмірі 917, 56 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825, яка набрала чинності з 13.08.2009 року, “Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, станом на 13.08.2009 року розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарських справ, складає 236 (двісті тридцять шість) грн.

Надміру сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 714, 54 грн. згідно платіжного доручення № 219 від 19.08.2009 підлягає поверненню позивачу за зустрічною позовною заявою на підставі п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 “Про Державне мито”.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Марївка, вул. Першотравнева, 2 Б, р/р26007002447001 в ФЗД АТ “Індекс – банк” м. Запоріжжя, МФО 313861, код ЄДРПОУ 34591420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26003001300072 в ВАТ “АКТАБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 31320991) заборгованість за договором купівлі-продажу № 242 - СЧО від 22.02.2008 у сумі 15 385 (п’ятнадцять тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 03 коп. основної суми боргу, 2 750 (дві тисячі сімсот п’ятдесят) грн. 57 коп. пені, 10 236 (десять тисяч двісті тридцять шість) грн. 75 коп. індексації; 3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 19 коп. –процентів за користування товарним кредитом, розстрочивши виконання судового рішення в цій частині строком на три місяці із погашенням відповідачем заборгованості щомісячно наступними частками: до 31.12.2009 –10 481, 00 грн., до 31.01.2010 –10 481, 00 грн. та до 28.02.2010 –10 470, 54 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Марївка, вул. Першотравнева, 2 Б, р/р26007002447001 в ФЗД АТ “Індекс – банк” м. Запоріжжя, МФО 313861, код ЄДРПОУ 34591420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26003001300072 в ВАТ “АКТАБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 31320991) 314 (триста чотирнадцять) грн. 32 коп. державного мита та 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

6. Визнати недійсними п.п. 7.5., 7.6. договору купівлі –продажу від 22.02.2008 №242 –СЧО, а саме:

“п. 7.5. Продавець не несе відповідальності за якість та кількість врожаю отриманого покупцем, при використанні товару.

п. 7.6. Згідно ч. 6 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, сторони прийшли до взаємної згоди, що відповідальність продавця щодо якості товару обмежена лише вартістю товару, який визнаний неякісним”.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/р 26003001300072 в ВАТ “АКТАБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 31320991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Марївка, вул. Першотравнева, 2 Б, р/р26007002447001 в ФЗД АТ “Індекс –банк” м. Запоріжжя, МФО 313861, код ЄДРПОУ 34591420) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Видати наказ.

8. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Марївка, вул. Першотравнева, 2 Б, р/р26007002447001 в ФЗД АТ “Індекс – банк” м. Запоріжжя, МФО 313861, код ЄДРПОУ 34591420). на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку - 095) 917 (дев’ятсот сімнадцять) грн. 56 коп. недоплаченого державного мита. Видати наказ.

10. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лан –Інвест” (70440, Запорізька область, Запорізький район, с. Марївка, вул. Першотравнева, 2 Б, р/р26007002447001 в ФЗД АТ “Індекс –банк” м. Запоріжжя, МФО 313861, код ЄДРПОУ 34591420) 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 56 коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати довідку.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 14.10.2009.