Рішення № 64615534, 07.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6461/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/1071/17 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А.Категорія 26 07.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеною позовною заявою у відповідності до норм ст. 525, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України та просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 672, 57 грн та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 20.10.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номера про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав що він як позикодавець виконав свої зобов'язання за вказаним договором та видав відповідачу кредитну ( платіжну) картку з відповідним лімітом на рахунку, відповідач же, отримавши вказану картку ознайомився і погодився з Умова та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку використав кошти із використанням платіжної картки.

Відповідач порушив умови кредитного договору, не виконує свої зобов'язання перед Банком, та станом на 28.02.2015 р. заборгованість складається з наступного: 13961, 70 грн - заборгованість за кредитом; 14730, 74 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1948, 10 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1532, 03 грн - штраф (процентна складова). У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання та не сплачує кошти за вказаним кредитним договором, тому позивач просив у судовому порядку вирішити вказаний спір.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «КБ «ПриватБанк» через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідач ОСОБА_2, не визнаючи доводів апеляційної скарги, подав заперечення, в яких посилається на те, що апелянт не вказав жодної поважної причини, чому докази, які він залучив до апеляційної скарги, не були надані в суді першої інстанції та не вказані поважні причини для встановлення нових обставин справи, тому просив апеляційну скаргу Банку відхилити, а рішення першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідно до умов укладеного Договору № б/н від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на універсальну кредитну картку, з базовою відсотковою ставкою 30 % з розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки.

Згідно умов кредитування позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на універсальну кредитну картку, з базовою відсотковою ставкою на місяць 2,5 % (нарахування на залишок заборгованості здійснюється виходячи з розрахунку 360 днів на рік); пеня нараховується по розрахунку пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) - це базова процентна ставка по договору / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) - 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується один раз в місяць при наявності прострочення заборгованості по кредиту або процентам 5 або більше днів при виникненні заборгованості на суму більше 50 грн.

Згідно довідки про умови кредитування і використання кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду» тип картки - MasterCard Mass, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості.

Згідно заяви позичальника від 20 жовтня 2009 року ОСОБА_2 ознайомився і погодився з Умова та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, тобто ознайомився з договором про надання банківських послуг до його заключення та погодився з його умовами.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заборгованість за вказаним кредитним договором виникла з вини ОСОБА_2 через неналежне виконання ним умов договору.

Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції погодитися не може виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви відповідача від 16 липня 2012 р., яка адресована керівнику відділення № 36 Кононець М.В., ОСОБА_2 зазначив, що 12 липня 2012 р. невідомі йому особи, дізнавшись номер його кредитної картки та ідентифікаційний код, вивели з вказаної кредитної картки майже весь кредитний баланс (близько 13 000 грн.) на рахунки невідомих йому осіб. Виявивши ознаки злочину в ніч з 12 на 13 липня він, ОСОБА_2, викликав наряд міліції та подав відповідну заяву.

На вказану заяву ОСОБА_2, ПАТ «КБ «Приватбанк» надав відповідь за № 30.1.0.0/2-120716/2030 від 18 липня 2012 р. про те, що з боку клієнта ОСОБА_2 були допущені порушення у вигляді розповсюдження третій особі реквізитів кредитної картки, а також своїх анкетних даних: ПІБ, ІПН, номер мобільного телефону, що є персональними даними клієнта. Також ПАТ «КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_2 були порушені умови п. 1.5.5, 1.5.13 «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до умов п. 1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карті, контрольної інформації клієнта, ідентифікатор користувача, паролі системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання та використання і/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Згідно розділу IV п. 1 Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджених постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та вимог цього Положення.

Згідно розділу VI п. 1, 2 Положення користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов'язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Згідно розділу VI п. 9 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наступне.

Згідно п. 6.1. «Умов та правил надання банківських послуг» обов'язки клієнта: не передавати картки, ПІНи третім особам, не використовувати карти або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором або тих, що протирічать діючому законодавству.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3. Правил утримувач картки несе відповідальність за операції, що здійснюються з картками. У випадку, якщо утримувач дає згоду на здійснення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в подальшому. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу.

Згідно п. 8.4. «Умов та правил надання банківських послуг» утримувач несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви утримувача про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ Платіжної системи.

Відповідно до п. 6.11. «Умов та правил надання банківських послуг» Клієнт зобов'язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу або отримання звістки про їх незаконне використання. В триденний термін, після усної заяви про втрату картки, ПІНа, надати письмову заяву в Банк, яка повинна містити докладний виклад обставин (п.6.12.).

Відповідно п. 6 розділу VI Положення № 705 «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити Банк про складену ситуацію. До моменту повідомлення користувачем Банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

З матеріалів справи вбачається, а саме із заяви відповідача, що людиною, яка дізналася номер картки та ідентифікаційний номер є чоловік, який 12 липня 2012 року при телефонній розмові із його дружиною отримав вказані дані та в подальшому використав їх шляхом злочинних діянь (а.с.153-154).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки переказ коштів по Приват24, зняття коштів з банкомату, оплата товару в магазині та поповнення номерів мобільного телефону відбулося внаслідок розголошення відповідачем третім особам конфіденційної інформації та повідомлення про блокування рахунку під час здійснення вказаних операцій до Банку не надходили, тому саме відповідач несе відповідальність за вказані операції.

Відповідно до п. 6.5. «Умов та правил надання банківських послуг» позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6. Умов, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту, оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7. «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до п. 8.6. при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Відповідач не виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором та не сплатив своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором, тому вказані кошти повинні бути стягнуті в судовому порядку.

Оскільки зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконано, то позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом стягнення заборгованості з відповідача станом на 28.02.2015 року у розмірі 32 672, 57 грн, яка складається з наступного: 13961, 70 грн - заборгованість за кредитом; 14730, 74 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1948, 10 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1532, 03 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ПАТ «Приват Банк», звертаючись до суду та подаючи апеляційну скаргу сплатив судовий збір, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № BOJ68B0QUP від 08 квітня 2015 року на суму 326, 73 грн, та №PROM0BMOS від 20 грудня 2016 р. ( а.с. 26, 193) , а тому вказані кошти відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 88, 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 жовтня 2009 року у розмірі 32 672, 57 грн, що складається з: 13961, 70 грн - заборгованості за кредитом; 14730, 74 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 1948, 10 грн - заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1532, 03 грн - штраф (процентна складова).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 686,13 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Н.В.Ігнатченко

В.О.Фінагєєв