Рішення № 6461552, 07.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.09 Справа № 27/287/09

За позовом: приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма “Агро”, м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 171 208 грн. 20 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Роздимаха С.М., дов. б/н від 13.04.2009 р.

Від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 1419 від 06.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 15.09.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судові засідання уповноважених представників позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 07.10.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив сторонам час виготовлення рішення у повному обсязі 12.10.2009 року.

Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма “Агро”, м. Луганськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя 171 208 грн. 20 коп., в тому числі 135 960 грн. 46 коп. заборгованості за договором поставки № 57 від 29.07.2008 р. та 35 247 грн. 74 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2009 р. порушено провадження у справі № 27/287/09 та призначено судове засідання на 15.09.2009 р.

У звязку з неявкою у судове засідання відкрите 15.09.09 р. уповноважених представників позивача та відповідача, ухвалою суду від 15.09.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України. Судове засідання призначено на 07.10.09 р.

07.10.09 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/287/09.

07.10.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 07.10.2009 р. позивач надав суду письмову заяву щодо зменшення розміру позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача 90 960 грн. 39 коп. заборгованості за договором поставки № 57 від 29.07.08 р. та 7000 грн. 00 коп. суми пені. Від стягнення 28247 грн. 74 коп. суми пені позивач відмовився. Судові витрати у розмірі 1712 грн. 08 коп. державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить віднести на позивача.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, приймається судом.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 97 960 грн. 39 коп.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 97960 грн. 39 коп. визнав у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

29.07.09 р. між приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою “Агро”, м. Луганськ та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки № 57.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується виготовити та поставити покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, предметом поставки, по умовах даного договору, є товар позивача: сир в асортименті.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною в товарній накладній, яка супроводжує партію товару.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівкову та/або готівковому порядку, не пізніше 31 дня з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач виготовив та поставив (передав у власність) відповідачу декілька партій товару за накладними:

Z000001421від 28.07.08 р. на суму 91953 грн. 08 коп., Z000001422 від 28.07.08 р. на суму 9990 грн. 96 коп., Z000001550 від 11.08.08 р. на суму 119747 грн. 00 коп., Z000001796 від 04.09.08 р. на суму 228632 грн. 25 коп., Z000001797 від 04.09.08 р. на суму 2047 грн. 36 коп.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується довіреністю від 28.07.008 р. та видатковими накладними (містяться в матеріалах справи).

Строк виконання зобовязання відповідачем за останню партію товару закінчився 05.10.08 р.

Товар був прийнятий відповідачем у відповідності до умов договору, що підтверджується підписом та печаткою покупця на видаткових накладних.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обовязки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Відповідач лише частково здійснив оплату поставленої продукції.

У звязку з невиконання відповідачем умов договору, а саме не здійснення у повному обсязі оплати за поставлену продукцію, заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПП СВФ “Агро” склала 90 960 грн. 39 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 7.2 договору сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 7.2 договору та заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, сума пені склала 7 000 грн. 0 коп.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення пені за неналежне виконання умов договору в сумі 7 000 грн. 00 коп. обґрунтована і підлягає задоволенню.

04.03.09 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 47, щодо необхідності виконання грошових зобовязань, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України п орушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав д оказів сплати суми заборгованості, вимогу про сплату боргу не виконав.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма “Агро”, м. Луганськ правомірно звернулося з позовом про стягнення 90 960 грн. 39 коп. основного боргу та 7000 грн. 00 коп. суми пені, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Відповідач у судовому засіданні, відкритому 07.10.09 р. надав письмову заяву про розстрочення виплати суми заборгованості строком до 20.11.09 р., у звязку з важким фінансовим станом на підприємстві.

Позивач проти розстрочення виконання рішення суду строком до 20.11.09 р. не заперечив.

Пункт 6 статті 83 ГПК України надає суду право розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Господарський суд беручи до уваги пояснення відповідача щодо скрутного фінансового стану на підприємстві дає згоду на розстрочення виконання судового рішення в частині стягнення 90 960 грн. 39 коп. основного боргу та 7 000 грн. 00 коп. суми пені до 20.11.09 р., щомісячно стягуючи рівними частками по 48980 (сорок вісім тисяч девятсот вісімдесят) грн. 20 коп.

У звязку з визнання позову відповідачем, враховуючи пояснення представників позивача та відповідача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати покласти на позивача (відповідно до заяви позивача).

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АБ “Металург”, МФО НОМЕР_3, ОКПО НОМЕР_1, Інд. Код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма “Агро” (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 107, р/р 26002301005405 в АКБ “Форум”, м. Луганськ, МФО 304870, ОКПО 30877035) 90 960 (девяносто тисяч девятсот шістдесят) грн. 39 коп. заборгованості, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. пені.

Розстрочити виконання судового рішення до 20.11.2009 р. у сумі основного боргу та пені на загальну суму 97 960 грн. 39 коп. рівними частками у сумі 48 980 (сорок вісім тисяч девятсот вісімдесят) грн. 20 коп. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 12.10.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.