Рішення № 6461536, 05.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.09 Справа № 10/385/09

Суддя

За позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8 в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, (69035, м. Запоріжжя, 40 років Радянської України, 57-В)

До відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 березня, 34)

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство Комерційний банк “Надра”, (05053, м. Київ, вул. Артема, 15)

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, (АДРЕСА_2)

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Тищенко Н.А. дов. від 02.09.2009р.

Від відповідача: Шапран Н.В. дов. від 03.09.09

Від третіх осіб: не зявилися

У судовому засіданні оголошено резолютивну частину рішення.

Заявлено позовні вимоги про стягнення 9 048,93 грн. з них 8 554,32 грн. - сума невиплаченого відповідачем страхового відшкодування; 286,77 грн. - пені; 39,37 грн. - 3 % річних; 25,09 грн. - втрат від інфляції; 143,38 грн . - процентів за користування чужими грошовими коштами за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3069-а/07зп від 12.07.2007.

Відповідач надав суду докази про погашення суми 8 554, 32 грн. основного боргу (платіжне доручення № 1066 від 02.10.09).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:

28.09.2007 року на пр. Леніна в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Lexus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Тоуоtа Саmгу, держаний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3 ОСОБА_1.

Дана ДТП сталася внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 по порушенню п. 13.1 Правил дорожнього руху України/ Його вина у зазначеній ДТП та наявність складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України встановлена постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.11.2007 року по справі №3-10975/2007.

Внаслідок ДТП автомобіль Тоуоtа, було пошкоджено, що підтверджується довідкою відділу ДАІ про ДТП від 28.09.2007 року, довідкою ВДАІ УМВС України за фактом дорожньо-транспортної пригоди вих. № 10/14-5348вх. від 13.11.2007 року, а його власнику ОСОБА_1.) - спричинена майнова шкода, характер та обсяг якої підтверджується також актом огляду транспортного засобу від 02.10.2007 року (на огляд ані ОСОБА_2, ані представник його страхової компанії не з'явилися, хоча про огляд були повідомлені належним чином, що підтверджується телеграмою вих. № 5824-07 від 01.10.2007 року, повідомленням про вручення телеграми від 02.10.2007 року), висновком фахівця авто товарознавця по визначенню вартості майнової шкоди № 240/12 від 10.12.2007 року. Згідно з висновком вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу (майнової шкоди) визначена и сумі 9881,87 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Тоуоtа (реальні збитки ОСОБА_1) склала 10079,32 грн. (сума визначена без врахування вартості правого та лівого захисту двигуна, вітрового скла, ремкомплекту для вклейки вітрового скла, а також робіт по заміні вітрового скла згідно рахунком на замовлення наряд ТОВ «Восток Авто» № ВА-003629 від 29.102.2007 року, калькуляцією вартості відновлювального ремонту ТОВ «Восток Авто»від 29.10.2007 року).

Майнові інтереси ОСОБА_1, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобіля Tоуоtа, на момент ДТП були застраховані у позивача (до перейменування - ЗАТ «СК «ВЕСКО», що підтверджується статутом) за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3069-а/07зп від 12.07.2007. ОСОБА_1 визначила в якості вигодонабувача за договором - Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»(третя особа-2).

За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку, в тому числі, за ризиком „Збитки внаслідок ДТП" за вирахуванням франшизи в сумі 1015,00 грн. (яка дорівнює 0,5% від страхової суми 203 000,00 грн.).

Пошкодження в ДТП автомобіля Тоуоtа було визнано позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 4214-а/07зп від 14.12.2007 року, з настанням якого відповідно до умов договору страхування, ч. 3 ст.19 Закону України „Про страхування", п.3 ч.1 ст.998 Цивільного кодексу України виник обов'язок позивача здійснити виплату страхового відшкодування.

А тому за заявою ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування від 12.12.2007 року, з урахуванням листа вигодонабувача ВАТ КБ «Надра»в особі Філії ЗРУ вих. № 4/2/25701 від 06.12.2007 року, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, позивач виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 9064,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 835 від 17.12.2007 року.

Страхове відшкодування дорівнювало фактичної вартості відновлювального ремонту за вирахуванням суми франшизи та не перевищувало вартості оціненої фахівцем - автотоварознавцем майнової шкоди.

Виплата страхового відшкодування за своєю суттю було частковою компенсацією майнової шкоди, спричиненої страхувальнику позивача неправомірними діями ОСОБА_2

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996 року № 85/96-ВР та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхуванню у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відшкодувавши за договором збитки своєму страхувальнику, позивач став в межах суми відшкодованих збитків стороною-кредитором у зобов'язанні з відшкодування майнової шкоди замість страхувальника, до позивача перейшло право вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки, а також інші права, які надані законом потерпілій особі для відновлення свого порушеного права.

Між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Кредо» (далі - відповідач) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № ВА/1992416 від 01.12.2006 року (далі договір ОСЦПВВНТЗ). За договором сторони встановили: тип договору 3-й (застрахована відповідальність осіб, визначених в договорі); ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25 500,00 грн., франшизу - 510,00 грн., строк дії - з 01.12.2006 року по 30.11.2007 року, визначено осіб, відповідальність яких застрахована: ОСОБА_2 га ОСОБА_5, та забезпечений транспортний засіб автомобіль Lexus. Отже, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, спричинену при експлуатації автомобіля Lexus, на момент ДТП була застрахована у відповідача за договором ОСЦПВВНТЗ, а тому в силу договору ОСЦПВВНТЗ та сі. 528 Цивільного кодексу України на відповідача було покладено обов'язок відшкодувати шкоду, спричинену ОСОБА_2 Згідно з преамбулою, ст.ст. 3-5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон про страхування відповідальності) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди.

Частина 1 статті 21 Закону про страхування відповідальності передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Спричинення майнової шкоди ОСОБА_1 в ДТП від 28.09.2007 року є страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону про страхування відповідальності, тобто є подією, внаслідок якої заподіяна шкода під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність відповідача за договором ОСЦПВВНТЗ).

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону про страхування відповідальності при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 даного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

А тому відповідач в силу договору ОСЦПВВНТЗ, як боржник в зобов'язанні з відшкодування шкоди, відшкодовує шкоду шляхом виплати страхового відшкодування особі, яка звернулась за таким відшкодуванням (або потерпілому, або особі, яка має права потерпілого).

Враховуючи це, позивач в порядку ст. 35 Закону про страхування відповідальності звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 3083-09 від 18.05.2009 року, за якою пред'явив відповідачу вимогу про сплату страхового відшкодування в сумі 8554,32 грн. (сума розраховувалась на підставі

ст.ст. 12. 29 Закону про страхування відповідальності та дорівнювало сумі виплаченого позивачем страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи за договором ОСЦПВВНТЗ (9064,32 гри. - 510,00 грн.)) та надав визначений Законом пакет документів для прийняття відповідного рішення.

Заява № 3083-09 від 18.05.2009 року була надіслана відповідачу 21.05.2009 року рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (підтверджується реєстром рекомендованих листів та фіскальним чеком поштового відділення зв'язку УДППЗ „Укрпошта") га отримана ним 23.05.2009 року (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 08320428).

Проте відповідач своє зобов'язання по виплаті позивачу страхового відшкодування в якості компенсації майнової шкоди виконав лише 02.10.09.

Закон про страхування відповідальності не звільнює страховика від виконання цивільно-правового обовязку по виплаті страхового відшкодування за договором ОСЦПВВНТЗ, крім випадків, встановлених ст. 32 цього Закону.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що слідує із ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Відповідач, не виплативши страхове відшкодування позивачу своєчасно, не тільки порушив права позивача на отримання відповідного відшкодування (гарантовані законом), а й договір ОСЦПВВНТЗ, ст.ст. 1, 3, 22, 36, 37 Закону про страхування відповідальності, ст.ст. 526, 998 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до господарського суду за судовим захистом порушених прав позивача.

Страхове відшкодування є грошовим зобов'язанням. Поняття грошового зобов'язання визначено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": під грошовим зобов'язанням розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах передбачених цивільним законодавством України (до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. До таких випадків страхове відшкодування не відноситься.

Відповідно до ст. 2 Закону про обов'язкове страхування відповідальності відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За невиконання грошового зобов'язання у вигляді страхового відшкодування Законом про страхування відповідальності та Цивільним кодексом України передбачена відповідальність у вигляді пені, сплати суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми, а також надана можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Таку відповідальність позивач застосовує до відповідача, а також нараховує проценти за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 37.2. статті 37 Закону про страхування відповідальності передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Прострочення відповідачем з виплати страхового відшкодування є підставою для застосування пені, а тому позивач за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з виплати страхового відшкодування нарахував пеню у сумі 286,77 грн.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання (крім суми неустойки) встановлена частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування позивачу відповідачеві нараховано 3 % річних у сумі 39,37 грн . , а також проведена індексація основного боргу за час прострочення. Втрати від інфляції складають 25,09 грн. Після прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання відбулось безпідставне (без будь - якої правової підстави) збереження ним грошових коштів, які вже належать позивачу (кредитору), і одночасно почалось користування відповідачем чужими грошовими коштами, тобто коштами, які вже належать кредитору, але безпідставно знаходяться у володінні боржника.

Частиною 1 статті 536 Цивільного кодексу України, встановлений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами: „За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідач в період з 23.06.2009 року по 17.08.2009 року безпідставно зберігав і використовував належні до сплати позивачу грошові кошти у сумі 8 554,32 грн., а тому позивач нарахував відповідачеві проценти за користування цими коштами в сумі 143,38 грн.

Всього позивач просить стягнути 9 048,93 грн. з них 8 554,32 грн. - сума невиплаченого відповідачем страхового відшкодування; 286,77 грн. - пені; 39,37 грн. - 3 % річних; 25,09 грн. - втрат від інфляції; 143,38 грн . - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вимоги позивача підлягають задоволенню частково у сумі 286,77 грн. - пені; 39,37 грн. - 3 % річних; 25,09 грн. - втрат від інфляції; 143,38 грн . процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі наступного.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти, або виникають з актів цивільного законодавства.

Цивільне право щодо відшкодування шкоди у позивача виникло після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, а отже після відшкодування шкоди, на підставі ст. 993 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування", якими унормовано перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат права вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин, що спрямований на захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків. Якщо настання страхового випадку було обумовлено винними діями окремих суб'єктів цивільного права, а негативні наслідки таких дій були усунені страховиком шляхом виплат за договором страхування, то за приписами ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України саме страховик отримує право вимоги до відповідальної особи за завдані збитки, а потерпіла особа в межах отриманого страхового відшкодування втрачає таке право.

Отже, відшкодувавши за договором майнового страхування збитки своєму страхувальнику, завдані страхувальником відповідача, позивач став в межах сплаченої суми відшкодування стороною-кредитором у зобов'язанні з відшкодування майнової шкоди замість свого страхувальника, тобто до позивача перейшло право потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки (відбулась заміна кредитора).

Разом з тим, до позивача перейшло не тільки право вимоги відшкодувати шкоду, а й права потерпілого, гарантовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на подачу заяви на виплату страхового відшкодування та отримання відповідного страхового відшкодування від страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зобов'язує страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність здійснити виплату страхового відшкодування не виключно потерпілій особі, а й особі, яка має право на відшкодування. Про те, що за страховим відшкодуванням мають право звертатися особи, які мають право на страхове відшкодування (яким відповідно актів цивільного законодавства надане таке право), що прямо встановлено ст. 35.1, 36.2, 36.3, 37.2 Закону тощо:

35.1.Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву;

36.2.Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення;

36.3.Якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення;

37.2. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня..

До осіб, які мають право на страхове відшкодування, відноситься і позивач, так як таке право надано позивачу і гарантовано законом (ст.ст. 11, 511, 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про страхування").

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не обмежує коло осіб, які мають право отримувати страхове відшкодування саме потерпілими.

Якби законодавець забажав обмежити коло осіб, які мають право на страхове відшкодування тільки потерпілими, то він би прямо передбачив (у всіх випадках), що право на отримання страхового відшкодування мають тільки потерпілі.

А тому позивач є особою, до якого перейшли права потерпілого, є «особою, яка має право отримати страхове відшкодування»в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зобов'язанні з відшкодування шкоди боржником є заподіювач шкоди, а кредитором - особа, якій було спричинено шкоди (потерпілий).

Боржник ОСОБА_2 добровільно майнову шкоду потерпілому ОСОБА_1.) не відшкодував, а тому він залишився боржником за спричинену шкоду, отже за загальним правилом (ст.ст. 509, 1166 Цивільного кодексу України) повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі. Виключення з цього правила можуть встановлюватись законом.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом вимога про відшкодування шкоди пред'являється до боржника (особи, яка спричинила шкоду), при цьому боржник звільняється від обов'язку перед кредитором тільки у разі, якщо він виконав свій обов'язок по відшкодуванню шкоди перед потерпілим або поклав цей обов'язок на іншу особу, або такий обов'язок виконується іншим чином, в порядку встановленим законом.

Такими випадками, які позбавляють боржника від виконання свого обов'язку перед кредитором, є наявність осіб, які відповідають за боржника:

наявність юридичних осіб, які в порядку ст. 1172 Цивільного кодексу України відповідають за своїх працівників;

наявність батьків (усиновлювачі) або опікунів чи інших фізичних осіб - вихователів малолітньої особи, які відповідають за шкоду спричинену малолітнім в порядку ст. 1178 Цивільного кодексу України; наявність страховика, який на підставі договору страхування відповідальності та Закону України „Про обов'язкове страхування в цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України „Про страхування" (спеціальних законів) відповідає за боржника, який спричинив шкоду. Обов'язок виконати зобов'язання за боржника закріплена і загальними нормами права, зокрема статтею 528 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. Вказані норми містяться у розділі І „Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

По даній справі особою, яка відповідає за спричинителя шкоди, є страховик, який в період дії договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виконує обов'язок за боржника (ОСОБА_2, уклавши з відповідачем договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поклав обов'язок по відшкодуванню шкоди на відповідача).. Отже відповідач з моменту спричинення шкоди в межах лімітів відповідальності став боржником в зобов'язанні з відшкодування шкоди .

Сам ОСОБА_2 відшкодовував би шкоду у випадку недостатності суми виплаченого страхового відшкодування (страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність) для повної компенсації шкоди в порядку ст. 1194 Цивільного кодексу України (ця ж стаття також підтверджує, що за особу, цивільна відповідальність якої застрахована, відповідає страховик, який застрахував таку відповідальність).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зобов'язання з відшкодування шкоди, виникло саме з договору та завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора у випадках, встановлених договором. Отже: договором, який породив права кредитора є договір ОСЦПВВНТЗ;

випадок щодо виникнення зобов'язання - наявність спричиненої майнової (матеріальної шкоди); право, які породив договір ОСЦПВВНТЗ для кредитора, є право на відшкодування шкоди; кредитор, який має право на відшкодування шкоди, є позивач (до якого перейшли права первісного кредитора-потерпілого).

Отже, відповідач є боржником перед кредитором-позивачем, а підстав для невиплати позивачу страхового відшкодування, встановлених ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача не було.

Законом передбачено декілька механізмів відшкодування шкоди, що слідує з аналізу ст.ст. 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

«страховик - потерпілий»;

«страховик- особа, яка має права потерпілого»;

«страховик - погоджені з потерпілим підприємства, установи та організації, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків».

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Отже для страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність, Законом передбачено право виплатити страхове відшкодування підприємству, яке погоджене потерпілим, яке надає послуги з відшкодування шкоди.

Виплата страхового відшкодування за договором майнового страхування є нічим іншим як послугою з відшкодуванням збитків (шкоди). Погодження потерпілого відбувається шляхом звернення до такого підприємства (страховика) за отриманням відповідного відшкодування та отримання такого відшкодування.

Враховуючи це, позивач має право отримати від відповідача страхове відшкодування за ч.4 ст. 37 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Незаконність невиплати відповідачем страхового відшкодування позивачу підтверджується і пунктом 2.6 Рекомендацій Дирекції МТСБУ, затверджених Президією МТСБУ 27.04.2006 р. (додаток № 1 до протоколу № 153), з якого слідує, що «...Дирекція МТСБУ вважає, що страховик за договором майнового страхування має право звернутися до страховика за договором ОСЦПВВНТЗ з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування. Страховик за договором ОСЦПВВНТЗ має правові підстави здійснити таку виплату. Не задоволення такого прохання може розглядатися порушенням страховика за договором ОСЦПВВНТЗ зобов'язань перед своїм страхувальником. А, відповідно, страхувальник за договором ОСЦППВВНТЗ може примусити свого страховика на проведення компенсації витрат іншого страховика, в тому числі, шляхом подання позову до свого страховика».

У частині 8 554, 32 грн. страхового відшкодування провадження у справі слід припинити, т.я. відповідачем ця сума сплачена, що підтверджує платіжне доручення № 1066 від 02.10.09.

Державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету України, т.я. спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 80 п. 1.1 , 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, Код ЄДРПОУ 13622789, 69068, м. Запоріжжя, вул. Восьмого Березня, 34, п/р 265093011039 в Філії - Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957 на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8 в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, код ЄДРПОУ 26183400, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В, п/р 26506216345900 в АКІБ «УкрСиббанк", МФО 351005, 286,77 грн. - пені; 39,37 грн. - 3 % річних; 25,09 грн. - втрат від інфляції; 143,38 грн . процентів за користування чужими грошовими коштами, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову провадження у справі припинити.

СуддяАлейникова Т.Г.

Рішення підписане 12.10.09