Рішення № 6461524, 06.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09 Справа № 27/184/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак Запорізької області

про стягнення 12 526 грн. 85 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

          Від позивача: Скиба С.Г., дов. б/н від 25.05.2009 р.

          Від відповідача: Новік С.Б., дов. № 14 від 04.08.2009 р.

Ухвалю суду від 23.07.2009 р., у зв’язку з неявкою в засідання суду представника позивача, судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 05.08.2009 р.

Ухвалами суду від 05.08.2009 р. та 27.08.09 р., за клопотанням сторін, на підставі п. 4 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено.

Ухвалою суду від 28.09.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 06.10.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Павлоградвугілля”, м. Павлоград Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак Запорізької області заборгованості в розмірі 12 526 грн. 85 коп. в тому числі 9 367 грн. 51 коп. основного боргу за договором на поставку товару № ПУ-38 від 02.07.2007 р., 911 грн. 15 коп. –3% річних, 2 248 грн. 20 коп. –пені за неналежне виконання умов договору.

          Ухвалою господарського суду від 10.06.2009 р. порушено провадження у справі № 27/184/09 та призначено судове засідання.

Сутність спору викладена в ухвалах суду від 23.07.09 р., 05.08.09 р., 27.08.09 р., 28.09.09 р.

06.10.2009 р. слухання справи продовжено.

06.10.2009 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представника сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 06.10.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив на позовну заяву, наданий у судовому засіданні 05.08.09 р. (міститься в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

02.07.2007 р. між позивачем –ВАТ “Павлоградвугілля” та відповідачем –ВАТ “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак Запорізької області було укладено договір на поставку товару № ПУ-38.

Відповідно до умов п.1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, вказаний у Специфікаціях, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та по позиціям, загальна вартість, а також строки та умови поставки товару, вказуються у письмових замовленнях, оформлених у вигляді Специфікацій, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 3.2 договору, поставка товару здійснюється на протязі 5-ти календарних днів після повної оплати покупцем його вартості.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку, направленого на його адресу факсограмою, здійснити авансовий платіж у розмірі на менш 50 % від вартості партії товару, вказаного у Специфікації.

Відповідно до п. 4.2.2 договору покупець здійснює остаточний розрахунок з постачальником за поставлений товар на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання факсимільного повідомлення про готовність товару до поставки.

Згідно останньої специфікації № 8 від 29.10.07 р. відповідач зобов'язався поставити наступний товар: накладка Р-24 у кількості 137 шт. за ціною 31 грн. 74 коп. без ПДВ, накладну Р-33 у кількості 710 шт. за ціною 54,90 грн. без ПДВ, підкладка Р-24 у кількості 777 шт. за ціною 19,29 грн. без ПДВ, підкладка Р-33 у кількості 2419 шт. за ціною 28,49 грн. без ПДВ. На загальну суму 152 679,62 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 Специфікації постачальник зобов’язався поставити товар на протязі 50-ти календарних днів з моменту укладання сторонами додатку № 8 від 29.10.07 р. до договору, тобто до 17.12.07 р.

Позивач здійснив передплату за товар, вказаний у Специфікації № 8 платіжним дорученням № 20522 від 26.11.07 р. на суму 76339,81 грн., платіжним дорученням № 20578 від 27.11.07 р. на суму 76 339,81 грн. Всього на загальну суму 152 679,62 грн.

Відповідач поставив позивачу товар частково на загальну суму 143312 грн. 12 коп., а саме: 21.11.07р. за видатковою накладною № 2908: накладка РЗЗ у кількості 710 шт. за ціною 65,88 грн. на суму 46 774,80 грн.; підкладка Р 24 у кількості 777 шт. за ціною 23,15 на суму 17 987,55 грн., всього: 64 760,80 грн.; 06.03.08 р. за видатковою накладною № 0613: підкладка РЗЗ у кількості 2145 шт. за ціною 34,19 грн. на суму 73 333,26 грн.; 10.01.08 р. за видатковою накладною № 0047: накладка Р 24 у кількості 137 шт. за ціною 38,09 грн. на суму 5 218,06 грн.

Крім того, в порушення умов п. 3.4 договору факсимільне повідомлення про готовність товару до поставки покупцем від постачальника отримано не було.

В порушення умов договору, відповідач виконав свої зобов'язання не в повному обсязі, оскільки не поставив товар (підкладки РЗЗ) на суму 9367 грн. 51 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 9 367 грн. 51 коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 911 грн. 15 коп. 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 6.1 договору, у випадку порушення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який оплачується пеня за кожний день порушення строків поставки, але не більше вартості недопоставленого товару. Пеня розраховується із вартості недопоставленого товару.

Позивачем суду надано розрахунок пені, відповідно до якого пеня за рахунком розрахована за 365 днів, що суперечить вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

За таких обставин, в частині стягнення 1124 грн. 10 коп. суми пені слід відмовити.

Задоволенню підлягає сума пені у розмірі 1124 грн. 10 коп. за період з 04.06.08 р. по 02.12.08 р. за 182 дня.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доводи відповідача стосовно заліку зустрічних вимог не приймаються судом до уваги, оскільки проведення заліку зустрічних вимог не можна вважати зобов’язання відповідача припиненими, оскільки згідно ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, вимогу про сплату боргу не виконав.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59, п/р 26002020567980 у ФБ ТОВ “Фінанси та кредит” у Запорізькій області, МФО 313731, код ЄДРПОУ 00231584) на користь Відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” 951400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, р/р 26006039733200 у АКІБ “УкрСиббанк” МФО 351005, код ЄДРПОУ 00178353) 9 367 (дев’ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 51 коп. заборгованості, 911 (дев’ятсот одинадцять) грн. 15 коп. три відсотка річних, 1 124(одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 10 коп. пені, 114 (сто чотирнадцять) грн. 02 коп. державного мита та 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 43 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 09.10.2009р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.