Рішення № 64612917, 02.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18975/13-ц Провадження № 22-ц/773/2/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар Кирилюк О.О.,

з участю пр-ка позивача ОСОБА_1,

пр-ка відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 08.11.2007 року між банком та Приватним підприємством «Дніпроспецсервіс» було укладено кредитний договір № 190/м, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 240000 доларів США на придбання земельної ділянки з терміном повернення кредиту до 07.11.2017 року, а позичальник зобовязався повернути кредит частинами згідно графіку та щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом. Також передбачені штрафні санкції.

З метою забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 08.11.2007 року було укладено окремі договори поруки, за умовами яких останні, кожен зокрема, зобовязалися перед банком відповідати за невиконання позичальником усіх зобовязань, що виникли за кредитним договором.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.11.2007 року між банком і ПП «Дніпроспецсервіс» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку було передано належну підприємству земельну ділянку площею 0,4660 га, яка розташована по вул.Карбишева,8 у м.Луцьку.

Також 13.11.2007 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між банком і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку було передано належну ОСОБА_3 двокімнатну квартиру № 15 загальною площею 72 кв.м, яка знаходиться по вул.Кравчука,15-А в м.Луцьку.

У звязку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобовязань станом на 04.04.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 201506,47 доларів США, що еквівалентно 1610036,69 грн., з яких: 173023 доларів США заборгованість за кредитом, 25433,89 доларів США несплачені відсотки, 3049,58 доларів США пеня, а також 80751,83 грн. штраф. Всього заборговано 1690788,52 грн., які банк просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_5, а також у рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмети іпотеки.

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 1690788,52 грн..

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 190/м від 08.11.2007 року в розмірі 1690788,52 грн. звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,4660 га, яка розташована по вул.Карбишева,8 в м.Луцьку та належить ПП «Дніпроспецсервіс» на підставі державного акта на право приватної власності серії ЯД № 296402, виданого Луцькою міською радою 06.11.2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020707700165, шляхом продажу вказаної земельної ділянки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ПП «Дніпроспецсервіс» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки. Початкову ціну продажу визначено у сумі 1400000 грн..

Звернуто стягнення на двокімнатну квартиру № 15 загальною площею 72 кв.м, яка знаходиться по вул.Кравчука,15-А в м.Луцьку та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Луцькою міською радою 16.02.2006 року, шляхом продажу вказаної квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу зазначеної квартири. Початкову ціну продажу визначено у розмірі 272700 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ПП «Дніпроспецсервіс» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 860,25 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02.02.2017 року закрите провадження у даній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПП «Дніпроспецсервіс» про звернення стягнення на земельну ділянку з підстав, передбачених ст.205 ч.1 п.1 ЦПК України, оскільки даний спір між цими сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 08.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Дніпроспецсервіс» було укладено кредитний договір № 190/м, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 240000 доларів США зі сплатою 14% річних, а у разі порушення позичальником зобовязань 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості з кінцевим терміном повернення 07.11.2017 року. Також передбачені штрафні санкції (а.с.18-26).

У цей же день між банком і ОСОБА_2 та між банком і ОСОБА_5 було укладено окремі договори поруки № 190/м-1 та № 190/м-3 відповідно, предметами яких є надання поруки кожним поручителем перед кредитором за виконання боржником своїх обовязків, які виникають з умов кредитного договору № 190/м від 08.11.2007 року у тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник (а.с.49, 51).

Судом встановлено, що боржник порушив умови кредитного договору, що виразилося у несвоєчасному поверненні отриманих у банку грошових коштів. Розмір заборгованості перед банком станом на 04.04.2013 року становить 201506,47 доларів США, що еквівалентно 1610036,69 грн., з яких: 173023 доларів США заборгованість за кредитом, 25433,89 доларів США несплачені відсотки, 3049,58 доларів США пеня, а також 80751,83 грн. штраф. Всього заборгованість становить 1690788,52 грн., що стверджується відповідним розрахунком позивача, який відповідачі не спростували та на час звернення з позовом не погасили (а.с.10-17).

Виходячи з викладеного, кредитор мав право вимагати виконання зобовязання від боржників.

Стягуючи кредитну заборгованість із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення заборгованості солідарно.

Вимога позивача про стягнення заборгованості солідарно із цих відповідачів не підлягає до задоволення, оскільки договори поруки є окремими договорами, поручителі не є солідарними боржниками між собою, а лише солідарними боржниками, кожен зокрема, із позичальником, а тому заборгованість підлягає стягненню із кожного окремого поручителя, як солідарного боржника із позичальником ПП «Дніпроспецсервіс».

Задовольняючи позов про звернення стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вирішення даного спору у судовому порядку.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки б/н від 13.11.2007 року, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру № 15 у будинку № 15А на вул.Кравчука в м.Луцьку Волинської області (а.с.40-45).

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаної квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Згідно п.29 договору іпотеки сторони домовилися, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку» лише у позасудовому порядку. Для цього іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця (а.с.43).

Саме таке положення і закріплене у ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що умови укладеного між банком та іпотекодавцем договору іпотеки були погоджені сторонами у встановленому законом порядку, тобто договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України.

Оскільки сторони договору дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем лише у позасудовому порядку, то лише у такому порядку і може бути застосовано такий шлях звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки заявленим позивачем способом у судовому порядку, у звязку із чим позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства щодо обовязкового повідомлення судом усіх осіб, які беруть участь у справі про день та годину її розгляду, відповідно до вимог п.6 ч.3 ст.79, ч.1 ст.88 ЦПК України із відповідача ОСОБА_5 в дохід держави підлягають стягненню витрати у розмірі 630 грн., повязані з публікацією в пресі оголошення про його виклик, оскільки за зазначеною в матеріалах справи адресою його знаходження останній судові повістки не отримував.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2013 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, як солідарного боржника із позичальником Приватним підприємством «Дніпроспецсервіс», на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 173023 доларів США, що еквівалентно 1382453,77 грн. заборгованості за кредитом, 25433,89 доларів США, що еквівалентно 203216,78 грн. несплачених відсотків, 24366 грн. 14 коп. пені, 80751 грн. 83 коп. штрафу, як заборгованість за кредитним договором № 190/м від 08.11.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_5, як солідарного боржника із позичальником Приватним підприємством «Дніпроспецсервіс», на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 173023 доларів США, що еквівалентно 1382453,77 грн. заборгованості за кредитом, 25433,89 доларів США, що еквівалентно 203216,78 грн. несплачених відсотків, 24366 грн. 14 коп. пені, 80751 грн. 83 коп. штрафу, як заборгованість за кредитним договором № 190/м від 08.11.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 1720 грн. 50 коп. (одній тисячі сімсот двадцять грн. 50 коп.) з кожного витрат по сплаті судового збору.

У позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 630 грн. (шістсот тридцять грн.) витрат, повязаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді