Ухвала суду № 64612817, 08.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14939/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/242/17 Категорія: 50 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Грушицького А.І.,

за участю секретаря Галицької І.П.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду від 22 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 14 листопада 2016 року про залишення позовної заяви без руху.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду. Вважає її прийнятою з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та відкрити провадження у даній справі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Визнаючи неподаною та повертаючи оскаржуваною ухвалою від 22 грудня 2016 року позивачу її позовну заяву, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позивачем в порушення вимог ухвали цього ж суду від 14 листопада 2016 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1, не було усунуто недоліки позовної заяви, а саме: не уточнено позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, з огляду на наявне судове рішення, яке набрало законної сили і яким вже вирішено спір про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей, окрім того, позивачем не зазначено, якими саме діями відповідача їй завдана моральна шкода чи пов'язана така шкода з вимогою про стягнення аліментів. Разом з тим, вимога про відшкодування моральної шкоди не оплачена судовим збором у розмірі ставки, визначеної Законом.

Такі висновки суду є правильними і з ними погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей та відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху через наявні в позовній заяві недоліки та не оплату судовим збором вимоги про відшкодування моральної шкоди (а.с. 28).

Даною ухвалою позивачу надано строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків та попереджено про наслідки невиконання вимог, зазначених в ухвалі судді.

30 листопада 2016 року копія ухвали була направлена позивачу для відома і отримана останньою 09 грудня 2016 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

На виконання вимог ухвали Луцького міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року, позивачем 08 грудня 2016 року до місцевого суду подано позовну заяву в новій редакції, без виконання вимоги суду в частині сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з думкою суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З наведених норм процесуального закону та з положень пункту 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» слід зробити висновок, що подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та відшкодування моральної шкоди. Судовий збір нею сплачено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір сплачується за ставками, встановленими Законом на день його сплати, а частиною 2 статті 3 та статею 5 цього Закону визначено вичерпний перелік заяв та коло осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Відповідно д п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону позивач звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, проте не відноситься до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору в частині заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка є вимогою немайновою характеру, і підлягає оплаті у визначеному Законом розмірі.

Доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище позивача, не звільняють її від сплати судового збору, а лише дають право для звернення до суду із заявою про відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати. Проте, із відповідними заявами до суду остання не зверталась.

Окрім того, судом вірно зазначено про те, що в матеріалах справи наявне судове рішення від 13 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили, і яким постановлено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі. У разі, якщо позивач вважає, що присуджений до стягнення рішенням суду розмір аліментів на утримання малолітніх дітей є недостатнім, остання, за умови наявних передбачених законом підстав, не позбавлена можливості звернутись до суду із позовом про збільшення їх розміру, а не з аналогічним позовом про стягнення аліментів, як звернулась до суду позивач ОСОБА_1

Позивач у позовній заяві повинен зазначити докази, що підтверджують кожну обставину. Неподання доказів не є підставою для залишення позовної заяви без руху. Тому, колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновком суду про те, що позивачем не зазначено в чому саме полягає заподіяна їй моральна шкода, якими діями вона завдана, і з чого виходила позивач, визначаючи її розмір.

Проте, з врахуванням інших недоліків, які не були усунуті позивачем, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону та підставно визнано позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування моральної шкоди неподаною та повернуто ОСОБА_1

Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді