Рішення № 6461154, 20.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" жовтня 2009 р.Справа № 8/1143

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Кизенко Д.О. - дов. №2979/11 від 11.11.08р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" (м. Київ)

до Словечанського державного спеціалізованого лісгоспу АПК (с.Словечне Овруцького району)

про стягнення 125149,65 грн.

Спір розглядається в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 125149,65 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 100539,40 грн. - сума основного боргу, 1817,97 грн. - 3% річних, 10958,79 грн. - інфляційні та 11833,49 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Надав клопотання про заміну назви відповідача, а саме: Державне підприємство "Словечанський лісгосп АПК" на Дочірнє підприємство "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради. В підтвердження надав копію витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про уточнення назви відповідача, зокрема відповідачем у справі є Дочірнє підприємство "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, на адресу суду надіслав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу в сумі 100539,40 грн.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: видаткові накладні, довіреність, лист-вимогу, акти звірки взаємних розрахунків, свідоцтво про державну реєстрацію, статути, довідки про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування заявлених вимог позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до договору від 30.01.2008 року укладеного між позивачем та відповідачем, відповідачу було поставлено нафтопродукти.

Однак, на неодноразові вимоги суду позивач не надав для огляду у судовому засіданні оригінал вищевказаного договору та належним чином завірені його копії. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує укладення вищевказаного договору. За таких обставин суд вважає вищевказаний договір неукладеним.

Разом з тим, згідно усної домовленості між сторонами, позивач поставив відповідачеві товар (нафтопродукти) на загальну суму 839780,90 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреністю (а.с. 49-64).

Відповідно до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 100539,40 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків (а.с.11).

На підставі ст. 530 ЦК України, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.06.09р. позивач направив відповідачеві письмову вимогу про сплату боргу №292/06 від 24.06.09р., яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення (а.с. 28-29).

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 100539,40 грн.

Крім того, позивач в позовній заяві на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 10958,79 грн. інфляційних та 1817,97 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що позивач збільшив період нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки як суд зазначав вище, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмова вимога відповідачеві надіслана 24.06.09р.

Тому 3% річних та інфляційні потрібно нараховувати з 05.07.09р. (24.06.09р. + 7 днів відповідно до ст. 530 ЦК України + 3 дні поштового обігу).

Таким чином, розмір 3-ох% річних, який підлягає задоволенню, становить 132,22 грн. виходячи з такого розрахунку:

- 100539,40 грн. (сума боргу) х 3% / 365 днів х 16 (кількість днів прострочки) = 132,22 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки в липні 2009 р., за який потрібно нараховувати інфляційні, індекс інфляції становив 99,9%.

Також суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 1685,75 грн. 3% річних (1817,97 грн. - 132,22 грн.).

Крім того, позивач в позовній заяві також просить суд стягнути з відповідача 11833,49 грн. пені

Проте, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення 11833,49 грн. пені, вважаючи, що позивач безпідставно нарахував її відповідачеві, оскільки сторони не погодили між собою відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст. 547 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків та у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 100539,40 грн. основного боргу та 132,22 грн. 3-ох% річних обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 10958,79 грн. інфляційних, 1685,75 грн. 3% річних та 11833,49 пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 547, 625, 692 ЦК України, 193 ГК України, 24, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, (11122, Житомирська область, Овруцький район, с. Словечне, вул. Жовтнева, 33, код ЄДРПОУ 05437629).

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс", 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11А та 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25Г, код ЄДРПОУ 32862717

- 100539,40 грн. - заборгованості;

- 132,22 грн. - 3% річних;

- 1006,72 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 94,92 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 10958,79 грн. інфляційних, 1685,75 грн. 3% річних та 11833,49 пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.

СуддяДавидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу