Ухвала суду № 64611023, 31.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №635/1794/16-к Головуючий 1 інстанції Караченцев І.В.

Провадження №11-кп/790/407/17 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справа Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Глініна Б.В., Гришина П.В.,

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Антоненка Д.С.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та потерпілого на вирок Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, 25.11.1977р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, працюючий водієм ПАТ «Автотранспортне підприємство АТП 16329», розлучений,раніше не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5(пяти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3(три) роки.

На підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання звільнений з іспитовим строком 3(три) роки і покладанням обовязків передбачених ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Цим же рішенням суду вирішена доля процесуальних витрат за проведення експертиз, які стягнути з обвинуваченого на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Згідно вироку, 09.10.2015р. о 17год. 15хв., ОСОБА_2 керував технічно справним автобусом «І-VАN А07А1», р.н. НОМЕР_1, який належить ПАТ «Автотранспортне підприємство АТП 16329», та рухався від м. Харкова по вулиці Кірова с. Циркуни в напрямку с. Черкаські Тишки Харківського району Харківської області.

Під час руху по вказаній ділянці дороги, в районі перехрестя вул. Кірова та вул. Центральної с. Циркуни, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_3, 03.07.1948р., який в цей час виїхав з правого узбіччя на проїжджу частину дороги і перетинав її під кутом до її меж з права наліво відносно напрямку його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1814-с/15 від 11.11.2015р. причиною смерті ОСОБА_3 стала закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася переломами кісток зводу та основи черепа, внутречерепними крововиливами, які ускладнилися розвитком гострого розладу мозкового кровообігу.

Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, які знаходяться у причинному звязку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи автобусом «І-VАN А07А1», р.н. НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, під час виникнення небезпеки у вигляді велосипедиста ОСОБА_3, який виїхав з правого узбіччя на проїжджу частину дороги і перетинав її під кутом до її меж з права наліво відносно напрямку його руху, і якого водій ОСОБА_2 обєктивно був спроможний виявити, своєчасно не зменшив швидкість керованого ним автобусу аж до його зупинки, і здійснив зіткнення з вищевказаним велосипедистом, внаслідок чого останній загинув.

Захисник у поданій апеляції не оскаржуючи встановлені фактичні обставини та кваліфікацію просить вирок суду змінити. Так, цей апелянт просить не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування своєї апеляції цей апелянт посилається на те, що померлий перебував у стані алкогольного спяніння і сам порушував правила дорожнього руху, що не було враховано судом. Крім того, обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину та батьків пенсіонерів, працює водієм на підприємстві керівництво якого просить не позбавляти ОСОБА_2 прав.

Потерпілий у своїй апеляційній скарзі також просить не позбавляти обвинуваченого права керування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, зясувавши позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вироку (т.1 а.с.69-70) фактичні обставини справи встановлені у порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати ці обставини.

Оскільки ОСОБА_2умисно порушив правила безпеки дорожнього руху керуючи транспортним засобом, в наслідок чого спричинив смерть потерпіломуто суд першої інстанції вірно кваліфікував ці його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів перевіряє лише апеляційні доводи стосовно правомірності призначення додаткового покарання позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3(три) роки.

Санкція кримінальної норми за якою засуджено ОСОБА_2 передбачає покарання - позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого. При цьому диспозиція цієї статті передбачає відповідальність як за тяжке тілесне ушкодження так і за спричинення смерті потерпілого.

Враховуючи, що в наслідок противоправних дій обвинуваченого потерпілому спричинена смерть то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно вирішив застосувати додаткове покарання оскільки прийшов до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України.

У кожному випадку призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України Пленум Верховного Суду України у п.21 своїй постанові №5 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертає увагу на необхідність обговорювання питання доцільності застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що за встановлених у кримінальному провадженні обставин, позбавлення права керувати транспортними засобами, як додаткове покарання є доцільним, оскільки обвинувачений звільнений від відбування основного покарання, а наслідком вчинення злочину є смерть людини.

Ті обставини на які посилаються апелянти у своїх скаргах повністю враховані судом при призначені ОСОБА_2 покарання та вплинули на переконання суду, щодо можливості його виправлення без реального відбування основного покарання.

Оскільки учасники провадження не оскаржують вид, розмір та порядок відбуття основного покарання то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив справедливе покарання обвинуваченому ОСОБА_2 в цій частині.

Виходячи з наведеного, колегією суддів не встановлені підстави для зміни вироку передбачені ст.ст.408, 409 КПК України в частині призначення додаткового покарання.

Разом з цим, приймаючи до уваги положення ч.2 ст.408 КПК України колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, ч.4 ст.67 КК України передбачає, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Не дивлячись на вищенаведену норму, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку зазначив: «Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, згідно ст.67 ч.1 п.5 КК України, являються тяжкі наслідки, завдані злочином, так як відповідно до ст.3 ч.1 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.» Тяжкі наслідки скоєного ОСОБА_2 злочину виразились у противоправному позбавленні життя гр-на ОСОБА_3, яке визнається найвищою соціальною цінністю в державі».

На думку колегії суддів, вищезазначеним районний суд застосував закон, який не підлягає застосуванню тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Крім того, згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а ч.2 ст.122 КПК України передбачає, що залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно вирішив питання розподілу процесуальних витрат зазначивши конкретну експертну установу.

Отже, це, на думку колегії суддів, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Таким чином, оскільки раніше зазначені зміни у вироку не погіршують становище обвинуваченого то на підставі ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, п.п.3, 4 ч.1 ст.409, 412, 413, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника та потерпілого залишити без задоволення

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_2 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку абзац в якому зазначено: «Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, згідно ст.67 ч.1 п.5 КК України, являються тяжкі наслідки, завдані злочином, так як відповідно до ст.3 ч.1 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.» Тяжкі наслідки скоєного ОСОБА_2 злочину виразились у противоправному позбавленні життя гр-на ОСОБА_3, яке визнається найвищою соціальною цінністю в державі».

Крім того, змінити у резолютивній частині порядок відшкодування судових витрат вказавши, що вони відповідно до ч.2 ст.124 КПК стягуються на користь держави.

В іншій частині той же вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді